Аналіз нововведень та “камені спотикань”
В останні дні є кілька заяв українських та міжнародних профспілок про новий законопроект про працю. Мовляв він обмежує права робітників. Але ці заяви не мають конкретики і не відповідають дійсності.
Наведу один приклад. Право робітника розірвати трудовий договір. Сьогодні трудовий кодекс дозволяє працівнику розірвати трудовий договір через письмове попередження за 2 тижні. Так само можна і за новому законом. Але тепер можна попереджати не тільки письмово, але і електронними засобами зв’язку. Тільки потрібно зазначити якими саме в трудовому договорі (конкретну емейл адресу на яку потрібно надіслати повідомлення, контакт в ватсапі, тощо).
За існуючим законодавством в окремих випадках можна звільнитись раніше ніж за два тижня. Закон надає вичерприй перелік причин – переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, вихід на пенсію, або неможливість проживання в даній місцевості підтверджена медичним висновком, інше, або інших поважних причин. Правда, критерії поважності причин не встановлено. Також, цей перелік є неповним і морально застарілим. Що пропонується в новому законопроекті? Перелік причин за якими можна звільнитись раніше ніж за 2 тижні визначається трудовим договором. Тобто, на основі перемовин між роботодавцем та робітником. Це більш ефективно в сучасному світі, де у кожного можуть бути свої важливі причини.
Також, сьогодні робітник може будь коли розірвати трудовий договір якщо його умови не виклнуються. Так само можна і в новому законопроекті. Але тепер робітник має письмово надати причини, а роботодавець заплатити компенсацію в 50 денних зарплат. Звичайно, якщо сторони не дійдуть згоди щодо порушення, то спір вирішить суд. Важливо тут, що тепер робітник захищен компенсацією.
Нарешті, в новому законопроекті дозволяється за угодою сторін обмежити право 2 тиждневого звільнення для керівного складу підприємства. На мою думку це дуже раціональна норма. Раптове звільнення керівництва підприємтсва може знищити само підприємство. І сторони мають право обговорити відповідні деталі і компенсацію при нацмі керівництва на роботу, і зафіксувати це в трудовій угоді.
Таким чином при детальному аналізі ми бачимо, що права робітників насправді посилюються. Перш за все, за рахунок більшої гнучкості та компенсації.
Інший приклад – право роботодавця розірвати договір. Кілька статей в ЗМІ поширюють інформацію, що тепер роботодавець має право звільнити працівника за власною ініціативою. І пишуть, що це погано. Але забувають сказати, що сьогодні роботодавець теж може те саме. І що за новим законопроект роботодавець має заплатити робітнику за таке звільнення компенсацію. І нарешті, що така компенсації буде в рази більше ніж те, що платять сьогодні. Дійсно, як відбувається це зараз? Роботодавець, що хоче звільнити робітника, попереджає його за два місяця і пропонує більше на роботу не ходити, а просто отримувати зарплату. Інколи домовляються посередині – один не має відпрацьовувати два місяця, в другий йому платить половину зарплати – за один місяць, а не всю. Як буде по новому законопроекту. Тепер роботодавець який має попередити про звільнення за два місяці, може просто заплатити подвійну зарплату за цей період і звільнити в той же день. Тобто, фактично відбувається те саме, але компенсація тепер гарантована бути за 4 місяці, а не за 1-2, та ще і з по кінці це м відпрацюванням. Період попередження в новому законопроекті залежить від строку роботи. А компенсація може досягати і піврічної зарплати. Що важливо людині яку звільняють? Щоб вона ще кілька місяців ходила на роботу? Чи щоб її швидше відпустили на свободу та заплатили компенсацію за втрачену можливість працювати. Я вірю, що компенсація.
На жаль формат ФБ постів обмежує обсяг аргументів які модна навести. І не дає можливості проаналізувати все трудове законодавство і переконливо показати, що новий законопроект є вигідним і краще захищає права і робітників і роботодавців. Тому, в наступні дні, я напишу ще кілька постів про окремі аспекти змін, що ми пропонуємо.
Чому ж профспілки проти? Є кілька причин – політичні та питання влади профспілок.
По-перше, багато профспілок вже підтримали законопроекти які були подані Юлією Тимошенко або Наталією Королевською. На сьогодні, це представники політичної опозиції. Профспілки не можуть швидко змінити свої політичні вподобання та будуть виступати проти альтернативних законопроектів. Навіть якщо такі законопроекті гарні.
По-друге, профспілки бояться, що втратять владу. Сьогодні, вони управляють державним майном, мають обов’язкові відрахування з фонду заробітної плати (по суті, профспілковий податок на працю), мають право бути присутніми на Кабміні, та, наприклад, мають право блокувати звільнення працівників. В законопроекті про працю жодне з цих питань не піднімається – не відміняється але і не гарантується. В прикінцевих положеннях є вимога розробити новий закон про профспілки. Також, в Верховній Раді є законопроект який повертає майно від профспілок до держави.
Звичайно, це великі ризики для профспілок і вони будуть боротись за береженого та посилення своєі влади. Це їхнє повне право. Але ця боротьба немає жодного стосунку до законопроекта про працю та прав робітників. Саме тому в заявах профспілок немає конкретики про новий законопроект, а тільки загальні фрази про проблеми і звуження прав. Коли ми почнемо аналізувати по суті, то виявиться, що законопроект гарний. Він просто осучаснює трудові відносини та створю більше можливостей для співпраці робітників та роботодавців.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах