Владислав Рашкован: Українці у пошуках кращої долі

Вчора на BusinessThinkersForum Андрій Длігач задав таке питання: чому талановиті українці впроваджують інновації за кордоном, а не в Україні?

Я надав декілька гіпотез, які буквально декілька днів тому обговорював з Igor Shoifot, відомим венчурним інвестором з Сан-Франциско.

Мої гіпотези наступні:

Перша причина — український ринок відносно невеликий в порівнянні з європейським, азіатським або американським. Маленький не тільки за розміром економіки, а й його інтеграцією в світові ланцюжки створення вартості;

Друга причина — у нас мало інвесторів, мало стратегічних покупців компаній і інновацій.

Ризикну припустити, що більшість українських інноваторів були вчора на конференції по інноваціям. Я бачив Alexey Timofeyev, Andrey Zdesenko, Stavnitser Andrey, Славу Климова, Zhanna Kryuchkova, Natalya Eremeeva, Dmytro Shymkiv, Vladimir Tsoi — саме вони та їх компанії багато в чому є драйверами інновацій. Більша ж частина списку українського Форбс – багато в чому консерватори і роблять все можливе, щоб зберегти стару економічну модель.

Звідси третій важливий фактор — низький внутрішній попит на інновації. І це при тому, що у багатьох українців — добре розвинений інтелект + досить сильна технічна освіта.

І ще одна позитивна риса українців — гнучкість, пристосованість до нового середовища, здатність до вивчення мов, до адаптації к іншим культурам. Українці легкі на підйом. Канада, Німеччина, США, Ізраїль знають це і з задоволенням приймають українців у себе.

І ось у нас стандартне економічне завдання — є пропозиція інновацій від українців, але системного попиту всередині країни немає. При цьому є попит в інших юрисдикціях, більш зрозумілих, більш легких і які ще й захищають інтелектуальні права, а витрати перемикання (switching costs) в сучасному світі досить низькі — ось наші люди і реалізують інвестиції і реєструють патенти за кордоном.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram