Цифрові технології стають незамінними помічниками на кухні
Фудтех (foodtech) — це виробництво, приготування, транспортування, доставка та продаж їжі з використанням онлайн-сервісів, наприклад різноманітних мобільних додатків.
Наразі сервіси та технології, пов’язані з їжею залучають інвестиції понад $1 млрд щорічно. Загалом протягом першого півріччя 2020 року, згідно з даними аналітичного звіту венчурного фонду Fuel for Growth (F4G), інвестиції у ринок foodtech зросли на 15,4%, до $8,583 млрд (з $7,439 млрд за аналогічний період минулого року).
Всього за шість місяців нинішнього року у foodtech-секторі було укладено 331 угоду. Практично половина з них припадає на США (48%), на Європу — 26%, Азію — 18%. При цьому близько 5% угод було укладено на Близькому Сході й лише близько 3% — в Африці та Австралії.
Цікаво, що найбільш популярними були інвестиції у сервіси для доставки їжі (34%) та виробників органічних і натуральних харчових продуктів (23%). А от на стартапи для ресторанів і бізнесу доводиться 15% угод, ще 10% — на альтернативне м’ясо та молоко.
Сервіси з персоналізованого харчування та медичних технологій викликали інтерес у 10% інвесторів, а от онлайн-маркетплейси, додатки для переробки відходів і сільськогосподарські технології становили 4%, 3% і 1% угод відповідно.
Загалом 2020 рік змінив ринок, пандемія внесла свої корективи, внаслідок чого звички користувачів змінилися, а сервіси доставки продуктів показали колосальне зростання замовлень.
Саме тому такі проєкти наразі залучають найбільші інвестиції. Тобто, коронакриза стала каталізатором розвитку технологічних проєктів у сфері харчових продуктів. І немає ніяких передумов для того, щоб це зростання зупинилося. Навпаки, очікується прихід великих гравців, які будуть активно розвивати галузь.
Фудтех і Big Data
Як і в будь-якій іншій галузі фудтех наразі активно використовує цифровий бізнес. Компанії щоденно обробляють величезну кількість інформації — маються на увазі відомості про продажі, транзакції, клієнтів, постачання. На основі Big Data вибудовуються стратегічні рішення, а клієнти отримують різноманітні персоналізовані пропозиції.
Наприклад закордонні The Cheesecake Factory, коли стежать за поставками, використовують спеціальні програми від IBM. Бізнес безперебійно збирає дані з 200 ресторанів у США та стежить за свіжістю продуктів. У разі виникнення будь-яких проблем компанія може знайти помилку у логістиці на будь-якому етапі ланцюга та швидко усунути проблему.
Деякі компанії пішли ще далі — наприклад автори бразильської технології e-nose, оснастили систему газовими датчиками та навчили алгоритм визначати стиглість персиків у саду. Важко посперечатися з тим, що навіть досвідчений фермер не завжди може впоратися з подібним завданням.
Сервіси з розумними системами, заснованими на Big Data активно розвиваються і через незначний проміжок часу знатимуть, на які продукти у клієнта алергія, які страви він полюбляє найбільше та коли всупереч дієті дозволяє собі побалуватися тістечком.
Харчуватися з TV
А от за кордоном все частіше люди балують себе замороженими продуктами, бо це, у першу чергу, зручно — готову страву можна розігріти за декілька хвилин та з’їсти, сидячи у вітальні на дивані, не відволікаючись від улюбленого телесеріалу. Такий процес навіть має назву — “телевечеря”.
Це не дорого, різноманітно, та практично — термін зберігання зазвичай досить тривалий. До того ж замороженою може бути будь-яка страва: від хліба до лимонаду, чи навіть торту.
Майже всі американські сервіси, які займаються виробництвом готової їжі, доставляють її замороженою. Клієнти своєю чергою отримують такі бокси тоді, коли їм зручно — раз на тиждень або навіть на місяць. Одна з мереж, Trader Joe’s, продає заморожену кулінарію з усього світу.
Існує ймовірність, що поступово глобальний фудтех прийде до використання вендінгових мереж, коли придбати вечерю можна буде просто спустившись до вендінгового холодильника на першому поверсі власного будинку.
Розумні холодильники й роботи-шефи
Серед інших трендів, які особливо популярні в ресторанах є “розумні” кухні. Наприклад, два роки тому компанія June випустила “розумну” піч другого покоління за ціною $600, тоді як перші варіанти такої техніки коштували $3 тис.
Керувати нею можна зі спеціального додатка смартфона. Піч має влаштовану камеру, яка автоматично розпізнає 50 продуктів, пропонує рецепти з цими продуктами, контролює температуру та передає зображення на смартфон.
У 2018 році компанія Amazon інвестувала в June та інтегрувала у піч додаток власної мережі органічної їжі Whole Foods, після чого з’явилася змога автоматично готувати продукти з магазинів Whole Foods.
У майбутньому на “розумних” кухнях значну роль відіграватимуть й холодильники, які самостійно пропонуватимуть меню, замовлятимуть продукти, враховуючи їх калорійність, і слідкуватимуть за якістю та свіжістю.
Експерти стверджують, що протягом найближчих 30-50 років у квартирах городян взагалі не буде кухонь. Їжу замовлятимуть додому за підпискою, а кухонне приладдя, через швидку доставку готових страв й використання технологій тривалого зберігання, скоротиться до двох базових елементів: холодильника та мікрохвилівки.
Наразі подібні технології майже не використовуються в побуті, це швидше частина ринку HoReCa та робототехніки, яка популярна у деяких ресторанах з метою спрощення процесів приготування для великої кількості гостей.
HoReCa — акронім, що походить від перших двох букв у словах Hotel, Restaurant, Cafe/Catering (готель-ресторан-кафе/кейтеринг). Поняття, що використовується у лексиконі маркетологів і фахівців з продажу, операторами та учасниками ринку, що означає сферу послуг індустрії гостинності та особливий канал збуту товарів з безпосереднім споживанням продукції у місці продажу “з рук”, відмінний від продажу “на винос”.
Як приклад — британська компанія Monk Conveyors, яка займається виробництвом роботів-сушистів AUTEC. Вони вже декілька років готують роли, які на смак не поступаються творчості японських майстрів.
А робот-кухар від Moley Robotics вміє готувати страви за рецептами з інтернету. У майбутньому розробники збираються об’єднати його з розумною духовкою та посудомийкою.
Вже п’ять років компанія Zume Pizza з Кремнієвої долини використовує роботів для приготування піци. Наприкінці 2018 року вона отримала $375 млн від японської SoftBank Group на розвиток проєкту роботизованих фудтраків.
Того ж року у Франції стартап EKIM залучив $2,6 млн для проєкту піцерії з роботами, які, окрім основної страви, вміють готувати ще й десерти, салати та напої. Брюссельська компанія Alberts robot SmoothieStations також встановила п’ять роботів під назвою “Альберт”, які роблять смузі з інгредієнтів на вибір клієнта, взаємодіючи з мобільним додатком.
Штучний білок і 3D-принтери
Ще одним із найбільш перспективних напрямків інвестори називають ринок аналогової їжі — штучних молочних продуктів і м’яса. Через 5-6 років обсяг світового ринку plant-based meat збільшиться до $27,9 млрд і “відкусить” приблизно 10% ринку “м’ясоїдів”.
Нещодавно Nestle анонсувала ще один новий продукт — штучний веганський тунець. Останнім часом активно зростає попит від клієнтів-вегетаріанців.
Найбільш помітний гравець останніх років — компанія Beyond Meat. В Україну американський стартап зайшов минулого року з продуктами у вигляді бургерних котлет і ковбасок. Через рік продуктову лінійку доповнив і рослинний фарш Beyond Mince — нова розробка компанії.
До його складу входить суміш білка, отриманого з гороху, машу та рису, при цьому всі компоненти виключно рослинного походження та не містять антибіотиків, гормонів, сої, глютену та будь-яких ГМО.
Виробники обіцяють — при створенні цього продукту жодна тварина не постраждала. Смак, запах і текстуру складно відрізнити від стандартного яловичого фаршу. Навіть процес приготування ідентичний: фарш потрібно смажити на середньому або високому вогні 5-8 хвилин.
Враховуючи той факт, що населення планети щорічно зростає на 75 млн осіб, розвиток аналогової харчової промисловості — у першу чергу необхідність, а вже потім модний тренд, продиктований культурою вегетаріанства.
У майбутньому економіки країн, що розвиваються будуть змушені активніше використовувати альтернативні способи, аби забезпечувати своїх громадян продовольством.
Як варіант, одним із трендів фудтеху і способом боротьби з голодом можуть стати протеїнові суміші. Передбачається, що синтезований білок можна буде розміщувати в обладнаних цоколях житлових будинків, а кожну квартиру забезпечити 3D-принтером, який друкуватиме їжу, додаючи смаку через спеціальні картриджі. Це дешево, сердито й поки що фантастично.
Попри це у світі все ж таки існує небагато ресторанів, які вже використовують 3D-принтери для виготовлення окремих страв з меню. Серед них — Melisse (Санта-Моніка, США), La Enoteca at Hotel Arts у Барселоні та La Boscana у Лейде (Іспанія), а також Smith у голландському Вольвеге.
Розумні розробки, Big Data, нові технології у логістиці та зберіганні — і є справжній фудтех. Це не просто “цифровізація їжі” — це кращий досвід для користувачів, який робить споживання доступнішим, а виробництво та логістику простішими.
Джерела: Hightech, відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах