Думки
1 Грудня 2021
1 139

Довіряти чи перевіряти: Плюси та мінуси моніторингу віддалених співробітників

Не всім працівникам стеження піде на користь

Не варто говорити, що найбільшою зміною на ринку праці за останні два роки стало зникнення робочих місць. Точніше їх перехід з фізичного світу в цифровий, в якому можна працювати будь-де — за допомогою Zoom і Slack. І, з деякими застереженнями, можна зробити переконливий висновок: так, віддалені співробітники можуть працювати за кухонним столом, у спальні, у гаражі або у внутрішньому дворику улюбленої кав’ярні.

Але будьмо чесними: в офісі не просто працюють, там ще й спостерігають за тим, як співробітники справляються зі своїми обов’язками. Ось чому значна кількість компаній, які нещодавно перейшли на віддалений доступ, використовують різне програмне забезпечення, щоб знати, чим займаються їхні працівники.

Є одна стара мудрість: тим, що вимірюється, можна керувати. Що стосується сировини, відходів, використання енергії, викидів тощо, ця думка зведена в ранг євангелії. Якщо подивитися з цього кута, то технологія спостереження має непогану ідею. Є сенс вимірювати, що роблять співробітники та наскільки вони продуктивні. Але все стає складніше, коли ми намагаємось приєднати до спостереження управління чи навіть контроль.

У січні 2021 року з’явилися повідомлення про те, що кожна п’ята компанія використовувала програмне забезпечення для віддаленого спостереження за своїми співробітниками — у деяких випадках без їхнього відома чи згоди. Якщо раніше ринок софту для моніторингу був відносно невеликим, із такими нешкідливими продуктами, як Hubstaff, ActivTrak, Workpuls, BeeBole та Time Doctor, то зараз він зріс. Дуже зріс.

Важко знайти конкретні цифри, але, згідно з аналізом Top10VPN, опублікованому в серпні, попит на програмне забезпечення для спостереження за співробітниками США зріс на 58% з 2020 року. У тому ж звіті зазначається, що у квітні 2020 року, коли стали зрозумілі масштаби локдауну і роботи з дому, попит на шпигунський софт злетів на 87% і лише трохи впав через місяць, ставши на 71% вище проти показників до пандемії.

Досі бізнес, що пропонує програмне забезпечення для моніторингу співробітників, швидко розвивається. І для людей, які цінують приватність, і для роботодавців, котрі хочуть підтримувати добрі стосунки зі своїми співробітниками, це не надто хороша новина.

“З початком пандемії стало очевидним: організації не довіряють своїм співробітникам, ніколи не довіряли, — каже професор бізнес-школи Хенлі Бен Лейкер. — Компанії починають панікувати, як можна контролювати працівників, якщо їх не можна побачити? В основі цього лежить відсутність довіри”.

Технології спостереження можуть робити знімки екрана комп’ютера співробітників через регулярні проміжки часу, відслідковувати, які вебсайти вони відвідують у робочий час, які клавіші натискають, як рухають мишею і навіть показують місце розташування, дозволяючи роботодавцю побачити, чи людина працює в домашньому офісі, чи забирає дітей зі школи. Говорять, що мета такого моніторингу — підвищення продуктивності. Але велике питання: чи варте воно того?

Позитивне підкріплення?

Дослідження показують, що спостереження підкріплює прийнятну соціальну поведінку і перешкоджає тому, що порушує прийняті норми. Наприклад, якщо ви думаєте, що за вами спостерігають, то швидше зробите пожертву на благодійність і з меншою ймовірністю насмітите, викрадете велосипед або візьмете надто багато цукерок на Хелловін. І теоретично для моніторингу є вагомі позитивні причини, зокрема захист співробітників від внутрішньої дискримінації та переслідувань. Працівники також можуть використовувати зібрані дані, щоб, як висловився один учений, “поглядати” на роботодавців та викривати проблемні чи навіть небезпечні практики.

Але навіть у 1980-х роках за мінімально доступного електронного спостереження співробітники, за роботою яких стежили, вважали такі умови праці більш стресовими й визнавалися у вищому рівні нудьги, втоми, гніву, тривоги й навіть депресії. Спостерігачі, зокрема в таких місцях, як The Wall Street Journal, побоювалися, що електронне спостереження перетворить сучасний офіс на “акваріуми” та “каторги”.

Проте спостереження тривало, всупереч тому, що воно явно підривало довіру між співробітником і роботодавцем. Нинішній перехід на віддалену роботу означає, що тепер за співробітником доглядатимуть не тільки в офісі, як раніше, а й скрізь, де він буває. Немає більше місць, прихованих від Великого Брата.

Однак є дані, що моніторинг не підвищує продуктивність та не обмежує негативну поведінку. По-перше, віддалені співробітники вже продуктивніші, незалежно від того, є моніторинг чи ні. Звіт Bloomberg за квітень 2021 показав, що робота вдома під час пандемії підвищила продуктивність праці в США на 5%. Щобільше, моніторинг може мати неприємні наслідки. За даними дослідження 2011 року, комп’ютерний моніторинг, який, на думку співробітників, порушував їхню конфіденційність, посилював деструктивну поведінку. Лейкер із бізнес-школи Хенлі припускає, що співробітники, за якими ведеться надмірний контроль, позбавлені почуття свободи та незалежності, що, своєю чергою, знижує ефективність. “Під контролем співробітники не опанують нових навичок, і у них не буде мети”, — каже він.

Конфіденційність важлива

За будь-якого обговорення спостереження потрібно враховувати, в якому світі ми сьогодні живемо. Побоювання, які ми мали з приводу фізичної та цифрової конфіденційності навіть п’ять років тому, вже не ті, що зараз. Розмови про те, що таке конфіденційність, формуються під впливом зручності та повсюдного поширення соціальних мереж, великих даних та того, що австралійський консультант і професор-дослідник Роджер Кларк назвав у 2019 році “економікою цифрового спостереження”.

Спостереження за співробітниками посилилося під час пандемії тому, що це було необхідно, але суть у тому, що зараз ми як ніколи звичні до того, що за нами спостерігають. Ми приймаємо вторгнення камер під приводом підвищення безпеки — і це не лише камери домофонів, а й вебкамери та смартфони. Людина погоджується на відстеження даних, щоб довести, що вона “не робот” на вебсайтах, ми згодні з тим, що наша інформація, наші кліки та наші уподобання фіксуються та зберігаються.

Здається, ми вже готові погодитися, що компанії можуть захищати власну безпеку, так би мовити, шляхом спостереження за нами. Одне недавнє дослідження Clutch серед 400 працівників у США показало: лише 22% працівників віком від 18 до 34 років стурбовані тим, що роботодавці мають доступ до їхньої особистої інформації та можуть стежити за їхніми діями на робочих комп’ютерах.

Тим часом в опитуванні, проведеному американською медіагрупою Axios у серпні 2019 року, 62% респондентів погодилися з тим, що роботодавці повинні мати можливість використовувати технології моніторингу співробітників.

І все-таки навіть якщо ширше визнання пом’якшить деякі негативні наслідки моніторингу, важко подолати спочатку неприємний характер стеження. “Покажіть мені хоч когось, хто хоче, щоб за ним спостерігали”, — говорить Лейкер.

То чи є спосіб етично та належним чином відстежувати роботу співробітників? Багато в чому це залежить від того, як вони самі ставляться до цього. Емі Ватча з Лондонської школи економіки написала у статті 2020 року, що згода співробітників з моніторингом “залежить від наступних факторів — прозорості збору даних з боку роботодавців, роз’яснень, як будуть використані дані для забезпечення безпеки та схвалення рішень про найм і звільнення, а також можливості співробітників висловити свої побоювання щодо конфіденційності”.

Здається, це розумні заходи, але важко уявити, що всі компанії, які поспішили запровадити технологію стеження, продумали ці протоколи. Тож, можливо, для підтримки підвищеної продуктивності та збереження працездатності віддалених співробітників варто просто їм довіритися та взагалі забути про шпигунський софт.

Джерела: Strategy Business, Bloomberg, The Wall Street Journal

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram