Бiзнес
12 Березня 2021
1 260

Правила бізнесу Аристотеля Онассіса: “Гроші не пахнуть, особливо якщо — це великі гроші”

Відомий магнат, міжнародний бізнесмен, який створив величезний флот супертанкерів та вантажних кораблів

На фото: Аристотель Онассіс

Аристотель Онассіс народився у 1906 році в турецькому місті Ізмір (Смирна). Його батько Сократ мав успішний тютюновий бізнес. Про матір майбутнього підприємця відомо лише те, що її звали Пенелопа, і вона рано померла. Батько одружився вдруге, але стосунки хлопця з мачухою не були теплими. Виховувала його бабуся, яка розмовляла лише турецькою, проте навчала дітей відчувати себе греками та любити свою батьківщину.

Коли хлопцю було 13, почалася греко-турецька війна. Місто Смирна, в якому жили Онассіси, виявилося в центрі конфлікту. Коли Онассісу-молодшому було 16, Смирну зайняли турецькі війська. Почалася різанина християн — греків та вірмен. Сократ Онассіс був заарештований і звинувачений у шпигунстві на користь Греції. Аристотель разом з іншими членами сім’ї втік до Греції. Він зумів взяти з собою готівку, проте сам будинок та сімейний бізнес пропали безповоротно. Після укладення миру 1923 року було проведено обмін населенням — і батько сімейства опинився у Греції.

Через сварку з батьком у тому ж році Аристотель Онассіс покинув Грецію. Він прибув до Аргентини з паспортом біженця без громадянства і $250. Брався за будь-яку роботу, зокрема працював у нічну зміну на телефонному вузлі. Слухаючи телефонні розмови, він удосконалював свою англійську, а також, за легендою, дізнавався інформацію, яка могла стати в нагоді у бізнесі.

Батько і син спробували відродити сімейний тютюновий бізнес і зайнялися поставками тютюну в Аргентину. Ходять чутки, що на перших порах Онассіс імпортував не лише тютюн, а й опіум.

У 1929 році, у 23-річному віці юнак отримав аргентинське громадянство. А всього за два роки по тому став мільйонером.

У 1932 році він став власником флотилії, придбавши шість вантажних судів по $20 тис. Так народилася компанія Olympic Maritime. Надалі Онассіс неодноразово використовував у назвах своїх компаній слово “Olympic”.

На фото: Аристотель Онассіс та Марія Каллас

Коли Аристотель зайнявся судноперевезеннями, він зрозумів, що вигідніше ходити під прапорами певних країн, тому зареєстрував свої кораблі в Панамі. Відтоді це стало традицією для деяких компаній, що працюють у цій галузі. Також він реєстрував кораблі в Аргентині та інших державах, де було менше паперової тяганини, а законодавство надавало судновласникам різні привілеї.

Число кораблів компанії постійно зростало, і бізнес процвітав до початку Другої світової війни, під час якої підприємець зумів уникнути збитків, віддаючи свої кораблі в лізинг уряду США для перевезення військових вантажів. Надалі бізнесмен потім любив хвалитися тим, що жоден з його кораблів не був потоплений країнами нацистського блоку.

Після закінчення Другої світової війни Онассіс придбав у уряду США кілька танкерів водотоннажністю 16 тис. то. За американськими законами кораблі могли бути продані тільки громадянину США або корпорації, до якої входять громадяни США.

Для цього Онассіс створив корпорацію, членами якої стали: колишній держсекретар США Едвард Стеттиниус, колишній конгресмен Джозеф Кейсі та колишній помічник командувача силами союзників генерала Дуайта Ейзенхауера бригадний генерал Джон Холмс. Вони внесли до статутного капіталу по $1 тис., а грек — решту грошей для придбання кораблів. Він просив продати йому 50 суден, але отримав лише 20 за дуже привабливою ціною: замість $54 млн — $32 млн. Згодом влада США висунули проти нього звинувачення у зв’язку з цією угодою, і йому довелося виплатити штраф $7,16 млн. Звинувачення проти нього було знято.

У 1933 році було створено компанію Saudi Armaco, як результат концесійної угоди уряду Саудівської Аравії з американською нафтовою компанією Standard Oil of California. Угода передбачала ексклюзивне право терміном на 60 років на розвідку, розробку, перероблення та транспортування нафти, знайденої в Саудівській Аравії.

Але на початку 1954 року король Сауд ібн Абдул-Азіз Аль Сауд оскаржив довоєнний договір. Він дав дозвіл Онассісу створити в порту Джидда компанію Saudi Arabian Maritime Tankers Company (Satco) і стати її власником. Компанія повинна була керувати флотом нафтотанкерів, зареєстрованих у Саудівській Аравії, що плавають під прапором Саудівської Аравії та носять арабські імена.

У Джидді також передбачалося створення мореходної школи, випускники якої мали отримати роботу на танкерах Satco. Компанія Онассіса звільнялася від податку на прибуток, але повинна була виплачувати в королівську скарбницю 1,5 шилінга з кожної тонни нафти, відправленої на експорт. Ця сума становила приблизно $50 млн на рік. Satco отримувала першочергове право на транспортування нафти терміном на 30 років. Влада країни брала на себе зобов’язання змусити Aramco експортувати всю видобуту нафту тільки на танкерах Satco.

Контракт з Онассісом був затверджений декретом короля. Aramco відмовилася йому підкорятися. Її підтримали інші великі нафтові компанії — Exxon, Standard Oil of California, Texaco and Mobil. Вони обіцяли влаштувати бойкотом нафтотанкерам Онассіса в разі, якщо його контракт з Саудівською Аравією не буде змінений.

Суперечку вирішували в арбітражному суді в Женеві. Рішенням арбітражу Aramco отримала дозвіл не підкорятися контрактам Саудівської Аравії з Онассісом. Підприємцю довелося домовлятися з Aramco на менш вигідних, ніж йому хотілося б, умовах.

На фото: Аристотель Онассіс та його яхта “Христина”

Китобійний бізнес на початку 1950-х виглядав вельми привабливим. Підприємець придбав в США нафтотанкер Herman F. Whiton. Корабель був подовжений та перероблений в китобійну базу. До складу китобійної флотилії також увійшли 12 малих суден — китобійців-мисливців.

З 1948 року діяла Вашингтонська конвенція з регулювання китобійного промислу, яка обмежувала видобуток китів, щоб уникнути їх повного знищення. Ні Панама, де була зареєстрована китобаза, ні Уругвай, де була зареєстрована китобійна компанія Онассіса, конвенцію не підписували. Так що на всілякі квоти та заборони Онассіс не звертав уваги. Китобійна флотилія грека займалася промислом до 1955 року. При цьому порушувалися всі можливі правила, передбачені Вашингтонською конвенцією. Китів били раніше та пізніше дозволеного сезону, на заповідних територіях. Порушувалися межі територіальних вод.

У листопаді 1955 року норвезька китобійна асоціація звинуватила Онассіса в тому, що за п’ять сезонів його китобої перевищили квоту на 216 555 барелів китового жиру загальною вартістю $8,68 млн. МЗС Норвегії звернулося за роз’ясненнями до Панами та США. У обвинувачів були серйозні докази — свідчення працівників флотилії та навіть кіноплівки, на яких були зафіксовані порушення.

Конфлікт закінчився угодою сторін та виходом Онассіса з бізнесу.

У 1953 році він скупив через підставні панамські компанії контрольний пакет акцій Товариства морських купалень (Societe des Bains de Mer, SBM) Монако, найстарішої курортної організації світу. Компанії належало легендарне казино в Монте-Карло, яхт-клуб, готель Hotel de Paris та інша нерухомість.

План Онассіса полягав у тому, щоб перетворити Монако на курорт для найбагатших. Спочатку все йшло за планом. Але в 1960-ті відносини магната з князем зіпсувалися. Вони розійшлися в думках на стратегію розвитку туристичного бізнесу в Монако. На думку князя туризм мав був доступним не лише найбагатшим, але й представникам середнього класу. Онассіс же був проти. Він продав князівству свої акції за $9,5 млн і покинув Монако.

У 1947 році почалося різке зростання попиту на нафту. Знадобилося більше кораблів для перевезення нафти.

В 1950-ті роки Аристотель, отримавши кредит обсягом $100 млн, замовив будівництво 18 нафтотанкерів у Кілі, Франкфурті та Бремені.

Частину зароблених на морських перевезеннях коштів він інвестував в економіку Греції, приватизувавши грецькі авіакомпанії та об’єднавши їх під брендом Olympic Airways. Для емблеми нової авіакомпанії він хотів використовувати п’ять олімпійських кілець, але з’ясувалося, що це не дозволяють закони про авторське право. Тоді він просто додав до емблеми шістьма кільцями.

Olympic Airways почала діяти в 1957 році. Власні авіалінії стали улюбленою іграшкою магната. Провінційна авіакомпанія завдяки Онассісу перетворилася у світовий бренд. Обід у бізнес-класі нагадував обід в розкішному ресторані — порцеляновий посуд, кришталеві келихи для вина, позолочені столові прилади. Відбір у стюардеси нагадував конкурс краси. Дизайн уніформи стюардес замовляли Коко Шанель та П’єру Кардену.

Але саме улюблена авіакомпанія завдала мільярдеру смертельного удару. Його улюблений син Олександр, президент авіакомпанії Olympic Aviation, дочірнього підприємства Olympic Airways, 23 січня 1973 року розбився в авіакатастрофі.

Аристотель Сократ Онассіс помер у Парижі 15 березня 1975 року. На столику поруч з його ліжком знаходилися книга “Супертанкер”, стояли фотографії дітей, Олександра та Христини, та калькулятор. Над ліжком висіло розп’яття.

Оцінки його майнового статку на момент смерті вкрай розпливчасті — від $500 млн до $10 млрд. 55% статку перейшло спадкоємцям, 45% було направлено до Фонду імені Олександра Онассіса. $26 млн відсудила Жаклін Кеннеді.

На фото: Аристотель Онассіс та Жаклін Кеннеді

Особисте життя грека також сповнене гучними іменами та пригодами.

Перша з часто згадуваних подруг бізнесмена — Інгеборга Дедіхен, спадкоємиця суднобудівного бізнесу. Онассіс нібито довго її домагався, і вона ж допомогла йому створити перший танкер. Надалі вони якийсь час жили разом, причому підприємець був дуже ревнивий та часом доходив до рукоприкладства.

У 1946 році Онассіс одружився на Тіні Леванос, дочці великого судновласника. Той недолюблював майбутнього зятя та намагався захистити від нього дочку, але якимось чином Аристотель умовив його дати дозвіл на весілля. У цьому шлюбі з’явилося двоє дітей, Олександр і Христина. У 1960 році Онассіс подав на розлучення, знайшовши собі нову пасію в особі співачки Марії Каллас.

Відносини Аристотеля та Каллас стали своєрідною легендою. Характер Онассіса нікуди не подівся, і в цьому романі йому теж приписують зради та рукоприкладство.

У 1968 році підприємець одружився вдруге, але не на Каллас, а на Жаклін Кеннеді — вдові американського президента Джона Кеннеді, вбитого в 1963 році. Марія Каллас дізналася новину з газет і втратила через це голос.

Його навіть називали колекціонером знаменитих жінок. Попри безлічі зв’язків, серйозні стосунки в Онассіса були лише з жінками вищого світу, оскільки він, крім чуттєвих насолод, прагнув мати й практичну вигоду. Про це свідчить його короткочасний роман в Буенос-Айресі з 35-річною примою італійської опери Клаудією Музійо. Ставши її коханцем, грек умовив її з’явитися на людях з його сигаретою. А оскільки у 20-і роки XX ст. паління для жінки вважалося непристойним, то кращої реклами для збільшення попиту на тютюнову продукцію було годі й чекати. Тим більше безкоштовно!

Також він отримав прізвисько “Золотий грек” через своє прагнення до розкоші. Онассіс мав суперяхту “Христина” та власний острів “Скорпіос”.

На фото: острів Скорпіос

Цитати Арістотеля Сократа Онассіса:

• Ми повинні звільнити себе від надії, що море коли-небудь заспокоїться. Ми повинні навчитися плавати при сильному вітрі.

• У мене немає ні друзів, ні ворогів — тільки конкуренти.

• Секрет бізнесу — знати те, чого не знає більше ніхто.

• Якби не було жінок, всі гроші світу нічого б не значили.

• Найважче заробити перший мільйон доларів.

• Не хвилюйтеся про свої фізичні вади. Я не грецький Бог.

• Щоб досягти успіху в бізнесі, необхідно змусити інших бачити речі так, як бачиш їх ти.

• Не спіть багато і не розповідайте нікому про ваші проблеми.

• Після певного часу гроші перестають бути метою, вони перестають взагалі мати значення. Сама гра — ось, що захоплює.

Джерело: adne.info, Istoriiuspehov, uofa, vc, kommersant, відкриті дані

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram