Історія компанії, продукт якої став бажаним для багатьох жінок світу
До створення швейної машинки в класичному вигляді існував інший “прилад для шиття”, автором якого був конструктор Еліас Хоу. Машина була дуже громіздкою та мала ряд недоліків.
Батьком швейної машинки — жаданого подарунку будь-якої домогосподині, став Ісаак Зінгер. Він народився 27 жовтня 1811 року у невеликому містечку Трой штату Нью-Йорк в родині емігрантів з Німеччини. Батько його був каретником. Хлопчик зростав талановитим, але дуже волелюбним і незалежним.
У 12 років Ісаак полишив школу та втік до Рочестера. В місті жив його брат, хлопець оселився у нього та почав працювати підмайстром у місцевого механіка.
Але юний Зінгер не міг довго займатися однією справою. Незабаром він приєднався до бродячої театральної трупи. Він мав талант переконання та гарні зовнішні дані. Однак для акторського успіху цього було не достатньо.
Довелося повернутися до Бостона та влаштуватися працювати різноробочим на будівництво каналу Ері. Робота була дуже виснажливою, особливо коли доводилося вручну довбати гірські породи. Ісаак вирішив механізувати цей процес. У вільний від роботи час він створив новий різновид бура і у 1839 році запатентував свій винахід. Всього за кілька місяців патент приніс йому неймовірну для того час суму — $2000. На отримані гроші винахідник організував власну театральну трупу, яка гастролювала Америкою. Турне тривало близько п’яти років і не принесло Зінгеру ані слави, ані грошей. Тоді було вирішено повернутися до Нью-Йорку, до того ж йому потрібно було забезпечувати дружину та вісьмох дітей.
Через десять років Зінгер вигадав прилад для розрізання дерева та металу і навіть налагодив його випуск. Але фабрика була зруйнована в наслідок вибуху, який знищив результат його праці.
Найкраще у винахідника виходила інженерна справа, тому він знову влаштувався у фірму, яка випускала та ремонтувала швейні машинки. Винахідник за 11 днів вдосконалив конструкцію, розташувавши човник горизонтально, завдяки чому нитка перестала заплутуватися. Також запропонував столик-дошку для тканини та ніжку-тримач голки, що дозволило робити безперервний шов, і сконструював ножну педаль для приводу, що дало можливість працювати з тканиною обома руками.
Підприємець зібрав всі наявні заощадження — $40, зареєстрував власну фірму і подав документи на оформлення патенту. У 1851 році дослідний зразок швейної машини виставлений на продаж.
Перші машинки Singer коштували $100. Однак ціна на ті часи була величезною і мало хто міг дозволити собі подібну покупку. Адже жінки чудово справлялися з шиттям за допомогою голки з ниткою, а власникам пошивочних майстерень було дешевше використовувати працю швачок. Потрібно було якимось чином стимулювати попит.
Слабким місцем у швейних машинках була відсутність можливості самостійно ремонтувати механізм. Зінгер налагодив масовий випуск запчастин. Тепер швачки самі могли замовляти необхідні деталі та усувати несправності. Швейна машинка Зінгера стала першим побутовим приладом, ремонтувати який можна було в домашніх умовах.
У 1854 році Ісаак Зінгер разом з адвокатом Едуардом Кларком заснував компанію I.M.Singer&Co. із штаб-квартирою в Нью-Йорку.
Того ж року компанію було оштрафовано на $15 тис. за незаконне використання патенту швейної голки з отвором на кінці. Він належав Еліасу Хоу і був отриманий ним у 1846 році.
Сплативши штраф, Зінгер об’єднав свій патент з патентом Хоу і винахідники почали отримувати по $5 з кожної проданої швейної машини. Однак партнерство тривало недовго, при першій же можливості Зінгер позбувся вимушеного компаньйона. Заповзятливий винахідник спільно з трьома іншими виробниками швейних машин знайшли інвесторів і створили траст, скупивши патенти на винаходи в цій сфері, тим самим розоривши дрібних виробників.
Однак цього виявилося недостатньо для підвищення попиту на продукцію компанії Singer. Вирішено було побудувати завод для масового випуску швейних машинок зі змінними комплектуючими. Це було перше у світі виробництво такого роду. Для просування товару серед домогосподарок потрібна була реклама. Зінгер став розміщувати її на програмках вистав, а також у церквах. Щоб зробити продукцію доступною, у 1854 році бізнесмен почав продавати машинки за схемою hire-purchase (лізинг-покупка) та впровадив післяпродажний сервіс. Також він робив презентації машинок на ярмарках, а демонстрували їх спеціально найняті красуні. На них звертали увагу чоловіки та їх супутниці.
Сам Зінгер тим часом продовжував удосконалювати свій винахід. Число патентів зросло до 22. Собівартість машин вкладалася у $10, а компаньйони отримували від продажу 530% чистого прибутку.
Наприкінці 1858 року на Зінгера працювали чотири заводи в штаті Нью-Йорк, а кількість проданих машин досягала трьох тисяч на рік.
Компанія Singer&Co. однією з перших у світі стала укладати з дистриб’юторами товару письмовий договір на передачу франшизи, згідно з яким вони отримували право на продаж і ремонт швейних машинок на території США.
Скоро продукція компанії завоювала не тільки американський, а й світовий ринок.
У 1855 році швейна машинка Singer отримала перший приз на Всесвітньому промисловому ярмарку в Парижі.
1860 року компанія стала найбільшим у світі виробником швейних машин.
У 1861 році продажі в Європі перевищили “домашні”, а через два роки підприємство було перетворено на корпорацію Singer Manufacturing Company із статутним капіталом у $550 тис.
У 1863 році продажі зросли до 20 тис. машин на рік.
Розбагатілий Ісаак Зінгер на той час уже не займався повсякденними справами фірми та призначив першого найманого президента — Інслі Хоппера. Хоппер почав втілювати в життя плани зі зміцнення позицій на міжнародному ринку.
У 1867 році компанія відкрила свій перший завод за межами Америки — в шотландському Глазго. І тільки за це Singer Сompany слід вважати найстарішою мультинаціональною компанією у світі.
Вийшовши на світовий ринок, бізнесмен переїхав жити до Англії, де купив маєток у Торкуе з будинком у 115 кімнат і стайнею на 50 коней. На той час у нього було 24 дитини від численних шлюбів. Також він втілив свою давню мрію — відкрив у маєтку свій театр, який назвав “Вігвам”. Увійшовши до складу вищого світу він видав своїх дочок за англійських аристократів. Одна з його численних онучок Дезі навіть стала леді і була кузиною Вінстона Черчілля.
Ісаак Мерріт Зінгер помер у 1875 році у віці 64 років — багатим і шанованим членом американського суспільства.
У спадок винахідник залишив членам сім’ї близько $14 млн, а також кілька вілл та особняків. Того ж року його дітище продавало вже більше 200 тис. машин на рік.
У 1880 році у світі бізнесу наступила епоха брендів , і Singer Company однією з перших зареєструвала торговельну марку Red S Girl — стилізовану букву “S” і зображення дівчини, яка сидить за швейною машинкою.
У 1889 році було сконструйовано першу електричну швейну машину. З її появою продажі компанії підскочили до 1,35 млн екземплярів на рік.
На початку XX ст. компанією Singer Manufacturing Company керував Дуглас Александер, який у 1908 році вирішує звести “Хмарочос Зінгер”, в якому облаштувалася штаб-квартира багатомільйонної компанії. Так створюється вежа Зінгер, що поклала початок гонці за висотою. У Нью-Йорку почалося негласне змагання з будівництва найвищого хмарочоса. І вежа Зінгер досить довгий час посідала лідируючі позиції у світі. Будівля мала 47 поверхів, а висота становила 205 м. Позмагатися з нею за висотою могла лише Ейфелева вежа, висота якої становила 300 м. Але, на жаль, будівлю знесли у 1968 році.
До початку Першої світової війни річний обсяг продажів досяг рекордної позначки — 3 млн. штук.
У 1921 році починається виробництво першої настільної портативної машини з електричним приводом.
У 1933 році на всесвітньому ярмарку в Чикаго було представлено модель Featherweight. Вона відрізнялася зменшеними габаритами, наявністю валізки для транспортування та зберігання.
У 1949 році інженерами компанії була розроблена і впроваджена у виробництво швидкісна модель, що розвивала швидкість шиття до 4 тис. стібків за хвилину.
До сторічного ювілею Singer оборот компанії оцінювався майже в $308 млн.
В кінці 50-х років дешевші японські та західнонімецькі моделі почали витісняти Singer з американського ринку. З труднощами вдалося впоратися ціною зміни всього топ-менеджменту та загальної стратегії розвитку. Нове керівництво зробило ставку на розширення асортименту на користь більш дешевих моделей, продаж через супермаркети, а також перенесення виробництва за межі США.
У 1965 році компанія знову відчула спад продажів. Жінки промислово розвинених країн майже перестали шити самі. Singer Company була змушена перенести основне виробництво в слаборозвинені країни Латинської Америки та Азії, де і робочі руки були дешевшими, і споживачів продукції було більше.
До початку 1970-х оборот компанії досяг позначки в $2 млрд.
У 1975 році бренд випустив першу електронну побутову швейну машинку, а ще через три роки — із сенсорною панеллю.
Однак у 1998 році в Південно-Східній Азії сталася потужна фінансова криза, що боляче вдарила по компанії. The Singer Company почала в терміновому порядку переводити виробництво в країни “третього світу” — Бразилію і Тайвань.
У 2001 році імперія Зінгера відзначила 150-річчя чутками про банкрутство фірми та продажів майна за кордоном. Борги Singer виявилися настільки великі, що компанія звернулася до нью-йоркського суду за захистом від кредиторів згідно з 11-ою статтею закону США про банкрутство. Вона дозволяла компаніям проводити реорганізацію, не припиняючи виробничої діяльності. Але насправді компанія Singer пішла на хитрість: отримавши імунітет від кредиторів, вона зосередила зусилля на випуску традиційних швейних машинок, попит на які в Бразилії, Південно-Східній Азії та низці інших регіонів як і раніше був високий.
Сьогодні прибутки корпорації Singer, що залишається світовим лідером з виробництва швейних машин, обчислюються мільярдами доларів. Товари з торговою маркою Singer продаються у 150 країнах світу.
Джерело: companion, autogear, vc, getsiz, відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах