Першими до угоди приєднались Латвія, Естонія та Фінляндія. Амбіції Литви поки що не знаходять підтримки в інших прибалтійських країнах
Естонська компанія Elering, яка керує газотранспортною мережею країни, підписала договір з такими ж компаніями з Фінляндії та Латвії про створення до початку 2020 року спільного латвійсько-фінсько-естонського газового ринку. Як повідомили в Elering, укладена угода дає можливість забезпечувати за єдиним газовим тарифом імпорт газу в країни, що підписали договір та скасувати прикордонні збори між ними.
Це означає, що у 2020 році газ піде між Фінляндією, Естонією та Латвією без додаткових витрат.
За словами голови правління Elering Тааві Вескімягі, який підписав угоду, зроблено важливий крок у напрямку єдиного регіонального ринку електроенергії та газу.
Раніше, 12 жовтня 2018 року оператори газотранспортних систем (ГТС) Естонії, Латвії та Фінляндії Elering, Conexus Baltic Grid та Gasum підписали меморандум про взаєморозуміння з Baltic Connector, оператором магістрального газопровіду (МГП) Balticonnector. Але вже тоді дивним виглядала відсутність Литви серед підписантів МГП. Географічно Balticconnector до Литви має мало відносин, але Вільнюс активно підтримує формування єдиного ринку газу в Прибалтиці. Й саме Литва бачить себе флагманом цього ринку, а ніяк не Естонію, яка стане кінцевою точкою МГП Balticconnector. Але амбіції Литви не знаходять підтримки у інших прибалтійських країнах.
“Неучасть на цьому етапі не означає, що ми не будемо брати участь у спільному процесі створення єдиного газового ринку країн Балтії. Спільна робота триває і буде тривати, просто на даному етапі, розділяючи витрати на інфраструктуру й вигоду, ми поки не можемо брати участь у запропонованих нам умовах. Але план створення єдиного газового ринку до 2020 року залишається”, – заявив міністр енергетики Литви Жигімантас Вайчюнас.
“Литовський оператор Amber Grid не підписав меморандум, оскільки для його участі потрібні деякі додаткові рішення. Але договір задуманий як відкритий для вступу будь-якої країни, якщо основні принципи виявляться прийнятними для неї”, – вважає представник латвійської мережі Conexus Baltic Grid Даце Балтаболу. Очікує, що Литва пізніше приєднається до процесу ринкової інтеграції, й директор фінської компанії Baltic Connector Херкко Пліт.
Але поки що, Естонія, Латвія та Фінляндія зафіксували свій намір створити створений за єдиними правилами газовий ринок з 2020 року, коли буде завершено будівництво Balticconnector. З 2020 року країни гармонізують свої правила імпорту, транзиту та тарифікації природного газу, а до 2022 року – створять єдину газову зону.
Це підвищить прозорість ринку природного газу та конкуренцію між постачальниками. У нових умовах учасники ринку в Фінляндії, Латвії та Естонії будуть мати рівний доступ до всієї газотранспортної інфраструктури в межах єдиного ринку, вільно перекачуючи газ через державні кордони без додаткових витрат і бюрократії.
Зокрема, Естонія та Латвія зможуть зберігати резервні обсяги в Інчукалнському підземному сховищі газу (ПСГ) у Латвії, використовуючи їх у разі підвищення ринкових цін та пом’якшуючи цінові коливання на ринку.
МГП Balticconnector з’єднає міста Інкоо в Фінляндії та Палдіскі в Естонії. Протяжність газопроводу складе близько 150 км, 77 з них пройде по дну Фінської затоки, 22 км – сушею у Фінляндії та 47 км – по суші в Естонії. По обидва боки Фінської затоки будуть побудовані компресорні станції (КС). Пропускна здатність Balticconnector складе 7,2 млн куб. м газу на добу.
Будівництво Balticconnector почалося в червні 2018 року у Фінляндії. Укладання труб виконають влітку 2019 року, а завершити цей процес планується восени 2019 року. Прокладанням підводної частини МГП займеться швейцарська Allseas, а будівництвом наземної частини займається польська ILF Consulting Engineering Polska.
Вартість проекту складає €250 млн, проект реалізується спільно з ЄС. За планом Європейської комісії, у перспективі Естонія, Латвія, Литва та Фінляндія повинні скласти загальний газовий регіон BEMIP 2, з’єднаний з системами газопостачання Західної Європи за допомогою газопроводу між Литвою та Польщею (GIPL).
Обговорення регіональної газової інфраструктури почалося ще в 2006 році, коли країни Балтії домовилися оцінити ідею будівництва регіонального терміналу СПГ. Тоді країни не досягли консенсусу, й Литва побудувала у Клайпеді власний термінал. Аби мати можливість претендувати на фінансову допомогу ЄС для купівлі судна-газосховища у норвезького підприємства Hoegh LNG, Литва намагалася домогтися визнання клайпедського терміналу Independence регіональним. Однак домовитися з двома іншими країнами Балтії з цього питання не вдалося. Після цього Литва запропонувала Латвії та Естонії укласти угоду, що охоплює об’єкти в усіх трьох країнах – плавучий термінал СПГ у Клайпеді, майбутній естонський термінал для перевалки скрапленого газу та газосховище в Інчукалнсе, – та спільно домагатися фінансування від Євросоюзу.
Наприкінці літа 2017 року уряд Латвії вирішив запросити додаткові дані за угодою, що у Литві розцінили як негативну реакцію та затягування процесу. Радник прем’єра Литви з питань зовнішньої політики Дейвідас Матуленіс після цього заявив, що Литва спробує домовитися тільки з Естонією про угоду створення спільного ринку газу. На що естонський прем’єр Юрі Ратас заявив, що орендований Литвою для порту Клайпеда плавучий термінал – це “швидке рішення”, яке було прийнято для диверсифікації поставок газу, і нагадав, що згідно із замовленим Єврокомісією дослідженням найкращим місцем для розташування регіонального терміналу СПГ є узбережжя Фінської затоки. Фінляндія відмовилася від його будівництва, тому альтернативою є естонські міста Мууга або Палдіскі. Наразі ані Латвія, ані Литва, ані Естонія поки що не отримали грошей від Євросоюзу на проекти, пов’язані з інфраструктурою СПГ.
Більше за темою постачання природного газу та будівництва інфраструктури СПГ можна прочитати у матеріалі Investory News «Україну накачають американським газом».
Більше новин та актуальних матеріалів у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах