Думки
7 Листопада 2023
1 167

Поразка росії має бути метою демократій

Автори Думки впевнені, що пропозиції про мирні переговори між росією та Україною безглузді та небезпечні

На фото зліва на право: Анастасія Федик, Юрій Городніченко, Ілона Сологуб

Кремль не пропонуватиме мир в обмін на українські території, тому що його мета не територіальна, а ліквідація України на шляху до виконання “історичної місії” росії зі знищення “Заходу, що загниває”.

Демократичний світ, як завжди чутно від його лідерів, підтримуватиме Україну “стільки, скільки потрібно”. Але з огляду на небажання цих лідерів дати Україні те, що їй потрібно для перемоги, що насправді означає це гучне зобов’язання?

У гіршому випадку це виправдання бездіяльності в марній надії, що президент росії володимир путін скоро помре, що росіяни скинуть його або якимось чудовим чином виникне якесь інше рішення, deus ex machina (несподівана, навмисна розв’язка важкої ситуації із залученням зовнішнього чинника, який раніше не діяв у ній, наприклад, чудовий порятунок героїв — Ред.). У кращому разі це означає надання Україні достатньої кількості зброї, щоб посісти найкращу переговорну позицію у майбутніх мирних переговорах.

Обидва підходи помилкові. Навіть якщо путін незабаром помре, росія залишиться смертельною небезпекою для України та Заходу. Переважна більшість росіян підтримують війну, і крихітна російська “ліберальна опозиція”, яка представляє нікого, крім самих себе, не має шансів прийти до влади. Подібно до Німеччини та Японії, які стали демократичними лише після того, як були переможені, окуповані та ефективно управлялися союзниками, росія не може реформувати себе зсередини.

Розмови про переговори чи “заморожений конфлікт” безглузді та небезпечні. росія не пропонуватиме мир в обмін на українські території, бо її мета не є конкретно територіальною. Він хоче знищити українську націю. Але це лише крок у плані Кремля щодо відновлення імперії та виконання того, що він вважає багатовіковою “історичною місією” росії зі знищення “Заходу, що загниває”.

Нападки росії на демократії незаперечні: вона підтримує вкрай праві партії та популістів на Заході, втручається у вибори, поглиблює розкол усередині країн і між ними, поширює дезінформацію, монополізує найважливіші ринки, такі як енергетика, та корумпує західні еліти, зокрема у Франції, Німеччини та Австрії. Тим часом росія вже знайшла способи обійти санкції та забезпечити необхідні деталі та обладнання для озброєння, а така підтримка з боку Китаю та Ірану, ймовірно, зростатиме.

Лише стратегічна поразка росії може зупинити поширення цього раку. Чому ж тоді у багатьох західних лідерів алергія на цей рецепт?

Деякі стверджують, що стратегічна поразка призведе до поділу росії та неконтрольованого поширення ядерної зброї. Але поширення зброї масового знищення так само ймовірне, якщо росія не зазнає поразки.

росія вже може постачати Ірану технології та матеріали, необхідні для виробництва ядерної бомби, так само як Радянський Союз зробив це для Китаю та Північної Кореї. Щобільше, якщо сьогодні росію не покарають за розв’язання геноцидної війни проти України, багато інших країн захочуть мати ядерну зброю, бо побачать, що країну, яка добровільно відмовилася від свого ядерного арсеналу, залишили, коли на неї напала ядерна держава.

У західних столицях також побоюються, що поразка росії посилить Китай. Але це передбачає, що Китай та росія є суперниками. Фактично обидві країни (а також Північну Корею та Іран) об’єднує спільний ворог: демократичні системи, які пропонують привабливу альтернативу авторитарним режимам.

Окрім поширення ядерної зброї, деякі попереджають, що поділ росії призведе до громадянської війни, яка затопила Європу біженцями. Можливо, це екстраполяція того, що сталося з Російською імперією у 1917 році та Радянським Союзом у 1991 році

Слід пам’ятати, що в обох випадках дезінтеграція це добре. Адже невже було б краще, якби після 1917 року Фінляндія та Польща залишились у складі Російської імперії? І було б краще сьогодні, якби Україна, країни Балтії, Молдова та країни Центральної Азії не здобули незалежності після 1991 року?

Те, що росія зображує як громадянські війни, насправді було нападом росії на незалежні держави, що недавно виникли. Після 1917 року Радянська Росія напала на Польщу у 1919-21 роках, Україну у 1918-22 роках, Білорусію у 1918-20 роках та Грузію у 1921 році. Після 1991 року росія напала на Молдову у 1992 році, Грузію у 1993 та 2008 роках та Чечню у 1994 та 1999 роках. Вона намагалася напасти на Україну у 1994 та 2003 роках, вдерлася у 2014 та 2022 роках.

Якщо росія буде позбавлена ресурсів для ведення війн, вона, ймовірно, розпадеться мирно. Навіщо якутам воювати із бурятами замість того, щоб будувати свої держави? Будь-які територіальні суперечки, що виникають, можуть бути розв’язані за належного посередництва, що дасть Організації Об’єднаних Націй шанс довести свою ефективність.

Міжнародна спільнота також матиме набагато більше важелів впливу на нові держави, ніж на сьогоднішню росію: міжнародне визнання, а також технічна та фінансова допомога можуть бути пов’язані з мирним врегулюванням їхніх кордонів та відмовою від ядерної зброї. Московія була набагато менш небезпечна, ніж росія.

Безпосередні кроки для досягнення стратегічної поразки росії очевидні. По-перше, Україна має бути забезпечена всім необхідним озброєнням, зокрема бойовими літаками та ракетами великої дальності, без будь-яких умов. Адже знищити російські заводи зброї набагато ефективніше, ніж знищувати російську зброю на полі бою.

По-друге, санкції мають бути більш жорсткими й суворо їх дотримуватися. росія має бути повністю ізольована. Це включає припинення отримання обладнання та програмного забезпечення, наказ про вихід підприємств, які дотепер залишаються в росії, і визнання росії терористичною державою, включеною до чорного списку Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей.

По-третє, російські ЗМІ, контрольовані урядом, мають бути заборонені, а НУО та політичні організації, які отримують російські гроші та пропагують російські ідеї, мають перебувати під пильним наглядом. Свідоме поширення брехні немає нічого спільного зі свободою слова.

Оскільки в росії набагато більше людей, яких вона може послати вбивати та помирати в Україні, у нас немає “стільки часу, скільки потрібно”. Україна зараз потребує значно більшої підтримки. Під час Другої світової війни демократичні країни підтримали Сталіна у перемозі над Гітлером, хоча режим Сталіна змагався із режимом Гітлера за жорстокістю. В Україні різниця між добром і злом чітка. Будь-що, крім стратегічної поразки росії, зробить нову війну неминучою.

Автори: Анастасія Федик, доцент кафедри фінансів Каліфорнійського університету в Берклі; Юрій Городніченко, професор економіки Каліфорнійського університету в Берклі; Ілона Сологуб, редакторка VoxUkraine.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram