Країна
11 Січня 2021
2 442

1991 рік: Реформа Павлова, розпад Радянського Союзу та крах рубля

Investory News розпочинає великий проект — 30 кроків до Незалежності: 1991-2021 роки

У 2021 році Україна відзначає 30 років із дня проголошення незалежності. Ми зібрали відомі та вже забуті факти й статистику про стан справ в економіці країни за кожен із 30 років її розвитку. Ми не робили власних висновків, а залишили це на розсуд читачів. Отже, приємної подорожі у сучасну історію нашої країни.

Світові політичні тригери

1991 рік став роком тектонічних зсувів у геополітиці, які дали старт сучасним трансформаційним процесам. Це рік завершення кризи в Перській затоці, яка зумовила значні політичні, економічні й соціальні зміни на Близькому Сході та за його межами. Це початок кінця єдиної Югославії, що призвів до воєнних дій у центрі Європи та назавжди змінив її карту. Цього ж року припинило своє існування одне з наймогутніших військових об’єднань минулого століття — блок країн Варшавського договору.

У 1991-му було створено Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут для надання допомоги країнам Східної Європи та для проведення ринкових реформ Центральної Азії. Наразі акціонерами банку стали 69 держав, а інвестиційні проєкти ЄБРР реалізуються в 30 країнах світу, зокрема й в Україні.

Проте, безперечно, наймасштабніша подія 1991-го — розпад СРСР. Він змінив геополітичну та економічну карту світу й дав поштовх народженню цілої низки нових держав, серед яких і Україна.

Перші кроки держави

У політичній площині 1991-й для України — це рік, який минув під знаком “уперше”. Ключові тригери:

✔️ 24 серпня — на позачерговій сесії Верховної ради України ухвалено Постанову та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю. За постанову проголосував 321 депутат, за Акт — 346 депутатів.

✔️ 5 жовтня — Україна юридично стала наступницею Української РСР.

✔️ 7 жовтня — створено фінансового регулятора незалежної України: парламент затвердив статут НБУ.

✔️ 1 грудня — вперше проведено референдум за незалежність України, обрано першого Президента держави. За Леоніда Кравчука тоді проголосував 61% виборців.

✔️ 2 грудня — Польща першою серед закордонних країн визнала державну незалежність України.

✔️ 8 грудня у Білорусі лідери трьох радянських республік — Росії, України та Білорусі — Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич — підписали угоду, згідно з якою Радянський Союз припинив існування, як суб’єкт міжнародного права.

Економічний потенціал

Після розпаду СРСР Російська Федерація стала правонаступницею Радянського союзу і взяла на себе всі його боргові зобов’язання та зовнішні активи. Україна ж вийшла з СРСР із нульовим балансом. Тобто — ні майна, ні боргів, зате з великим потенціалом.

У 1991 році ВВП України становив, за даними Світового банку, $77,4 млрд у поточних цінах. Для порівняння: ВВП Ізраїлю тоді становив $59,1 млрд, а Сінгапуру — $45,5 млрд.

ВВП на одну особу у 1991 році в Україні становив $1489. Для порівняння: у 2019 році він, за даними Мінфіну, становив $3660, тобто за 30 років зріс у 2,5 раза. Це багато чи мало? У сусідній Польщі за цей час він збільшився майже в п’ять разів.

Розраховувати ВВП за світовою практикою почали в Україні лише наприкінці 1990-х. Тому можливі значні штучні викривлення даних за перші роки незалежності країни.

В економіці України  домінувала промислова діяльність. У 1991 році частка промисловості в структурі ВВП становила понад 42%. У структурі самої промисловості велику питому вагу займало машинобудування, приладобудування, добувна та хімічна промисловість, військово-промисловий комплекс.

За даними Держстату 1991 року в Україні виробництво деяких видів промислової продукції становило, зокрема:

• електроенергії — 279 млрд кВт·год;

• чорних металів (прокат) — 32,8 млн т;

• аміаку — 4 642 млн т;

• цементу — 21,7 млн т;

• автомобілів — 193 тис. шт.;

• холодильників — 883 тис. шт.;

• взуття — 177 млн пар;

• ковбасних виробів — 0,9 млн т;

• цукру — 4,8 млн т;

• олії — понад 1 млн т.

Людський потенціал 1991 року становив 52 млн осіб. Для порівняння: за даними так званого електронного перепису, населення України у 2019 році становило вже 37 млн 289 тис. осіб.

Реформа Павлова

1991-й став роком краху радянського рубля. Почалося все задовго до офіційного припинення існування СРСР.

У січні 1991 року за ініціативою міністра фінансів СРСР Валентина Павлова почалася грошова реформа, яка стала останньою спробою покращити радянську грошову систему. З метою “боротьби зі спекуляцією, контрабандою, виготовленням фальшивих грошей” з обігу вилучили купюри номіналів 50 і 100 карбованців зразка 1961 року. Купюри обмінювалися на нові банкноти того самого номіналу обсягом місячного окладу. Обмін можна було проводити протягом лише трьох днів!

Такий підхід нагадував не обмін, а конфіскацію і павлівська реформа була, по суті, зірвана. Ситуація в грошово-кредитній сфері вийшла з-під контролю. Невдала адмінреформа поєдналася з негативними тенденціями в економіці та фінансах. За перше півріччя 1991 року сукупна грошова маса в СРСР зросла на 42%, в той час, як вироблений національний дохід проти відповідного періоду знизився на 12%.

Наприкінці року, після розвалу Радянського союзу і заяв незалежних держав про наміри створити власні грошові системи, почався розпад рублевої зони. Україна підійшла до порогу гіперінфляції, яка розпочнеться наступного року.

Економіка по плану

У 1991 році Україна мала значний потенціал. Утім, була серйозна проблема зі структурою економіки, бо потенціал Української РСР протягом майже 70 років формувався не в ринкових умовах, а в межах держплану Радянського Союзу. Цей план передбачав неефективні та нелогічні коопераційні зв’язки між підприємствами з різних республік СРСР.

Наприклад, виробництво Ужгорода поєднали з виробництвом Магадану, Одеси — з Хабаровськом. Така модель будувалася не на економічній доцільності, а на політичному розрахунку: Україна не мала бути самостійною економікою, а лише частиною планової соціалістичної економіки Союзу, в якій, до речі, українська частка становила, за різними оцінками, до 19% від загальної.

У жовтні 1991 року Верховна Рада України вперше ухвалила Основні напрямки економічної політики України (1698а-XII), де вказані наступні стратегічні цілі:

1. Створення розвиненого індустріального споживчого сектора економіки як необхідної умови мобілізації соціальних резервів економічного зростання.

2. Подолання чинної в республіці структурно-технічної незбалансованості народного господарства за допомогою пришвидшеного розвитку переробної та харчової промисловості, промисловості будівельних матеріалів, усієї сфери виробництва товарів народного споживання.

3. Збільшення та зміна структури та обсягів інвестицій.

4. Регулювання структурних зрушень шляхом прискорення відтворювальних процесів, зокрема через зменшення державних видатків на утримання неефективних і збиткових виробництв тощо.

Навіть через 30 років основні напрямки економічної політики України досі актуальні.

Читайте також:

1997 рік: Україна у космосі та перший ресторан McDonald’s у Києві

1996 рік: Ухвалення Конституції та введення в обіг гривні

1995 рік: Велика приватизація, ОВДП та перші банкрутства банків

1994 рік: Новий президент, фінансова криза, земельні паї та перша газова війна

1993 рік: Протести шахтарів, знецінення валюти та перший мобільний зв’язок

1992 рік: Символи незалежної держави, СНД та початок співпраці з МВФ

1991 рік: Реформа Павлова, розпад Радянського Союзу та крах рубля

 

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram