Історія успіху світового лідера з випуску складних ножів та мультитулів
Швейцарська компанія Victorinox була заснована Карлом Ельзенером. Він народився 9 жовтня 1860 року в родині галантерейників у Швейцарії. Інтерес до металевих виробів, а особливо до ножів, з’явився у хлопчика з самого дитинства.
Він навчався на майстра-ножовщика поблизу Женеви. Потім поїхав працювати підмайстром у ножові майстерні Франції та Німеччини. Там він опанував мистецтво створення хірургічних скальпелів.
Повернувшись у 1884 році на батьківщину, Карл зробив свій перший ніж у власній майстерні з виготовлення, ремонту й заточенню ножів, що розташувалася в невеликому містечку Ібах. Цей день вважається днем заснування всесвітньо відомої компанії з виробництва швейцарських ножів. На той момент вона називалася Elsener. Хлопець користувався безумовною підтримкою своєї матері Вікторії, яка продавала його ножі в сімейному капелюшному магазині.
У 1891 році Карл об’єднав тридцять швейцарських ножовщиків в Асоціацію, щоб витіснити з ринку німецьких майстрів з міста Золінген.
В ті часи ножі виготовлялися вручну, і обсяг виробництва кожної майстерні був порівняно невеликим. Відповідно, майстрам були потрібні малі партії металу та інших комплектуючих, які коштували недешево. Створивши Асоціацію, Ельзенер забезпечив собі та колегам можливість заощадити організувавши оптові поставки.
Ельзенер з’ясував, що всі кишенькові ножі для швейцарських солдатів виготовляються в Німеччині. Його осяяла ідея, що для зручності в ножі можна об’єднати відразу кілька інструментів: стандартне лезо, консервний ключ, викрутку і шило, які швидко складалися у зручній ручці.
Військове міністерство Швейцарії відразу ж відгукнулося на його пропозицію, і з 1891 року фірма Карла Ельзенера офіційно почала виготовляти ножі на замовлення швейцарської армії.
У 1893 році замовлення отримало ще одне підприємство Paul Boechat&Cie, згодом перейменоване в Wenger. Таким чином, постачальниками армійських ножів були дві компанії: Victorinox — з 1891 року і Wenger — з 1893. Victorinox розташований в німецькомовному кантоні, Wenger — у франкомовному.
Щоб уникнути непорозумінь між двома кантонами, швейцарський уряд, що славиться своєю мудрою і далекоглядною національною політикою, схвалив рішення з 1908 року надати обом постачальникам ідентичні замовлення, з правом використовувати державну символіку — “Хрест на щиті” для маркування своїх виробів.
З того часу Victorinox називає свої вироби “original” (справжній), а Wenger — “genuine” (істинний) Швейцарський армійський ніж.
У 1896 році Ельзнер розробив ніж, у якого з кожного боку було по клинку, а також додав до нього штопор.
У червні 1897 року Карл створив і запатентував дизайн виробу, який зараз відомий всьому світу як “швейцарський армійський ніж”. Майстер створив конструкцію, яка дозволяла кріпити безліч інструментів до ручки за допомогою пружини. Крім того, Ельзенер надав ножам новий функціонал, розрахований на цільову аудиторію офіцерів швейцарської армії. До переліку інструментів додалося маленьке лезо, призначене для підчищення помилок у документах, а також штопор.
Новація мала приголомшливий комерційний успіх. Офіцерський ніж хотіли мати не тільки швейцарські військові, але й цивільні-студенти, фермери, робітники. Інтерес публіки до запатентованої моделі породив безліч різновидів ножів з найрізноманітнішим функціоналом. Бізнес йшов у гору. З’являються нові моделі :”Туристичний”, “Фермерський” та “Студентський” ножі з різним набором інструментів.
Ельзенер нанизав на пружинку пилку для нігтів, ножиці, пінцет, збільшувальне скло тощо: всього до 30 інструментів.
Модель під назвою “Чемпіон”, яка виконує 24 різні функції, вважається вершиною промислового дизайну і демонструється в нью-йоркському Музеї сучасного мистецтва.
Купівельний ажіотаж кінця XIX ст. суттєво поліпшив фінансову ситуацію в компанії Ельзенера. У 1909 році помирає його улюблена мати Вікторія. Болісно переживаючи втрату, підприємець перейменовує компанію — Elsener на Victoria.
Карл Ельзенер цінував унікальні властивості нержавіючої сталі та блискавично впроваджував її у виробництво ножів. Більш того, він вирішив увічнити видатне відкриття та перейменував свою компанію, додавши в її назву слово inox-французький термін, що позначає нержавіючу сталь.
У 1931 році Карл Ельзенер II (син засновника) вводить автоматизацію. Компанія відкриває перший у світі повністю електрифікований та автоматизований завод в Ейбах-Швіці. Це гарантує, що всі ножі мають стандартизовану високу якість.
У 1945 році мода на швейцарський армійський ніж поширилася серед особового складу армії союзників. Мало не кожен солдат, який повертався додому з полів битв, прагнув придбати ніж Victorinox як сувенір.
У 1977 році Swiss Army Knives бере участь у міжнародній виставці дизайну в Нью-Йорку.
У 1978 — Американська космічна агенція NASA робить замовлення на 50 моделей Master Craftsman для своїх потреб. З цього моменту співпраця стає постійною.
У 1984 році відбувається великий прорив — компанія подвоює випуск ножів і значно розширює виробничі потужності. 810 співробітників компанії забезпечують продажі обсягом понад 80 млн швейцарських франків.
У 1989 році розпочато виробництво швейцарських армійських годинників. В оригінальних зразках, які виготовляються у Швейцарії, застосовуються найдосконаліші механізми: ETA (механічні хронографи), Ronda (3-стрілочні кварцові), а також ексклюзивні інновації, розроблені самою компанією. Всі годинники проходять власний виробничий контроль якості на відсутність дефектів, на точність ходу та на водонепроникність. На вироби надається гарантія три роки. Основна перевага всіх годинників — продуманість, функціональність і легке прочитання циферблатів, незалежно від складності механізму.
У 1992 році компанія відкриває свою першу філію продажів у Японії та винаймає місцевих дизайнерів для розробки моделей на локальному ринку.
У 1999 році до асортименту продукції увійшли багажні валізи та сумки.
У 2000 році створюється Фонд Victorinox. Йому належить 90% акціонерного капіталу Victorinox AG. Решта 10% належать некомерційному Фонду Карла та Елізи Ельзенер-Гат.
У 2001 році розпочато випуск різноманітних кухонних ножів та аксесуарів, а також кишенькових інструментів. Було запущено виробництво лінії одягу в США та відкрито перший фірмовий магазин Victorinox в Нью-Йорку.
У 2005 році компанія викупила свого багаторічного конкурента Wegner. Проте декларувалося, що у Wenger буде карт-бланш у питаннях маркетингу, виробництва та політики збуту.
У 2007 році Карл Елсенер IV приймає керівництво компанією та далі розширює продуктову лінійку Victorinox, перетворюючи його в глобальний багатопрофільний бренд.
У 2008 році починається випуск першої парфумерної лінійки та відкриття першого багатопрофільного магазину Victorinox в Лондоні.
2011 рік ознаменувався відкриттям туристичного центру в долині Брюно в Швейцарії. Тепер туристи можуть дізнатися про те, як влаштовано виробництво, і зібрати для себе унікальний варіант ножа.
У 2014 році випуск ножів під ТМ Wenger було повністю припинений. Таким чином, Victorinox став єдиним виробником армійських ножів у Швейцарії.
Сьогодні Victorinox залишається сімейним бізнесом, який очолює Карл Ельзенер IV. На виробництві швейцарських ножів задіяно близько тисячі робітників. Щодня, подолавши сотні виробничих етапів, з конвеєра сходять десятки тисяч одиниць продукції. Виготовлення кожного леза швейцарського армійського ножа починається з листової та смугової сталі. Перш ніж використовувати її у виробництві, на заводі інспектується кожен сантиметр металу. Перевіряється його однорідність, склад та відповідність специфікаціям. Впевненість у відмінних характеристиках сталі дозволяє Victorinox давати покупцям довічну гарантію на свої вироби.
Практично весь обсяг випуску йде на експорт — ці ножі використовуються в більш ніж ста країнах світу. На батьківщині багатофункціональний ніж Victorinox став культовою фішкою. Понад століття цей сталевий інструмент знаходиться на озброєнні швейцарської армії.
Джерело: metinvestholding, nozhikov, brandpedia, brandpedia, stoneforest, відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegr
Ми у соцмережах