Думки
21 Березня 2020
739

Яніс Варуфакіс: Європейська фінансова інтрига COVID-19

Колишній міністр фінансів Греції, лідер партії MeRA25 та професор економіки Афінського університету, — порівнює кризи та демонструє колективну неспроможність на прикладі Греції

Якщо є один європейський орган, який постійно демонструє непридатність до управління економічними кризами, це Група міністрів фінансів Єврозони. Її члени намагаються домовитися про макроекономічно значущу та узгоджену фіскальну відповідь на величезні рецесійні наслідки пандемії COVID-19. Та результатом можуть стати лише героїчні повідомлення, котрі вказують на масштабні цифри, що маскують невідповідність та боязкість узгодженої політики.

Першим індикатором стало нещодавнє оголошення німецького уряду про пакет фінансової допомоги приватному сектору. Поки міжнародні медіа називають це базукою на €550 млрд ($600 млрд), детальне вивчення цього питання свідчить, що це в кращому випадку водяний пістолет.

Німецький пакет, що складається з відстрочки податків та великих кредитних ліній, свідчить про серйозне непорозуміння самої природи кризи. І це те саме непорозуміння, що прискорило кризу євро десять років тому. Як і тоді, сьогодні компанії та домогосподарства стикаються з неплатоспроможністю, а не з неліквідом. Для того, щоб зупинити кризу, уряди повинні йти ва-банк з приголомшливим фіскальним розвитком. Та саме цього повинен уникнути німецький пакет.

Міністри фінансів країн, що переживають більш потужні економічні проблеми, ніж Німеччина (наприклад, Італія та Греція), безперечно, намагатимуться відстояти необхідну фіскальну експансію. Але у протистоянні німецького міністра фінансів та його відданих прихильників всередині Єврогрупи вони вдаряться об цегляну стіну. Незабаром “південники” складуть свій намет, їхню мовчазну згоду запечатає ще один фіскально несуттєвий пакет єврогруп, який майбутня рецесія впевнено переможе.

Як я можу бути впевненим? Бо я там був. Я представляв Грецію на засіданнях Єврогрупи у 2015 році, де було вирішено поразку відчайдушної боротьби нашого уряду уникнути більше позик шляхом глибшої рецесії. Систематично, коли засідання Єврогрупи закривали будь-який шлях до раціональної дискусії щодо відповідної фіскальної політики, було ключовим для розуміння того, чому Єврогрупа також не може встановити ефективну фіскальну оборону проти шоку пандемії.

Один висновок звертає на себе увагу з цих важливих засідань Єврогрупи п’ять років тому: будь-який міністр фінансів країни, яка постраждала, хто наважиться виступити проти Берлінської лінії, або запропонувати рішення, які принесуть перевагу більшості європейців, а не фінансовому сектору, наражає себе на нелегкий шлях.

Я пройшов нелегкий шлях. Кожен, хто слухає довгі години засідань Єврогрупи 2015 року, які зараз є у вільному доступі, може почути президента Єврогрупи, котрий погрожує припинити переговори, якщо я зважусь подати письмові пропозиції, які Німеччина не хотіла обговорювати (лише щоб коротко проінформувати ЗМІ, що я прибув “ні з чим”).

Тоді з’явився керівник європейського фонду фінансування, Європейський механізм стабільності, який звинувачував мене в занадто великій турботі про заборгованість домогосподарств і занадто малій про капіталізацію банків (вже банкрутів). І не будемо забувати німецького міністра фінансів Вольфганга Шойбле, який вимагав зберегти німецький бюджет — “мій бюджет”, як він сказав, — прибуток Європейського центрального банку від торгівлі грецькими облігаціями. ЄС погодився, що ці гроші повинні бути повернені Греції; врешті-решт, пан Шойбле реально зберіг ці кошти для німецького бюджету.

Зустрічі Єврогрупи 2015 року були, маю сміливість сказати, полями поразки європейської демократії, яка мала вплив не лише в Європі, а й в Америці та інших країнах

Увесь цей час північноєвропейські міністри чинили загрозу “Grexit” і, відповідно, План B (альтернативна валюта для Греції) змусив мене прийняти більше позик. Замість того, щоб запропонувати реалістичне звільнення боргів та реструктуризацію, нас вразили загроза ультиматумів “взяти чи залишити”, і довгий список лих, які потраплять у наш народ, якби ми не позичали більше і не приймали смішні рівні додаткової економії, котрі Греція ніколи не зможе повернути.

Під час зустрічей Єврогрупи 2015 року слухачам пропонується сидіти попереду. Тут все: важливі рішення, що лежать перед наукою та простою математикою. Знущання зі слабких, поки вони не визнають поразку. Тонко замаскована крадіжка. Підроблені новини озброєні проти тих, хто наважується чинити опір. І не останнє, але важливе, зневага до прозорості та інших стримувань і противаг, необхідних для будь-якої демократії.

Не випадково ці теми зараз настільки поширені на Заході. Зустрічі Єврогрупи 2015 року були, маю сміливість сказати, полями поразки європейської демократії, яка мала вплив не лише в Європі, а й в Америці та інших країнах. Менш ніж за рік, Brexit і обрання Дональда Трампа вже не були гіпотетичними забавками. Практика, яку ліберальна організація зараз скасовує, демонструвала яскраві прояви на цих засіданнях Єврогрупи — тієї самої установи, яка сьогодні приймає рішення щодо реакції фіскальної політики Європи на спад коронавірусу.

Євроскептики, поза межами Європейського Союзу, як Трамп і президент Росії Володимир Путін, або всередині, як угорець Віктор Орбан, італієць Маттео Сальвіні та француженка Марін Ле Пен, безсумнівно, припадуть до душі після виходу стенограми Єврогрупи 2015 року. Але роблять їх надбанням громадськості в інтересах європеїзму. Демонстрація громадянам процесу прийняття рішень у ЄС та тріщин є необхідною умовою для надання можливості демократам врятувати ЄС шляхом повернення контролю над нашими інститутами.

Європейці не дурні. Навіть якщо вони не знають, що саме відбувається за закритими дверима в європейських органах, що приймаючи рішення, вони можуть відчути, що отримані рішення не використовують наявні ресурси в інтересах більшості європейців у більшості країн-членів.

Ми маємо обов’язок повідомляти громадян про те, як навіть у наших ліберальних демократіях, рішення приймаються від їх імені, але проти їхніх інтересів і без їх відома чиновниками, які ненавидять демократію навіть тоді, коли вони претендують на її захист.

Якщо ми не зможемо, рішення ЄС, особливо під час цієї пандемії, щодо фіскальної політики, зелених інвестицій, охорони здоров’я, освіти та міграційної політики повинні бути такими ж неефективними, як і ті, що посилили кризу євро десять років тому. Тоді виграють лише такі, як Трамп і Путін, і європейські Орбани, Сальвініс і Ле Пенс, які хочуть розхитати наші спільні інститути зсередини.

Джерело: Project Syndicate

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram