Пропоную продовжити тверезу розмову про іноземні інвестиції.
Давайте спробуємо відповісти на запитання, навіщо середньостатистичним компаніям із Західної Європи та США інвестувати в Україну.
Що залишиться для іноземного інвестора, якщо виключити такі внутрішні “конкурентні переваги” як:
1. Зарплати в конвертах;
2. Можливість занижувати вимоги до умов праці;
3. Низький рівень екологічного регулювання та контролю;
4. Можливості схематозити на податках, митних платежах та адміністративних процедурах;
5. Можливість лобіювати власні інтереси найбільш тупим способом — прямою корупцією.
Який сухий залишок? За рахунок чого потрібні нам стратегічні інвестори отримають довгострокову прибутковість і зростання свого бізнесу?
Низька вартість робочої сили навіть з офіційними зарплатами? Це не в наших інтересах. Експлуатація дешевого персоналу — для України це шлях в нікуди. Ми не азійській мурашник по кількості та не зможемо впасти нижче всіх конкурентів, щоб перебити їх цим важелем. Плюс після війни в нас буде дефіцит робочої сили, а не надлишок. Не ті умови для демпінгу по з/п.
Сировина? Хто сказав, що вона в нас дешева? За формулою “собівартість/якісні параметри” в нас немає нічого унікального. Так, в нас є свої галузеві чемпіони, але вони нішеві.
Логістика? Вона для західних ринків не є такою проблемою, яка перевищує бар’єри та ризики інвестування в Україну.
Власний ринок? Він невеликий порівняно з масштабом потрібних нам інвестицій.
Що залишається? Або що потрібно створити у якості драйверів інвестування? Яка головна ідея?
Або ще дохідливіше: що ми продаємо інвесторам в обмін на їх гроші? Яку цінність?
Це зовсім небанальне питання. Я особисто шукаю на нього відповідь у кожному проєкті, який потребує інвестицій. У масштабі країни завдання те ж саме.
Здатність сформулювати цю відповідь у вигляді кількох змістовних речень – тест на наявність сенсу в усіх подальших розмовах.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах