Передбачаючи хвилю постів і коментарів з приводу рішення побудувати другу “Мрію”, викладу кілька історичних фактів про першу та її альма-матер.
Я люблю такий жанр як історія промисловості.
Багато хто думає, що “Мрія” — це така велика повітряна вантажівка, яку збудували за принципом “бери більше — тягни дальше”. Це не так. Точніше, спочатку це було не так. Її розмір обумовлений особливим призначенням.
АН 225 “Мрія” — літак, побудований у 1985-1988 роках за окремим рішенням Політбюро ЦК КПРС для участі в радянській космічній програмі.
Призначався він для вирішення специфічного завдання — транспортування великогабаритних блоків космічних систем від місця їхнього виробництва на космодром Байконур. А головний його вантаж — космічний корабль багаторазового використання “Буран”. Причому “Мрія” його носила “на собі” — встановленим зверху. Це були елементи єдиної програми. Розміри, вага та спеціфіка цільових вантажів обумовили технічне завдання для проектування літака.
Пишуть, что з “Бураном” було виконано 14 рейсів, в тому числі на виставку до Франції. Далі Союз закінчився і космічна програма теж. “Буран” злітав у космос лише один раз у 1988-му.
Будівництво другого літака, яке було розпочато в 1987 році, залишилося незавершеним. Про його добудову з модернізацією проекту і йдеться зараз.
Генеральний конструктор Олег Костянтинович Антонов (1906-1984) — “батько” транспортної авіації тієї епохи. Потомствений дворянин, уродженець Московської губернії. Член ВКП(б) з 1945 року. Член ЦК КП УРСР. Доктор технічних наук, професор, академік АН СРСР. Герой Соціалістичної Праці. Лауреат Ленінської премії і Сталінської премії другого ступеня. Його ім’я підприємство носить з листопада 1984 року.
Дослідно-конструкторське бюро 153 (так спочатку називалося КБ “Антонов”) було засновано 1946 року в Новосибірську. Тоді ж воно отримало і перше завдання від радянського уряду — зробити літак для сільського господарства. Так з’явився Ан-2, він же “кукурузник”.
У 1952 році ОКБ переїхало до Києва. У 1959 році випустило один із найлегендарніших своїх літаків — Ан-24.
Далі це вже історія — багато моделей транспортників, “Антей”, “Руслан”, “Мрія”, самостійність, були напрацювання і перспективні проекти, але основна ставка робилась на співпрацю с рф — велика стратегічна помилка, обумовлена інерцією та упованням на “господарські зв’язки”, типове “державне” керування та в результаті — сьогоднішній занепад.
Я вважаю, що не “Мрія-2” як така повинна стати національним проектом відновлення, а саме КБ як гравець у своїх конкурентних нішах. Це складніше, світ змінився та авіабудування також, масштаб діючих гравців, технологічність та конкуренція — все перейшло на інший рівень. Але це має сенс.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах