Головна
Країна
2013 рік: Україна на порозі чергової політичної кризи — початок Євромайдану

Країна

22 Червня 2021

2 159

2013 рік: Україна на порозі чергової політичної кризи — початок Євромайдану

Відмова від євроінтеграції, протести мітингувальників, перші жертви “Беркута” — у країні розпочинається жорстока боротьба проти тодішньої влади. У проєкті 30 кроків до Незалежності: 1991–2021 роки згадуємо про ключові події 2013-го

Наприкінці 2012 — на початку 2013 року Росія активно пропонувала Україні статус повноправного члена Митного союзу (МС), аргументуючи це економічними вигодами. Зокрема, отриманням російських енергоносіїв за нижчими цінами.

Попри такі переваги, президент Віктор Янукович відмовив північним сусідам. Він наголосив: пріоритетним для України є інтеграція до Євросоюзу, а з Митним союзом треба вибудовувати співпрацю у форматі “3+1” — “на секторальному рівні”. Однак прем’єр-міністр Росії Дмітрій Мєдвєдєв заявив, що співпраця такого формату неприпустима.

Усі парламентські партії України (за винятком комуністів) виступали проти приєднання України до МС, підтримуючи курс на євроінтеграцію. Попри це, 31 травня 2013 року Україна підписала меморандум про співпрацю з Митним союзом — Київ міг брати участь у його роботі, але без офіційного статусу спостерігача.

Напруження у відносинах із Росією почало зростати після того, як у вересні 2013-го Кабмін одноголосно схвалив проєкт Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Через місяць президент Росії Владімір Путін заявив, що в разі створення асоціації Україна не зможе приєднатися до Митного союзу. Як наслідок, Москва почала щосили давити на Київ, а Янукович — скаржитися лідерам ЄС на катастрофічний спад товарообігу з Росією й загрозу від російського керівництва збанкрутити Україну.

Наприкінці листопада 2013-го золотовалютні резерви України становили менше ніж $19 млрд — показник знизився до рівня 2006 року. Борг перед Газпромом за постачання газу перевищував $2 млрд. А попереду на країну очікували пікові виплати за зовнішніми позиками, зокрема кредитами МВФ. Розуміючи, що Україна перебуває в скрутному економічному становищі, Росія вирішила скористатися можливістю й, за інформацією ЗМІ, у листопаді запропонувала фінансову допомогу у вигляді кредитів та різних преференцій обсягом $15 млрд. А також зниження вартості газу, що мало принести до бюджету ще кілька мільярдів.

Крім того, Москва погодилася фінансувати декілька великих інфраструктурних проєктів, до участі в яких запросила українських бізнесменів, наближених до Януковича. Такі умови були куди привабливішими, ніж обіцяні €600 млн у разі співпраці з ЄС. Як наслідок, Віктор Янукович переглянув свої погляди й 21 листопада, за тиждень до саміту Східного партнерства у Вільнюсі, основною подією якого мало стати підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом, зупинив підготовку до цього процесу.

Перші заворушення, Майдан та Антимайдан

Київ та інші великі міста охопила хвиля обурення. Люди почали виходити на акції протестів, а в деяких регіонах навіть вимагати відставки місцевої влади.

24 листопада в столиці відбулася велелюдна хода та мітинг парламентської опозиції (партій “Свобода”, “Батьківщина” й УДАР) “За Європейську Україну”. Такі акції, що проводилися відтоді регулярно, дістали назву “народне вічеˮ. На мітингу оголосили про початок безстрокової акції протесту та в загальних рисах представили програму опозиції — продовження євроінтеграції й відставка уряду. Того самого дня відбулося перше зіткнення маніфестантів з міліцією. 26 листопада страйк оголосили й студенти.

Через три дні на Вільнюському саміті Східного партнерства президент України так і не підписав Угоду про асоціацію України з ЄС. Лідери парламентської опозиції висунули вимогу імпічменту президента й дострокових виборів до Верховної Ради.

У ніч з 29 на 30 листопада підрозділи “Беркута” розігнали наметове містечко на майдані Незалежності, жорстоко побивши учасників акції протесту. Політична ситуація загострилася: питання євроінтеграції відійшло на другий план, українці почали виступати проти чинної влади. Як приклад, на Заході України за закликом опозиції формували загони добровольців у складі до 10 тисяч осіб і відправляли їх на Київ.

Мітингувальники взяли під свій контроль майдан Незалежності, захопили будівлю КМДА та Будинок профспілок, опозиція створила Штаб національного опору, ультрарадикальні активісти намагалися взяти штурмом Адміністрацію президента. 3 грудня опозиція спробувала провести через Верховну Раду рішення щодо відставки уряду, однак запропонований законопроєкт відхилили.

Тиснути на Віктора Януковича почали й представники західних країн. Київ відвідали, зокрема, Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон і помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд, які провели перемовини з президентом Януковичем, а також побували на Майдані й зустрілися з лідерами опозиції. Із 14 грудня Партія регіонів розпочала власну безстрокову акцію “Антимайдан”, зібравши до 200 тисяч осіб.

За день до цього Янукович уперше прийшов на круглий стіл із трьома лідерами опозиції (Яценюк, Кличко, Тягнибок), але перемовини не дали результату: звільнення затриманих, покарання винних, відставка уряду — жодного з цих питань не вирішили.

22 грудня на черговому народному віче ухвалили резолюцію про створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське об’єднання “Майданˮ, щоб поглибити, розширити та надалі координувати діяльність Євромайдану.

Кінець 2013-го українці запам’ятали автопробігом до Межигір’я. Серед учасників були не тільки автомобілісти, а ще й велосипедисти та люди без транспортних засобів. У Нових Петрівцях дорогу до резиденції президента перекрили два автомобілі ДАІ та КамАЗ. Але учасникам удалося прибрати їх зі шляху та рухатися далі.

За 300 метрів до будинку Віктора Януковича мітингувальників зустріли автобуси з внутрішніми військами. Проте агресії між двома сторонами не було. Як і планувалось, акція пройшла мирно й без інцидентів.

Світові та вітчизняні політичні тригери 2013 року

1 січня — уперше у своїй історії Україна почала головувати в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). А ще — в Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

29 січня — колишнього начальника головного управління кримінального розшуку МВС Олексія Пукача засудили до довічного ув’язнення за вбивство Георгія Гонгадзе.

28 лютого — Папа Римський Бенедикт XVI добровільно залишив престол, про що він заздалегідь попередив 11 лютого.

13 березня — новим Папою Римським став аргентинський кардинал, архієпископ Буенос-Айреса, примас Аргентини Хорхе Маріо Берґольйо, який узяв собі ім’я Франциск. Він перший єзуїт на папському престолі.

7 квітня — президент України Віктор Янукович підписав указ про помилування ексміністра внутрішніх справ Юрія Луценка та ексміністра охорони навколишнього середовища Георгія Філіпчука. Обидва працювали в уряді засудженої до семи років Юлії Тимошенко.

8 квітня — від інсульту у віці 87 років померла “залізна леді” Марґарет Тетчер, 71-й прем’єр-міністр Великої Британії, перша жінка, що стала прем’єр-міністром європейської держави.

8 квітня — Абу Бакр аль-Баґдаді оголосив про створення на підконтрольній іракській “Аль-Каїді” території Іраку та Сирії “Ісламської Держави Іраку та Леванту” (“ІДІЛ”).

25 червня — після зречення свого батька Тамім бін Хамад Аль Тані став четвертим еміром Катару.

1 липня — Хорватія приєдналася до Європейського Союзу та стала 28-м членом європейської спільноти.

3 липня — після тривалих масових протестів обраного рік перед тим президента Єгипту Могаммеда Мурсі позбавили влади, а дію Конституції зупинили. 26 липня Мурсі офіційно помістили під варту в межах проведеного прокуратурою розслідування.

18 липня — міська влада міста Детройт подала заяву про банкрутство, не маючи змоги виплатити борги в сумі $20 мільярдів пенсійним фондам, страховим компаніям і профспілкам.

21 липня — король Бельгії Альберт II офіційно зрікся престолу на користь свого сина, наслідного принца Філіпа.

21 серпня — колишній працівник Агентства нацбезпеки США Едвард Сноуден, який із червня передавав газетам The Guardian і The Washington Post інформацію про стеження АНБ за інформаційними системами багатьох країн світу, знайшов тимчасовий політичний притулок у Росії.

9 жовтня — в Азербайджані відбулися чергові президентські вибори, на яких утретє перемогу здобув президент Ільхам Алієв, набравши 84,54% всіх голосів.

21 листопада — за кілька днів до Вільнюського саміту Східного партнерства Кабмін України вирішив зупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Розпорядження про це офіційно оприлюднив прем’єр-міністр України Микола Азаров.

24 листопада — у Києві через відмову уряду підписати договір про асоціацію з Євросоюзом на майдані Незалежності відбувся найбільший мітинг опозиції за період президентського правління Віктора Януковича, який, за різними оцінками, зібрав від 60 тис. до 150 тис. осіб.

30 листопада — у Києві сили міліцейського спецпідрозділу “Беркут” розігнали протестувальників на майдані Незалежності. Розгін супроводжувався жорстокістю, свавіллям правоохоронців і застосуванням невиправданої фізичної сили щодо близько 400 протестувальників та журналістів.

Економічний потенціал

Український ВВП за 2013 рік зріс на 0%. За IV квартал показник, якщо порівнювати з аналогічним періодом 2012-го, збільшився на 3,7% — це дало змогу перекрити його падіння напередодні. До вказаного періоду ВВП падав п’ять кварталів поспіль.

Номінальний ВВП становив 1444 млрд грн, що на 44 млрд (або 3,1%) перевищує показник 2012-го. Загалом 2013 рік був надзвичайно складним для української економіки. Випуск промислової продукції зменшився на 4,7%. Частка промисловості в українському ВВП становила близько 30%, як зазначали провідні ЗМІ. Це означало, що Україна не перейшла до постіндустріальної моделі економіки.

Українська економіка залишалася орієнтованою на експорт, до того ж у гіршому варіанті, тому що залежала від експорту сировинних товарів. За січень — листопад 2013 року обсяги експорту та імпорту товарів України становили відповідно $57,43 млрд та $70,03 млрд. Проти аналогічного періоду 2012-го експорт становив 90,8%, імпорт — 91,1%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило $12,60 млрд.

Зовнішньоторговельні операції проводились із партнерами із 222 країн світу. Як і раніше, важливими серед країн СНД як в експорті, так і в імпорті були країни Митного союзу (Російська Федерація, Білорусь і Казахстан). Серед країн — членів ЄС найвагоміші експортні постачання товарів здійснювалися до Польщі, Італії, Німеччини, Угорщини, Нідерландів та Іспанії. Серед інших країн світу найбільше експортували до Туреччини, Китаю, Єгипту, Індії, США, Саудівської Аравії та Іраку.

Єдиними галузями української економіки, які зростали 2013 року, були сільське господарство (13,7%) і роздрібна торгівля (9,5%). Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва становив 113,7%, зокрема в сільськогосподарських підприємствах — 120,7%, господарствах населення — 106,4%. Індекс обсягу виробництва продукції рослинництва становив 118,1%: в аграрних підприємствах — 125,2%, у господарствах населення — 109,3%.

Оборот роздрібної торгівлі становив 884,2 млрд грн, що на 9,5% більше за обсяг за аналогічний період 2012 року. У структурі обороту роздрібної торгівлі на організовані та неформальні ринки припадало 31,4%. В обороті організованих ринків 11,2% становив продаж сільськогосподарських продуктів.

За даними Держстату 2013 року в Україні виробництво деяких видів промислової продукції становило:

• електроенергії — 194 млрд кВт·год;

• кам’яного вугілля — 64,4 млн т;

• нафти сирої — 2,2 млн т;

• газу природного скрапленого або в газоподібному стані — 21,3 млрд м³;

• цементу — 0,3 млн т;

• аміаку — 3480 тис. т;

• обладнання холодильне та морозильне — 230 тис. шт.;

• тканини — 46 млн м²;

• ковбасних виробів — 287 тис. т;

• цукру — 1,3 млн т;

• олії — 3,4 млн т.

Вирощували:

• рогатої худоби — 4809,1 тис. голів;

• свиней — 8142,2 млн голів;

• птиці — 235,2 млн голів.

Збирали:

• зернових та зернобобових культур — 16,2 млн га;

• цукрового буряку — 280 тис. га;

• соняшнику — 5,051 млн га;

• картоплі — 1,388 млн га.

Що стосується будівельної діяльності, то 2013 року підприємства України виконали робіт на суму 58,9 млрд грн. Індекс будівельної продукції становив 85,5%. Загалом спорудження будівель знизилося на 9,3%, зокрема нежитлових — на 16,4%. Будівництво інженерних споруд зменшилося на 18,8%, водночас зросло будівництво житлових споруд — на 6,6%.

Індекс інфляції становив 100,5% (у відповідному періоді 2012 року — 99,8%).

Харчові продукти та безалкогольні напої подешевшали на 0,7%. А тарифи на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,3%. Плата за квартиру підвищилася на 2,9%, оренду житла — на 1,3%, а тарифи на гарячу воду й опалення знизилися на 0,2%. Подорожчала й сфера охорони здоров’я: ціни зросли на 3%, що було зумовлено подорожчанням фармацевтичної продукції та амбулаторних послуг. Збільшилися ціни і на транспорт — на 1,3%.

Обсяг середньомісячної зарплати штатних працівників проти відповідного періоду 2012-го збільшився на 7,9% і становив 3234 грн. Найбільше, у 1,6–3,2 раза, заробляли українці з авіаційної, фінансової та страхової галузей, а також із галузей добування кам’яного та бурого вугілля, виробництва основних фармацевтичних продуктів та препаратів.

В усіх регіонах середній розмір оплати праці був вищим за мінімальну, водночас лише в п’яти з них заробітна плата перевищила середню по країні: у Києві — 4957 грн, Донецькій області — 3723 грн, Київській — 3330 грн, Дніпропетровській — 3315 грн, Луганській — 3310 грн.

2012 рік: Вибори до Верховної Ради, закон про мову та Євро-2012

2011 рік: Відновлення української економіки, політична нестабільність та ув’язнення Юлії Тимошенко

2010 рік: Обрання 4-го президента України, Харківські угоди й справа проти Тимошенко

2009 рік: Політичні скандали, економічна стагнація та свинячий грип

2008: Початок жорсткої економічної кризи в Україні

2007 рік: Політичний водевіль та позачергові парламентські вибори

2006 рік: Політична криза в Україні, тріумф на чемпіонаті світу з футболу та поява “Льоні Космосуˮ в Києві

2005 рік: Перша в історії України жінка-прем’єр, Євробачення та газовий конфлікт

2004 рік: Помаранчева революція, самогубство Кірпи та перемога на Євробаченні

2003 рік: Конфлікт за Тузлу, наші миротворці в Іраку та революція троянд у Грузії

2002 рік: Скнилівська трагедія, відставка уряду та поява на політичній арені Віктора Януковича

2001 рік: Теракти в США, всеукраїнський перепис населення та візит Іоанна Павла II до України