Експерти спостерігають збільшення кількості випадків шахрайства, жертвами якого стають інвестори, які відчувають, що програють на ринку останні роки
Сага про акції The GameStop — з її елементами (біблійної історії) Давида та Голіафа, якщо не брати до уваги поступове зростання цін з подальшим огидним падінням, — можливо, це все, про що обговорюють на Волл-стріт останніми тижнями. Але це лише інтермедія.
Серйознішою проблемою для інвесторів цілком може стати збільшення кількості фінансових пірамід. Ці піраміди використовують гроші нових інвесторів, щоб відплатити раннім інвесторам, поки шахрайство не викриють.
Більшість з останніх шахраїв полюють на людей, які відчувають, що втратили великий прибуток на фондовому ринку. Схеми провалювалися, бо вони не мали досконалого апарату двох найбільших за останнє десятиліття багатомільярдних пірамід, підготовлених Бернардом Мейдоффом та Алленом Стенфордом.
Обидві зазнали невдачі під час фінансової кризи. Сьогодні різниця тільки в тому, що фінансові піраміди руйнуються тоді, коли фінансові ринки стрімко зростають. Це непокоїть адвокатів та академіків, які відстежують схеми, бо така тенденція, ймовірно, погіршуватиметься, лише коли ринки все-таки відступлять.
“Останнього десятиліття виявили понад 600 фінансових пірамід”, — розповідає викладачка в нью-йоркському Коледжі кримінального правосуддя Джона Джея та авторка книжки “Політика фінансових пірамід: історія, теорія і стратегія” (The Politics of Ponzi Schemes. History, Theory and Policy) Марі Спрінґер.
Посилаючись на тюремний вирок Мейдоффа, вона зазначає: “Якби йому дали 150 років, чи розпочинав би хтось фінансову піраміду та думав, що їм це вдасться? Але вони роблять. Вони вважають, що розумніші”.
Кеті Базоян Фелпс, адвокатка з Лос-Анджелеса, яка веде блог про фінансові піраміди, ділиться, що вона виявляє щомісяця від трьох до десяти нових схем у кожному дописі. “Це не зупинилося навіть віддалено з часів Мейдоффа. Мене щомісяця вражають усі ті креативні речі, які люди вигадують, щоб обдурити інших на їхні долари”, — каже вона.
Експерти згодні, що інвестори сьогодні повинні стежити саме за фінансовими пірамідами, а не за “диким” обертанням однієї акції. Хорошою мішенню, наприклад, є одна група: порівняно багата, з добрими зв’язками з інвесторами, які зацікавлені в нових інвестиціях, але надто зайняті, щоб повністю їх дослідити чи підозрювати їх через стабільний високий дохід.
Ніхто не контактує з комісією з цінних паперів і бірж чи з міністерством юстиції, коли вони стабільно отримують їхній дуже високий прибуток, каже Спрінґер. І додає: “Вони ніколи не кажуть, мовляв, я заробляю надто багато. Це має бути фінансова піраміда. Вони звертаються до відповідних органів, коли втрачають гроші, або повідомляють про це, коли їхня бабуся помирає і вони не можуть повернути її коштів”.
Фінансові піраміди завжди здавалися очевидними. Шахрайство Чарльза Понці з інвестицією в поштову марку на початку 1920-х, беззаперечно, не було першою такою схемою, але воно було настільки відомим, що витівку стали ототожнювати з ним.
Книжка Марі Спрінґер — це огляд різних типів схем, шахраїв і жертв, а також економічний та юридичний аналіз того, як десятиліттями боролися з випадками шахрайства. Є багато спільних ниток, і Спрінґер наголошує: кожен, хто інвестує гроші в будь-що, має розуміти складники законної інвестиції та брати до уваги ймовірні підводні камені.
Спрінґер заявляє, що більшість фінансових махінаторів починають із друзів і сім’ї через уже вибудувану довіру. А відразу після них слідом ідуть будинки молитви. Частково цьому сприяють зв’язки. А частково люди самі хочуть вірити, що той, кого вони зустріли там, де моляться, має такі самі переконання й цінності, як і вони.
“Ми припускаємо, що вони не скористаються кимось, бо ми не скористаємося кимось іншим”, — каже Спрінґер.
Вона це називає синдромом “так само як я” і використовує на позначення будь-якої спорідненої групи — чи то іммігрантська спільнота, чи заміський клуб, чи школа.
“У багатьох випадках винуватці фінансових пірамід використовують гроші, які вони отримують, щоб відправити своїх дітей до приватних шкіл, — зауважує Спрінґер. — Це саме те місце, де вони налаштовують зв’язки з іншими заможними людьми”.
Вона дізналась, що більшість махінаторів — чоловіки й що вони зазвичай старші та здатні створити атмосферу успіху. “Небагато людей довірятимуть тому, кому 28 років. Похилий вік дає вам змогу бути впевненим у званнях”.
Взагалі шахраї працювали у сфері, в якій виробили свої схеми, тож вони добре знають свою справу: найчастіше — адвокати, бухгалтери та зареєстровані брокери. Але Спрінґер також розкрила схеми, які стосуються сільськогосподарської галузі — ферми черв’яків та “приборкувача китів”, що просував свій музичний бізнес за допомогою звуків дельфінів та китів.
У всіх фінансових пірамідах винуватці були дуже приємними, з кимось із них ви захотіли б товаришувати.
Тож як відрізнити, які інвестиції викликають занепокоєння і яких вживати заходів, щоб запобігти їм? Теми в новинах давно назріли для фінансових пірамід. Сьогодні такими можуть бути криптовалюти, штучний інтелект і дослідження методів лікування COVID-19.
“Шахрайства живляться невизначеністю, фінансовими труднощами, потрясінням і тимчасовими змінами, — розповідає юристка Фелпс. — Це чітко описує епоха, в якій ми живемо. Шахраї беруть до уваги останні новини та використовують людей”.
Вона вже помітила фінансові піраміди в компаніях, які буцімто розробляють ліки чи надають послуги лікування. “Остерігайтесь обіцянок”, — зазначає Фелпс.
Є кілька випробуваних та правдивих методів уникнути обману, хоча вони й потребують багато часу. Ось і причина, чому жертви фінансових махінацій неуважні та довірливі, а також впевнені, що знають хлопця, який каже, що він чудовий інвестор.
Перший крок — перевіряйте документи. Усі фінансові піраміди мають шахрайські документи. У семимільярдній схемі Стенфорда, що містила, здавалося б, безпечні, але напрочуд високопродуктивні депозитні сертифікати, фірма надіслала законні брокерські виписки із сотнями фактично наявних акцій та лише з однією чи двома в кожній компанії.
Другий крок — перевіряйте повноваження менеджерів та їхні вимоги. Спрінґер виявила, що найбільше фінансових махінаторів жертвують у політичні кампанії. “Потім вони отримують своє фото з кандидатом, — каже вона та пояснює: — Ви довіряєте тому, хто має атрибути успіху”.
Передусім ви маєте переконатися, що розумієте, чим саме займається людина, яка просить ваші гроші, і чому ця людина хоче, щоб ви інвестували. Штучний інтелект (ШІ), наприклад, застосовують у шахрайстві, бо це цікаво, прибутково і його не так легко сприйняти.
“Щоразу, як бачу слова “власні алгоритми”, думаю: шахрайство, — ділиться Фелпс. — Дехто каже, що вони використовують ботів, які генерують фіксовану віддачу 20%. Якщо ШІ так легко приносить прибуток, то чому вони хочуть ваших грошей?”.
Припустимо, ви отримували обіцяні платежі з інвестицій, а потім інвестиційну схему розкрили. Ви ще не вийшли вперед. Суддя з питань банкрутства чи федеральний службовець, найімовірніше, проситиме повернути гроші, коли схема зазнає краху.
І не розраховуйте на аргумент, нібито ви не знали, що відбувалося. “Є давній юридичний захист, який часто використовують для жертви, котра нічого не підозрює, — каже засновник юридичної фірми Pulman, Cappuccio, Pullen & Benson у Сан-Антоніо Рендал Пулман. — Насправді все, що ви можете зробити, це нити, скиглити та фиркати”.
Пулман знає це добре. Він витратив останні 11 років, намагаючись відновити кошти, які були втрачені у схемі Стенфорда. Пулман сказав, що наприкінці 2020 року Верховний суд США відхилив останню апеляцію його групи, яка передбачала подати позов безпосередньо до одного зі страхових брокерів.
“Єдині, хто заробив гроші, були юристи, — каже він. — Інвестори отримують дохід від 5 до 6 центів за долар”.
Кілька років тому клієнт Пулмана заявив, що отримував $1 тис. щомісяця з інвестиції $100 тис. Коли особа, якій він дав гроші, не досягла цілі, він привів інших інвесторів.
“Я глянув на нього та запитав: “Чи знаєте ви, що це фінансова піраміда й одного дня гроші закінчаться?ˮ — розповідає Пулман. — Мій клієнт не хотів мені вірити. Я намагався пояснити концепцію відшкодування: одного дня цей хлопець подасть заяву про банкрутство, а довірена особа шукатиме вас, щоб ви повернули ті гроші, які він вам платив. Але він просто не хотів цього слухати”.
Пулман зізнався, що відтоді нічого не чув від цього клієнта.
Джерело: The New York Times
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах