Думки
26 Листопада 2020
1 671

Сайєд Мунір Хасру: Пандемія — шанс Глобального Півдня стати самостійним

Глава Інституту політики, адвокації та управління (IPAG), міжнародного аналітичного центру, що знаходиться у Даці, Делі, Мельбурні, Відні та Дубаї — про те, як країни, що розвиваються отримали шанс перезавантажити свою економіку та позбутися залежності від іноземної допомоги

Фото: Twitter/Syed Munir Khasru

Covid-19 продовжує негативно впливати на галузь охорони здоров’я населення та руйнує світову економіку структурними потрясіннями. Наразі в результаті пандемії загинуло понад один мільйон людей, а за оцінками Міжнародного валютного фонду, глобальний ВВП скоротиться у 2020 році на 4,4%.

Але, як би дивно це не здавалося, ця криза може дати шанс країнам, що розвиваються, стати більш самостійними в економічному секторі.

Частково це пов’язано з тим, що розвинені країни загалом несуть основний тягар наслідків пандемії. Багато передових західних економік пережили більше випадків захворювання й смертності від Covid-19 відносно їх населення, ніж країни, що розвиваються, на Глобальному Півдні, попри передові системи охорони здоров’я та міцніші мережі соціального захисту.

Наприклад, система охорони здоров’я Індії посідає 112 місце у світі, а США — 37 місце. Але у той час, як Індія повідомляла про 6,4 тис. випадків захворювання на Covid-19 на мільйон населення, в Америці цей показник був вищий більш ніж у чотири рази.

Деякі країни, що розвиваються, такі як В’єтнам, ефективно боролися з коронавірусом, запроваджуючи суворі заходи тестування, моніторингу та карантину на ранній стадії, чого не вдалося зробити більшості розвинених країн.

Навіть після того, як допустили можливу недостатність звітності та неточність даних у бідніших країнах, відносні показники розвинених економік залишились парадоксальними.

Щобільше, фінансування у розвиток почало різко падати, оскільки багатші країни зосередились на внутрішньому технічному відновленні після пандемії.

За оцінками ОЕСР, надходження зовнішніх приватних фінансів до країн, що розвиваються, можуть зменшитися на $700 млрд на рік у 2020 році, перевищивши вплив світової фінансової кризи 2008 року на 60%.

За даними Інституту міжнародних фінансів, лише у березні 2020 року відтік портфеля нерезидентів з ринків, що розвиваються, склав $83,3 млрд.

А ОЕСР вважає, що прямі іноземні інвестиції (ПІІ) цього року впадуть щонайменше на 30%, а потоки інвестицій до країн, що розвиваються, можуть скоротитися ще більше. Такі тенденції мають негативний прогноз для країн Глобального Півдня, які історично звикли покладатись на допомогу Глобальної Півночі.

Але згідно з дослідженням, допомога на розвиток та гуманітарна допомога не обов’язково сприяють розширенню економічних можливостей. Нещодавнє опитування ОЕСР показало, що від 48% до 94% респондентів у країнах, що розвиваються, не вірять, що гуманітарна допомога допомагає їм стати економічно незалежними. Люди хочуть фінансової автономії, а не пролонгованої допомоги.

Дискусія щодо ефективності допомоги на розвиток ведеться давно, критики стверджують, що надання допомоги багатими країнами є інструментом для використання ресурсів країн, що розвиваються, й часто встановлюються умови для того, щоб донори отримували основну частину надходжень від експорту.

Але багато розвинених країн втратили значну частину своєї “м’якої сили” через хаотичну реакцію пандемії. Ще до того, як Covid-19 вдарив, багато країн, що розвиваються, шукали шляхи переходу від залежності та допомоги до самостійності.

У 2018 році Руанда заборонила імпорт одягу секонд-хенду з метою заохочення своєї вітчизняної текстильної промисловості виробляти одяг із більшою доданою вартістю. США у відповідь припинили безмитні експортні пільги країни.

А минулого року уряд Сполученого Королівства виділив допомогу на суму £14 млрд ($18,5 млрд) на проєкти з розбудови потенціалу для збільшення міжнародної торгівлі та залучення ПІІ до країн, що розвиваються.

Сьогодні країни, що розвиваються, мають більше можливостей стати самостійними. По-перше, торгівля між країнами Східної Азії стала не так стрімко знижуватися, ніж на Заході під час пандемії, за даними Світової організації торгівлі (СОТ).

Ключовою причиною цього є те, що галузі, що виробляють товари з високою доданою вартістю, зазвичай більше страждають під час спадів.

Більша стійкість країн, що розвиваються, випливає з їхньої залежності від виробництва з низькою доданою вартістю, і це демонструє текстильний та швейний сектори В’єтнаму, які продовжували функціонувати протягом усієї пандемії та, як очікується, швидше за все відновляться у 2021 році, у порівнянні з їхніми регіональними конкурентами.

По-друге, цифровізація відіграватиме вирішальну роль у відновленні після пандемії шляхом стимулювання електронної комерції, що передбачає більш чесні конкурентні умови для виробників всього світу. До серпня сектор електронної комерції в Бангладеші зріс на 26% у річному обчисленні, а інші країни Південної Азії демонструють подібну тенденцію зростання.

По-третє, очікується, що сектори охорони здоров’я та фармацевтики процвітатимуть у постпандемічній економіці, оскільки люди почали усвідомлювати важливість здоров’я та фізичної підготовки. Найменш розвинені країни можуть скористатися положеннями СОТ, виробляючи препарати, які не стикаються з перешкодами, пов’язаними з патентами.

Нарешті, уряди Глобального Півдня можуть мобілізувати внутрішні ресурси, щоб компенсувати зменшення зовнішнього фінансування у розвиток, зокрема, шляхом трансформації своєї податкової політики для отримання доходу від цифрової економічної діяльності, що швидко зростає.

Сьогодні низький рівень податкових надходжень у країнах, що розвиваються, у ВВП — зазвичай коливається від 10% до 20%, у порівнянні з 40% у країнах з високим рівнем доходу — заважає розвитку, обмежуючи можливість урядів інвестувати в суспільні блага, такі як охорона здоров’я, інфраструктура та освіта.

Країни, що розвиваються, стикаються з кількома перешкодами на шляху до самостійності, та не в останню чергу з поганим управлінням, несприятливим бізнес-кліматом і громадянськими конфліктами.

Вони також повинні розірвати парадигму зовнішнього фінансування на розвиток після 1945 року, яка в першу чергу керується Глобальною Північчю та формується внаслідок її геополітичної програми. Надто довго країнам, що розвиваються, доводилося слухати лекції тих, хто вважає, що знає краще.

Сьогодні уряди країн, що розвиваються, повинні мати порядок денний розвитку, який не залежить від донорів.

Кожна криза має великі можливості, й пандемія Covid-19 нічим не відрізняється. Вона дає шанс країнам, що розвиваються, перезавантажити свою економіку, а також позбутися спадкової залежності від зовнішньої допомоги.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram