Фізичний напад путіна на Україну завершує період політичних атак на демократію у всьому світі, — професор політичних наук і директор центру демократії Чикаго при Чиказькому університеті
Військовий напад росії на Україну завершує період політичних атак на демократію у всьому світі. Тому слід сподіватися, що вторгнення пробудить у вільних суспільствах оновлене почуття спільної мети та переконає інших потенційних автократів нехтувати правилами демократичного клубу.
Зіткнувшись з авторитарною клептократією росії на півночі та сході, українці — іноді з періодичними масовими повстаннями — в останні десятиліття обрали зовсім інший політичний шлях. Через кілька циклів виборів та народних протестів Україна просунулась до демократичних ідеалів верховенства закону, захисту особистих свобод, свободи слова та асоціацій, вільних та справедливих виборів та мирного вирішення внутрішніх конфліктів.
Сьогодні міжнародні організації класифікують Україну як неповну, але ту, що прагне демократії. Шляхи росії та України розходяться — диктатура президента росії володимира путіна, що постійно посилюється, і часом хаотичне відкрите суспільство України — зробили нещодавнє вторгнення кремля більш імовірним.
Одна з ключових відмінностей між автократіями та демократіями полягає в тому, що демократії захищають права на свободу слова та зборів, а отже, і на народний протест. Як відомо громадянам демократичних країн, для підтримки миру потрібне певне регулювання протестів, і іноді це регулювання заходить надто далеко, перешкоджаючи здійсненню цих прав.
Але такі диктатури, як путінська, просто не можуть терпіти протести — принаймні такі, що критикують уряд. Кремль тепер загрожує росіянам, які виступають проти війни в Україні, “суворим покаранням” за організацію “масових заворушень”. Підконтрольнийпутіну російський парламент розглядає закон, який передбачає 15-річне ув’язнення для тих, хто “фальшує” інформацію про “спеціальну військову операцію” в Україні.
Автократи також частіше завдають фізичної шкоди протестувальникам. Насправді жорстокі репресії в Києві стали прологом до повалення у 2014 році останнього проросійського президента України Віктора Януковича. 2013 року його уряд підпише Угоду про асоціацію з ЄС. Але наприкінці листопада 2013 року під тиском путіна він різко відвернувся від ЄС і натомість зголосився приєднатися до запропонованого очолюваного росією Євразійського економічного союзу.
Приголомшені діями Януковича демонстранти зібралися на київській площі Майдан. Рано вранці 30 листопада невелика група протестувальників затримувалася поряд з муніципальними працівниками, які встановлювали новорічну ялинку, коли раптово з’явився загін українського спецзагону “Беркут”, який напав на протестувальників та робітників із черевиками та кийками. Насильство проти мирних демонстрантів за наказом Януковича було незвичним для тогочасної України.
Зображення закривавлених молодих людей, які заштовхувалися в міліцейські машини, викликали обурення, і, за оцінками, 1 грудня в центрі Києва зібралося понад півмільйона демонстрантів. Це було початком протестів Євромайдану, кульмінацією яких став лютий 2014 року з Януковичем, який утік з України в самовигнання до росії. Нещодавно путін згадав про ці події у своїй промові, виправдовуючи нинішній напад на Україну, заявляючи оруеллівською мовою, що Янукович був повалений внаслідок “перевороту”.
Фізичний напад путіна на Україну завершує період політичних атак на демократію у всьому світі. Багато хто з нападників був обраним лідером, який, подібно Януковичу, націлився на конституції своїх країн і зазіхнув на основні права громадян. Автократи-початківці дотримувалися цього сценарію в таких різних країнах, як Бразилія, Венесуела і Нікарагуа; Угорщина, Польща та Сербія; та Туреччина, Філіппіни й Сполучені Штати.
Ці демократичні відступники спиралися один на одного у пошуках підтримки, утворюючи негласний союз. Колишній президент США Дональд Трамп був одним із її стрижнів і багато працював, щоб підтримати лідерів-однодумців, зокрема запропонувавши їм бажаний візит до Білого дому. Трамп ясно продемонстрував свої уподобання у 2019 році, прийнявши у себе автократичного прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана і зажадавши, щоб президент України Володимир Зеленський розплатився з Вашингтоном, ініціювавши судовий розгляд проти тодішнього потенційного суперника Трампа на пост президента Джо Байдена.
Вторгнення росії в Україну зруйнувало цей безбожний союз честолюбних автократів, які вважали путіна абсолютним лідером-силовиком. Орбан засудив вторгнення, а Польща приймає потік українських біженців. І Угорщина, і Польща набули нових причин цінувати своє членство в НАТО.
Тому сподіватимемося, що путінська агресія відновить почуття спільної мети серед вільних суспільств і переконає потенційних автократів у тому, що мир, безпека та національне виживання цілком коштують ціни на вступ до демократичного клубу. Там права та свободи громадян матимуть більше шансів на повагу.
Джерело: Poject Syndicate
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах