Засновник проекту Italy lovers club та travel-блогер — про кардинальні зміни в житті, особисті страхи та Вінстона Черчилля
#1. В який момент ви прийняли рішення піти з OTP bank та кардинально змінити своє життя в напрямку туризму?
Саме рішення кардинально все змінити я прийняла чотири роки тому у свій 40-й день народження. Мабуть, це була криза середнього віку. Я навмисно поїхала якомога далі й вранці пропливаючи Пальма-де-Майорка, зрозуміла, що треба щось робити.
Ідея переїзду до Італії у мене виникла років за п’ять до цього, коли я випадково заїхала на ферму-готель десь в тосканській глибинці й в мене виникла ідея власного бізнесу в Тоскані.
#2. Як ви особисто себе налаштовуєте на початок успішного дня?
Якщо у мене має бути напружений день, найкращий початок для мене — це заїхати в улюблений бар і випити ароматний капучино зі свіжоспеченим круасаном. Після цього я готова на все.
#3. Що краще для керівника: аби його поважали чи боялись?
Моя думка — краще, що б його любили. Свою першу керівну посаду я отримала у 24 роки. Найскладнішим для мене виявилося звільнити людину. Після цього були різні позиції та різні ситуації. Але мої керівники були кращими вчителями, які мене навчили багато чому. В тому числі, як розділяти робочі та ділові відносини, як отримувати задоволення від життя, якщо робота займає весь твій час.
#4. Чи існує гендерна перевага у професійній справі? На вашу думку, чоловіки чи жінки переважають в успішному підприємництві?
У банківській системі — однозначно так. Чоловіків завжди менше було в банках і в декрет вони не підуть. Хоча мій досвід показує, що жінки більш працездатні і як керівники жорсткіше чоловіків.
Якщо ми говоримо про підприємництво, то я впевнена, що тут питання не є гендерним. Підприємцем народжуються. До цього потрібно мати талант. Можна багато вчитися, отримати ступінь MBA і бути чудовим ефективним керівником, тобто найманим працівником. Адже власний бізнес — це зовсім інша історія.
Я, наприклад, як будь-який найманий працівник, завжди мріяла про власний бізнес і тільки організувавши його зрозуміла, що я все-таки ідеальний найманий працівник.
#5. Яке ваше найбільше досягнення та гучний провал, який, можливо надихнув на нові звершення?
У моєму житті були десятки проектів. Майже всю свою кар’єру у фінансовій сфері я починала проекти з нуля або підхоплювала на етапі розвитку.
Але головним проектом і досягненням, я вважаю свого сина. Зараз йому 15, він кілька років вже інвестує накопичені гроші у свій бізнес у Instagram. Ось у нього точно є підприємницька жилка.
Якщо говорити щодо професійних досягнень, то запам’ятався найбільше один момент — це отримання престижної премії Euromoney як найкращий банк у сфері Private banking. OTP bank, в якому я очолювала цей підрозділ, отримав цю нагороду першим в Україні, до того наш ринок взагалі не розглядали.
Найбільш пам’ятний провал у моїй кар’єрі трапився в 1996 році. Я була студенткою Одеського національного економічного університету (на той час він був інститутом народного господарства) і мріяла працювати в банку. Мене і ще кілька студентів запросили на співбесіду в ПУМБ, оскільки банк відкривав нову філію в Одесі. Це було дуже круто!
Однак, моїх друзів взяли, а мене — ні. Я дуже засмутилась. Весь 5-й курс працювала, і свою успішну кар’єру в банку я, можливо, зробила саме завдяки саме тієї проваленої співбесіди. Мене взагалі стимулюють невдачі — я мобілізуюся і мене не зупинити.
#6. У що б ви інвестували $1 млн, якби ці кошти у вас були і могли бути витрачені виключно на бізнес інвестиції?
Якби у мене з’явився вільний $1 млн, то це були б інвестиції в цінні папери відсотків на 20. На фоні кризи взаємин між США та Китаєм я б розглядала інструменти із фіксованою прибутковістю країн ЄС і Східної Європи, зокрема України, нерухомість з проблемних активів банків або у житло для подальшого перепродажу, прямі інвестиції в IT, хмарні сервіси, сервісні платформи (але не більше 10%, адже я досить консервативний інвестор) і земля під готель як довгострокова інвестиція в якомусь гарному місці.
#7. Якби мали можливість повернутися в минуле, змінили б щось у своєму житті? І чому?
Я дуже мало про що шкодую. Не можу сказати, що все було просто, але було однозначно цікаво. Якби я могла повернути час назад, я б мала більше дітей.
#8. Чим ви ніколи б не займались у своєму житті?
Люблю пробувати все нове і йти на зустріч своїм страхам. Раніше боялася висоти, але після польоту на повітряній кулі під Лас-Вегасом і на вертольоті над Гранд-Каньоном, все як рукою зняло. А от що я б не змогла зробити навіть під дулом пістолета, так це уявити себе в ролі хірурга. Я навіть укол боюся зробити комусь.
#9. Які відомі особистості світового рівня для вас є життєвим/професійним прикладом?
Це питання змусило мене замислитись. Я ніколи не намагалася бути схожою на когось, навіть великих або відомих людей. Але людина, яка надихає мене своїм прикладом — це Вінстон Черчилль. Він найбільший політик і неординарна особистість. Навіть після Другої світової війни він не втратив почуття гумору і віри в людей. Черчилль брав на себе відповідальність за неоднозначні рішення в складний період історії для своєї країни. Яскравий політик і оратор і при цьому — журналіст, художник і лауреат Нобелівської премії з літератури. А його цитати — це майже моє життєве кредо:
✔️ Успіх — це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму.
✔️ Будь-яка криза — це нові можливості.
✔️ Мої смаки прості: я легко задовольняюсь найкращим.
✔️ Найбільший урок життя в тому, що й дурні можуть мати рацію.
#10. Які ваші улюблені книги та фільми?
Дуже довго моєю настільною книжкою була “Майстер і Маргарита” Михайла Булгакова. Я могла відкрити її на будь-якому місці, почати читати й вона давала мені відповіді на багато питань.
Останні три роки я читаю практично тільки історичні книжки. Так, наприклад, книжка “Медічі. Хрещені батьки Ренесансу” Пола Стратерна мені допомогла краще зрозуміти дух флорентійців.
Зараз на моїй тумбочці “Sapiens: Коротка історія людства” Юваля Ноа Харарі. Я починала її читати раніше, але не подужала. А зараз не можу відірватися.
Фільми — це, звичайно, “Під сонцем Тоскани” (реж. Одрі Велс) і “Чай з Муссоліні” (реж. Франко Дзеффіреллі). А серед тих, що найбільш запам’яталися — “Лобстер” (реж. Йоргос Лантімос) і телесеріал “Розповідь служниці” (реж. Майк Баркер, Карі Скогланд, Рід Морано) про те, до якого абсурду може дійти суспільство, керуючись “правильною” ідеєю.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах