Боти для флірту, чесні анкети, GPS-відстеження, маркери расизму та гомофобії тощо
Програмістка та колишня співробітниця дейтингового сервісу OkCupid Дейл Марковіц протестувала одне з нових додатків для побачень і поділилася своїми враженнями.
“Повідомивши додаток для знайомств LoveFlutter своє ім’я користувача у Twitter, отримала класифікацію моєї особи за 28 параметрами: виявляється, що я — аналітичний Тип А, лякаюче зосереджений на сексі невротик (я в топовому 1% за цими показниками). На бічній панелі екрану мій “знімок особистості” має додаткові подробиці, і розділ під назвою “Поради з флірту” пропонує: “Намагайтеся уникати негативних заяв. Переходьте до суті розмови якнайшвидше і не витрачайте їх час. Якщо ви діятимете надто повільно, вони можуть втратити терпіння”. Я просто знахідка”, — розповіла виданню Gizmodo.
LoveFlutter, британський додаток для знайомств із прив’язкою до Twitter, не просить користувача пройти особистісний тест або заповнити довгу анкету “Про мене” та обмежує самоопис 140 символами. Додаток працює в парі з лінгвістичними алгоритмами компанії Receptiviti.ai для обчислення сумісності між мною та людьми зі своєї бази користувача на основі вмісту наших стрічок у Twitter. “Це гарна ідея для пошуку партнерів або маркетинговий прийом? Мабуть, ви розумієте, що думаю я — схиблений на сексі невротик”, — каже вона.
Програми для знайомств обіцяють пов’язати нас із людьми, з якими нам варто бути, — на одну ніч чи на довше — і нібито здатні зробити це краще, ніж ми самі. Іноді їх звідництво спрацьовує, інколи ж ні. Але в міру того, як алгоритми машинного навчання стають дедалі точнішими й доступнішими, компанії інтернет-знайомств зможуть що краще дізнаватися, хто ми, і визначати, з ким нам “потрібно” йти на побачення. Світ інтернет-знайомств ось-ось зміниться. Майбутнє буде безжально, і ми вже на півдорозі до нього.
Що таке “особистісні” тести
Сучасні компанії для знайомств розділені на два табори: сайти на кшталт eHarmony, Match та OkCupid вимагають від користувачів написання довгих есе про себе та заповнення особистісних опитувальників, які вони потім використовують для підбору сумісних пар з-поміж своїх передплатників. Подібного роду профілі користувача наповнені інформацією, але вони вимагають часу на заповнення і дарують людям масу можливостей уявити себе в помилковому світлі, коли ставлять питання на кшталт “Як часто ви займаєтеся спортом?” або “Ви нечупара?”.
В іншому таборі знаходяться компанії на зразок Tinder, Bumble і Hinge, які відмовляються від опитувальників і творів на користь прив’язки облікових записів у соцмережах. Tinder заповнює профілі користувача інформацією про прослухану в Spotify музику, френдами та лайками з фейсбуку і фотографіями з Instagram. Замість того, щоб підбирати пари за “сумісностям”, ці програми забезпечують нас потоком нових осіб із максимально можливою швидкістю.
Через пости у Twitter, лайки у Facebook, фотографії в Instagram та чекіни у Foursquare ми розкриваємо про себе більше інформації, ніж усвідомлюємо. Ми надаємо додаткам для знайомств доступ до цієї інформації та купі всього іншого: коли журналістка газети Guardian запросила у Tinder всю інформацію про себе, вона отримала звіт на 800 сторінок. Звучить жахливо? Можливо. Але коли я працювала в компанії OkCupid спеціалістом з обробки даних, подібні масиви інформації мене просто хвилювали.
Ймовірно, у майбутньому програми на кшталт Tinder зможуть робити на підставі наших дій у соцмережах далекосяжні висновки про особистісні характеристики та стиль життя і будуть у цих висновках точнішими, ніж результати опитувальників eHarmony. Вчені вже вважають, що історія чекінів у Foursquare може розповісти про рівень нашого неврозу; наші твіти та фільтри, що використовуються в Instagram, здатні свідчити про депресію; лайки у Facebook — показати, наскільки ми розумні, щасливі чи схильні до вживання наркотиків.
Щобільше, залежність між нашою поведінкою онлайн і тим, що вона повідомляє про нас, часто не інтуїтивно зрозуміла. Дослідження, проведене у 2013 році Кембридзьким університетом, проаналізувало зв’язки між лайками у Facebook та рисами характеру й виявило: найголовнішими факторами, що передбачають інтелект, були лайки, поставлені “науці” та телепередачі Colbert Report (що не дивно), але також “спіралеподібної картоплі фрі”. Цей зв’язок може суперечити людській логіці, але яке це має значення, якщо ви згодуєте особистісний алгоритм звідницького алгоритму?
Інша сторона медалі
Оскільки показники нашої особистості можуть бути ледь помітні, а до своїх дій у Facebook ми зазвичай ставимося з меншою ретельністю, ніж до прилизаного профілю на сайті знайомств, можливо, що ці дані більш чесні, ніж інформація, яку користувачі повідомляють, відповідаючи на запитання анкет.
“Моєю першою реакцією на інтернет-знайомства було те, що люди представляють у цих сервісах нереалістичну версію себе, — каже професор математичних, природничих та технічних наук в Університеті Вермонту Кріс Данфорт, який вивчав зв’язок між Instagram, Twitter і депресією. — Але кожного разу, коли виходить нове дослідження, ми бачимо, що ми розповідаємо про себе більше, ніж усвідомлюємо, можливо, не через анкети, а через те, що ми робимо. Лайки, які людина ставить у Facebook, здатні краще передбачити, порозуміється вона з кимось чи ні, ніж відповіді на запитання анкети”.
Ці дані також можна застосовувати, щоб не давати користувачеві прикрашати дійсність під час створення облікового запису. “Мені здається, було б цікаво, якби OkCupid називав речі своїми іменами під час заповнення інформації у профілі, — зазначає Джен Голбек, яка вивчає перетин соціальних медіа та інформації в Університеті Меріленду. — Програма могла б сказати щось на кшталт: “Я тут проаналізувала твої лайки, і схоже, що ти куриш. Упевнений, що хочеш вибрати саме цю відповідь?”. Не така добра програма могла б натомість попереджати переглядаючих профіль користувачів про те, що запропонований партнер, ймовірно, не до кінця чесний.
Компанії взагалі можуть використовувати отриману на підставі онлайн-поведінки людей інформацію, щоб розглянути тривожні ознаки й просто не дати тій чи іншій людині приєднатися до сервісу. Після мітингу білих націоналістів, який пройшов у серпні 2017 року в Шарлотсвіллі, деякі додатки для знайомств звернулися до своїх користувачів з проханням заявити про відомих їм білих расистів і закрили тим доступ до своїх сайтів. Однак у майбутньому програми можуть ідентифікувати сексистів/расистів/гомофобів на підставі їхніх дій у соціальних мережах і завчасно поміщати таких людей у чорні списки із забороною на реєстрацію. (Можливо це якось допоможе розв’язати й проблему з домаганнями, від якої страждає ця галузь).
Але ці фільтри можуть бути задіяні й для вигнання користувачів з особистісними якостями, які гіпотетично заважають відносинам. Наприклад, eHarmony відкидає кандидатів, які були одружені більш ніж чотири рази або демонструють упереджене ставлення до людей з інвалідністю, а також тих, чиї відповіді вказують на можливу депресію. У похмурому майбутньому алгоритм знайомств зможе ідентифікувати користувачів, які страждають від депресії або підвищеної тривожності, за допомогою їхніх постів, лайків чи твітів та відкидати їх кандидатури.
Алгоритми також можуть використовувати нашу поведінку онлайн для пошуку правдивих відповідей на питання анкети, в яких ми могли збрехати. Наприклад, в анкеті OkCupid у користувачів запитують: “Ви багато тренуєтесь?”. Проте програма MeetMeOutside для знайомств людей, які активно займаються спортом, не ставить запитання, а вимагає, щоб користувачі прив’язали до свого облікового запису трекер Fitbit і довели свою фізичну активність через підрахунок кроків. Такі дані складніше сфальсифікувати. Замість того, щоб запитувати користувача, чи воліє він у п’ятницю відправитися до бару або залишитися вдома з кіно та попкорном, програма може просто зібрати цю інформацію з модулів GPS у наших телефонах або з чекінів у Foursquare, щоб звести людей, які віддають перевагу однаковим розвагам.
Дія алгоритму
Також не виключено, що, маючи доступ до більшої кількості даних та обчислювальних потужностей, ніж будь-яка людина, комп’ютери зможуть вловлювати закономірності, які люди не беруть до уваги або навіть не здатні усвідомити.
“Коли ви дивитеся на стрічку людини, яку запропоновано вам як кандидат для знайомства, все, що ви бачите, це її поведінка, — каже Данфорт. — Однак алгоритм має розуміння відмінностей між поведінкою цієї людини та мільйоном інших людей. Існують інстинктивні відчуття, які ми відчуваємо, дивлячись на чиюсь стрічку, їх складно підрахувати. Є, можливо, інший вимір, невидимий нам… Нелінійні комбінації, які не так просто пояснити”.
У міру того, як алгоритми знайомств краще дізнаватимуться, хто ми, вони краще розумітимуть, хто нам подобається, — навіть не ставлячи нам зайвих питань про уподобання. Деякі програми вже роблять це, вишукуючи характерні схеми в наших свайпах праворуч і ліворуч, так само як Netflix складає список рекомендацій на підставі фільмів, які ми вже подивилися.
“Замість того, щоб ставити людям питання, ми діємо виключно виходячи з їхньої поведінки на сайті знайомств, — зазначає засновник компанії RecSys Гевін Поттер, на алгоритмах якої працюють десятки нішевих додатків для знайомств. — Замість того, щоб питати людину: “Яким людям ви надаєте перевагу? Вік 50-60?”, ми спостерігаємо за тим, на кого він дивиться. Якщо йдеться про 25-річних блондинів, наша система починає пропонувати йому 25-річних блондинок”.
Дані OkCupid демонструють, що гетеросексуальні чоловіки зазвичай пишуть жінкам, вік яких значно менший за вказаний цими чоловіками в їх анкетах. Тому видача рекомендацій на основі поведінки, а не озвучених переваг, ймовірно, буде безпомилковою.
Аналізуючі поведінку користувачів алгоритми також здатні ідентифікувати малопомітні, несподівані або складні для опису ознаки того, що здається нам привабливим, — непередані характеристики, завдяки яким людина відповідає вашому типу. Принаймні, творці деяких програм, схоже, саме так і думають.
“Якщо подивитися на рекомендації, згенеровані нами для тієї чи іншої людини, ви побачите, що вони мають на увазі той самий тип людей: тільки брюнетів, тільки блондинок, тільки користувачів певного віку, — каже Поттер. — У Х’юстоні є жінки, які хочуть зустрічатися лише з бородатими чоловіками. Ми виявили в Китаї користувачів, які люблять дуже цнотливих людей”. Він вимовляє це тоном, що натякає на стереотип, про існування якого я не підозрюю. “Жодна з відомих мені анкет не здатна вловити таке”, — продовжує він.
Природно, що виявлені комп’ютерами закономірності щодо привабливих нам кандидатів можуть дуже сподобатися нам самим. “Коли я поцікавилася у Джастіна Лонга, засновника, який використовує штучний інтелект сервісу для знайомств Bernie.ai, які саме закономірності вдалося виявити його програмному коду, він відмовився відповідати: “Щодо того, що ми виявили, ми отримали низку тривожних результатів, якими я б не хотів ділитися. Вони були дуже неприємні”, — розповідає Дейл Марковіц.
Можна припустити, що отримані результати були расистськими: статистика OkCupid демонструє, що хоча люди кажуть, що раса партнера при виборі не важлива, поводяться зазвичай зовсім по-іншому.
“Я думала про те, чи можуть мої свайпи чи люди, з якими мене зводить додаток, виявити приховані забобони, про які я сама навіть не знаю, — розповідає Камілль Кобб, яка вивчає технології інтернет-знайомств та питання конфіденційності в Університеті Вашингтона. — Ми просто використовуємо ці програми, щоб знайти людей, які нас зацікавлять, не надто замислюючись про наслідки. Я не вважаю, що ця інформація якось витікає з додатків, щоб зіпсувати мою репутацію, швидше за все, вони використовують її для покращення своїх рекомендацій. Але якщо я хочу, щоб у мене не було цих забобонів, то, мабуть, я не хочу, щоб вони їх використали”.
Особисті дані
Однак навіть якщо сервіси знайомств не використовують наші дані, щоб зашкодити нашій репутації, вони можуть використовувати їх, щоб заробляти гроші.
“Думати не хочеться про те, яку інформацію вони можуть передавати рекламодавцям, особливо якщо йдеться про інформацію, яку ми самі про себе не знаємо… Я, наприклад, не курю, але якщо мені подобаються фотографії чоловіків, які люблять сигарети, алгоритм може подумати, що, на мою думку, цигарки надають хлопцеві класного вигляду”. Рекламодавець може дізнатися, які продукти ми підсвідомо вважаємо еротично привабливими — у самому прямому сенсі — і показувати нам таргетовану рекламу.
Але зрештою всі ці оптимізовані рекомендаційні алгоритми існують для того, щоб ми більше свайпали праворуч. У міру того, як програми по-справжньому краще дізнаються, хто ми й хто нам подобається, може статися так, що свайпи, лайки та повідомлення виявляться не потрібні.
Саме про це думав канадський програміст Джастін Лонг, створюючи свого “особистого помічника-свата” під назвою Bernie.ai. Розчарований тим, як багато часу він витрачав на свайпи та написання повідомлень у порівнянні з реальними побаченнями, Джастін вирішив створити бота, який робив би за нього “чорну роботу”.
Його програма Bernie просить користувачів прив’язати свій обліковий запис у Tinder, а потім спостерігає, як вони свайпають вправо та вліво, будуючи моделі індивідуальних уподобань. Потім Bernie береться за користувачів. Зустрічаючи взаємний інтерес, штучний інтелект заводить розмову, починаючи з питання: “Ви любите авокадо?”.
Зрештою Tinder змусив Лонга припинити свою діяльність, але той, як і раніше, вважає, що особисті помічники зі знайомств на кшталт його “Берні” — майбутнє цієї індустрії. Замість витрачати час на свайпи та повідомлення, ми будемо забезпечувати цифрових сватів доступом до свого календаря та GPS-координатів, дозволяючи віртуальним помічникам займатися логістикою від нашого імені.
Як описує Лонг, “мій Берні поспілкується з твоїм Берні” для автоматичної організації побачення. Коли алгоритми виявляться настільки хороші, що ми довірятимемо їх рішенням, можливо, ми не проти віддати їм трохи більше контролю над своїм особистим життям.
Краще все ж таки самому
У міру того, як алгоритми стають кращими, їм доведеться збирати дані не тільки про те, чиї фотографії нам подобаються, а й про те, хто подобається нам у житті.
Жоден із додатків для знайомств, наскільки відомо, не цікавиться у користувачів, як проходять їхні реальні побачення. Коли Дейл Марковіц запитала свого колишнього начальника в OkCupid, чому це так, він послався на упередженість: “Це складне питання, тому що мало хто готовий добровільно здати таку інформацію, а ми можемо стежити за взаємодією передплатників сервісу тільки доти, доки вони на сайті. Якоїсь миті вони переносять свої відносини в реальний світ, і дуже мало хто, вирушивши на побачення (успішне чи ні), розповість нам про це”.
Проте ми добровільно здаємо більш ніж достатньо інформації, щоб програми могли зробити висновок про те, як пройшло побачення. Вони можуть використовувати наші координати GPS, щоб відстежити, з ким у нас було побачення, як довго воно тривало і чи призвело до другого побачення.
Додаток для знайомств Once навіть дозволяє користувачам відстежувати їхній серцевий пульс під час побачення завдяки Fitbit, а потім повідомляє їм, наскільки хвилюючою була зустріч. (Однак варто мати на увазі дані експерта з МІТ Розалінд Пікар, яка визначає емоції за допомогою біодатчиків. Вона повідомила виданню Gizmodo, що зміни в пульсі з більшою ймовірністю показують наші рухи тіла, ніж невеликі зміни в емоційному стані).
Сьогодні програми для знайомств не збирають — відкрито — наші цифрові дані в тих обсягах, у яких могли б. Можливо, вони думають, що це здасться нам надто неприємним або що нам не сподобається те, що вони дізнаються. Однак якби глибока аналітика даних могла позбавити нас поганих побачень, хіба це того не варто?
“Я поки що до кінця не вирішила, але, всупереч всій привабливості концепції надрозумного чутливого алгоритму знайомств, думаю, що обліковий запис у LoveFlutter я все-таки видалю”, — резюмувала Дейл Марковіц.
Джерела: Gizmodo, відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах