Засновник LinkedIn, венчурний інвестор — про те, які три філософи стали для нього головними вчителями у бізнесі
Коли люди думають про те, що стоїть за історіями успішних підприємців, на думку рідко спадає філософія. Відносно бізнесу першою чергою згадується інформатика, біологія та дизайн, а філософія викликає в уяві образи академіків в окулярах, що сидять у кріслі з книжкою і трубкою.
Однак я вважаю, що фундаментальне розуміння філософії — це потужний інструмент для підприємництва.
Чому філософія важлива
Філософія — це не просто абстрактна інтелектуальна вправа. Вона допомагає краще зрозуміти людину і те, як особистість розвивається в суспільстві.
Більшість сучасних людей сліпі: вони вважають, що минуле не так вже відрізняється від справжнього. Вони не усвідомлюють глибоких зрушень у мисленні, що сталися із плином часу. Колись ми жили племенами й вважали правителів богами на землі, але поступово на перше місце вийшла повага прав людини як частини національної держави. Всі ці зміни, зокрема народження самої науки, почалися із філософії.
Інша поширена помилка про філософію полягає в тому, що вона дає відповіді. Мета філософії не в тому, щоб підносити буквальну істину у вигляді переконань філософів та їх слів, а в тому, щоб ці філософи та їх думки збуджували й покращували ваше власне мислення.
Як працює філософія
Розуміння, яке приходить із вивченням філософії, виникає не тому, що людина запам’ятовує висловлювання великих філософів і дотримується їх зі 100% точністю. Воно виникає від того, як ці слова взаємодіють з тим, що вже є в його голові, і того, як філософія спонукає створювати нові горизонти в пошуку істини.
Ключовий філософський прийом для розуміння інших людей, ідей та тез — запитати себе, що в них правильно і неправильно. Навіть якщо ви вважаєте щось помилкою, задумайтеся — може, в цьому є зерно істини? І коли ви з чимось на 100% згодні, запитайте себе: що тут може бути не так? Ось як народжується знання.
Суть філософії в тому, щоб спочатку поставити собі питання. Йдеться про такі питання, як “Чому світ такий, яким він є?”, або “Я думаю, що в мене є моральне право на щось. Але чи дійсно воно у мене є і на якій підставі?”.
Пошук істини починається з питань.
Ось три філософи, які прищепили мені це мислення.
1. Аристотель і природа людини
Перший філософський вплив на мене справив Аристотель. Він не був першим філософом, але він був першим, хто реально відкрив мені очі на те, наскільки філософія важлива в роздумах про людей.
За часів Аристотеля бути філософом означало багато. Раніше науку називали “натурфілософією”, і Аристотель у багатьох сенсах був першим вченим. Крім того, Аристотель був наставником Олександра Великого. Так що він не просто сидів у вежі зі слонової кістки, а в буквальному сенсі впливав на світові події.
Насправді це одна із головних відмінностей між Аристотелем і його вчителем Платоном. Платон був зосереджений на чистих ідеях, зображених в його алегорії печери. Аристотель вважав, що, оскільки ми вбудовані в матеріальний світ, філософія починається з вивчення цього світу. Це одна з причин, чому я вважаю, що Аристотель — хороший філософ для підприємців.
Наприклад, я вважаю, що у підприємництва повинна бути вбудована теорія людської природи. Якщо ви розробите теорію про те, як люди себе ідентифікують, як вони бачать свої зв’язки з іншими людьми, розглядають себе як частину групи й дотримуються теорії добра, зроблені висновки допоможуть розробити продукт або послугу, яка сподобається людям на фундаментальному рівні.
Чому нас може навчити Аристотель
Кожна людина хоче стати героєм своєї власної історії, а великі підприємці роблять героєм кожного користувача або клієнта.
Звичайно, однієї теорії недостатньо. У мене є улюблена цитата: “В теорії немає різниці між теорією і практикою. На практиці — є”.
Аристотель учив переглядати теорії на основі практики. Цикл теорії та практики такий: взаємодія зі світом для створення теорії, застосування цієї теорії до світу і використання результатів для її уточнення. Намилити, промити, повторити.
Це поєднання теорії та практики ефективне та важливе. І в підприємництві, і в інвестуванні це означає застосування аристотелівського підходу до розробки інвестиційної тези, його перевірка на практиці, а потім відточування цієї тези до гостроти бритви.
Мій улюблений афоризм — “Якщо вам не соромно за першу версію продукту, значить, ви запустили його занадто пізно” — якраз про важливість балансу між теорією і практикою. Це не означає, що теорія не потрібна. Це означає, що її потрібно постійно вдосконалювати.
До речі, практика не обмежується класичним науковим методом гіпотез і експериментів.
Ще один спосіб включити практику — поговорити з розумними друзями й запитати: “Як ви думаєте, що не так у цій теорії?”.
2. Ніцше і творче руйнування
Мої друзі Девід Джілк і Бред Фельд написали книгу під назвою “Тижневик Ніцше для підприємців: книга для руйнівників” (The Entrepreneur’s Weekly Nietzsche: A Book For Disruptors). Коли вони звернулися до мене з проханням написати передмову, я був щасливий, бо переконався: Фрідріх Ніцше дійсно філософ-покровитель підприємців.
Зауважу: важливо розглядати Ніцше в правильному історичному контексті, тому що про нього існує низка поширених помилок. По-перше, хибне уявлення про те, що Ніцше був фашистським філософом. Багато в чому це пов’язано з тим, що нацисти і їх послідовники з так званих “альтернативних правих” проголосили Ніцше своїм головним філософом.
Це не вина Ніцше, який помер у 1900 році, коли найвідоміші нацисти були ще школярами. Вийшло так, що його молодша сестра (від якої Ніцше відсторонився, коли вона вийшла заміж за відомого антисеміта) після його смерті взяла на себе його справи, а потім і майно, приєдналася до нацистської партії у 1930 році та прийняла державну підтримку Архіву Ніцше після того, як нацисти захопили владу.
Нацисти зручно ігнорували реальні слова Ніцше: “Євреї, без сумніву, найсильніша, найчистіша і стійка раса, яка живе сьогодні в Європі”. Ніцше зневажав би фашистів, які намагалися заявити права на його спадщину.
Більш обґрунтована критика Ніцше належить до його статей про жінок, думка про яких варіюється від похвали до презирства. Ми можемо і повинні використовувати твори Ніцше, щоб пробуджувати нові способи мислення, не беручи негативні аспекти його робіт.
Чому нас може навчити Ніцше
Всупереч цим проблемам, Ніцше залишається одним з найвпливовіших філософів своєї — або будь-якої іншої — епохи, завдяки силі його ідей і творів. Для мене, як і для багатьох першокурсників університету, читання Ніцше було одкровенням.
У 24 роки Ніцше став одним з наймолодших професорів свого часу. Але академічна позиція в той момент полягала в тому, що сучасні мислителі були лише тінями великих філософів минулого.
Ніцше, навпаки, відчував, що, хоча минуле і величне, але дійсно має значення створення нового, зокрема й майбутнього людини, яку він називав Übermensch (іноді перекладається як Надлюдина). Він вважав, що потрібно не копіювати минуле, а прагнути до кращих версій самих себе.
Цей акцент на важливості особистості й на те, що особистість творча, беручи участь у творчому руйнуванні, — ось що робить Ніцше моїм філософом-покровителем підприємництва. Підприємці винаходять підприємства, які атакують нинішніх “ідолів” (галузь, ринки, продукти), створюючи щось нове і революційне.
Роботи Ніцше надихають підприємців ставати героями й долати труднощі та страхи підприємницького шляху.
3. Вітгенштейн і мова
Останній і найбільш пізній філософ, якого я хотів би обговорити, — це Людвіг Вітгенштейн.
Вітгенштейн прожив чудове життя і був грандіозною фігурою. Він був двоюрідним братом Фрідріха Хайєка. Клімт писав весільний портрет його сестри. Його батько був покровителем Родена. А Брамс і Малер виступали в резиденціях Вітгенштейнів, коли Людвіг був дитиною.
Ставши дорослим, Вітгенштейн справив чудове враження навіть на своїх сучасників-геніїв.
Бертран Рассел сказав, що “Вітгенштейн був, мабуть, найдосконалішим прикладом генія, який я коли-небудь знав, у самому його традиційному вигляді: пристрасний, глибокий, напружений і владний”.
“Це була подія першорядної важливості в моєму житті, яка вплинула на все, що я робив з того часу, як побачив, що Вітгенштейн мав рацію, — говорив Рассел з приводу критики Вітгенштейна на адресу його роботи. — І я побачив, що у мене немає надії коли-небудь знову зробити ґрунтовну наукову розвідку з філософії”.
Легендарний економіст Джон Мейнард Кейнс ще лаконічніше висловив своє перше враження про Вітгенштейна. Він просто сказав: “З’явився Бог. Я зустрів його в поїзді о 5:15”.
Як і багато підприємців, Вітгенштейн був суперрозумним і трохи нав’язливим, що допомогло йому зробити величезний вплив на філософію.
У той час філософія переживала “лінгвістичний поворот”, коли обговорювалося питання, чи дійсно філософські проблеми полягають у проблемах мови.
Наприклад, в християнське середньовіччя філософи та богослови ставили такі питання, як: “Скільки ангелів вміститься на вістрі голки?”.
Лінгвістичний поворот сказав би: “Це звучить як добре сформульоване питання, але це враження — ілюзія мови. Той факт, що ми можемо скласти ці іменники та дієслова, дотримуючись правил синтаксису, змушує нас думати, що це дуже важливе питання, хоча насправді те, що ми запитуємо, — дурниця”. У пошуках істини нам потрібно почати дослідження із самої мови.
Чому нас може навчити Вітгенштейн
У своїй першій значущій роботі “Логіко-філософський трактат” Вітгенштейн зробив логічну атаку на мову, заявивши, що “мова гарна, коли вона сформульована ясно і логічно”. Заключні слова його книги прості: “Про що неможливо говорити, про те слід мовчати” (Wovon man nicht sprechen kann, darüber muss man schweigen).
Але що зробило Вітгенштейна ще величнішим, так це те, що він пішов ще далі. Його наступна філософська система була атакою на всю раніше існуючу систему, зокрема його колишні погляди на мову.
Вітгенштейн поставив собі питання: “Що ми можемо зрозуміти про світ, в якому живемо? Як висловити це розуміння в мові, на якій ми можемо спілкуватися з іншими? І як використовувати це розуміння, щоб висловити наші теорії світу, теорії людства і теорії про те, що можливо, а що ні?”.
Деякі протиріччя цих поглядів Вітгенштейн висловив у знаменитому афоризмі: “Умій лев говорити, ми не могли б його зрозуміти”.
Ключові уроки, які я взяв із вивчення Вітгенштейна, полягають в увазі до мови і його значенням для ідентичності, для того, як ми спілкуємося і співпрацюємо. І хоча це здається чисто інтелектуальною суперечкою, на цьому я ґрунтувався, роблячи деякі інвестиції.
Наприклад, я входжу в правління Coda. Coda спеціалізується на розробці робочої інтернет-платформи, і один з її ключових інструментів полягає у створенні робочих ритуалів. Спільна робота — це якоюсь мірою ритуальна практика, на зразок парадоксу проходження правила Вітгенштейна.
Сенс наших ритуалів і те, як ми їх змінюємо і розширюємо, — це те, що Вітгенштейн називав “угодою у формі життя”. Ми вибираємо найбільш ефективні ритуали (наприклад, як ви проводите зустрічі? Як збираєте зворотний зв’язок? Як координуєте свою роботу?), що базуються на тому, чи допомагають вони створити високоефективну команду. Coda спрощує і систематизує цей процес для сучасної епохи інтернету.
Джерело: Greylock
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах