Найвпливовіша жінка у світі моди та незмінний редактор американського Vogue вже понад 30 років
Анна народилася 3 листопада 1949 року в Лондоні. Її мати була громадською активісткою, а батько — редактором газети The Evening Standard. Особливий зв’язок у дівчинки був з батьком, з яким вони мали схожі риси характеру. На роботі його називали “холодний Чарльз”.
У 1959 році батько підказує 10-річній Анні вибір професії. Він порадив написати в шкільній анкеті, що в майбутньому вона хоче стати редактором журналу Vogue. Пізніше батько, оцінивши талант доньки, починає користуватися її порадами та консультаціями, щоб реформувати деякі рубрики в своїй газеті.
Середню освіту Анна отримала в “North London Collegiate School”, де запам’яталася своїм упертим та бунтарським характером. Вона протестувала проти шкільної форми, носила короткі спідниці і стрижку “боб”, а також ненавиділа біг, тому що він підкачує ікри ніг.
У 15 років енергійній Анні хочеться якомога швидше знайти практичне застосування своїм здібностям та знанням. Дівчина влаштовується продавцем у знаменитий магазин Biba, де проявляє себе як досвідчений маркетолог, що відмінно відчуває потреби клієнток.
Після того, як Вінтур виповнилося 16 років, її відрахували з коледжу. Вона прийняла рішення не продовжувати навчання і всерйоз зайнялася кар’єрою. Під напором батьків дівчина все-таки пройшла підготовчий курс в “Harrods” — одному з найбільш фешенебельних універмагів Лондона.
У 21 рік Анна влаштовується асистентом у відділ моди британського видання Harpers & Queen, в якому робить блискучу кар’єру.
Дуже скоро Анна стає заступником редактора, проте через непорозуміння з ним вона скоро звільняється.
Згодом її запрошують до Нью-Йорка на посаду редактора моди американської версії журналу Harper’s Bazaar. Хоча й тут вона залишається не довго. Через дев’ять місяців Анна полишає посаду, оскільки головний редактор не сприйняв незвичний підхід Анни.
Вінтур змінює одне видання за іншим: Harper’s Bazaar, Viva, Savvy та New York. З кожним досягненням дівчина стає все більш впевненою та твердою. Вона цілеспрямовано йде до своєї мети — посади головного редактора американського видання журналу “Vogue”.
У 1983 році Анну Вінтур запрошують на пост креативного директора американського Vogue. Вона вирішує, що формат видання застарілий, консервативний та одноманітний. Однак керівництво, погоджуючись із необхідністю деяких перетворень, не наважується змістити з поста головного редактора, яка керувала журналом більше 17 років.
У 1986 році Вінтур їде до Лондона, де їй доручають керівництво британським Vogue, який потребував реформування. Вона відразу ж зробила революцію — звільнила половину колективу та стала освоювати всі нюанси виробництва журналу. Весь робочий процес знаходився під її ретельним наглядом. При цьому всі працівники повинні були відмінно виконувати свої обов’язки.
Через рік їй доручають також журнал House & Garden, який вона перейменовує в H & G. Анна вносить зміни та розпоряджається урізноманітнити види інтер’єрів фотографіями знаменитостей та моделей в дизайнерському одязі. Нововведення викликає неоднозначні реакції читачів, для чиїх обурених дзвінків доводиться спеціально виділяти окрему лінію. Але керівництво високо оцінює реформаторські здібності Анни Вінтур. Їй вдалося вдихнути нове життя в старе видання та збільшити його тираж.
Через 2 роки Анну Вінтур призначають головним редактором американського Vogue, а її заступниця Ліз Тілберіс стає її наступницею в лондонській редакції.
На новій посаді Вінтур здійснює радикальні перетворення у форматі журналу, наповнюючи його свіжими обличчями та антуражем. Вона ламає традицію поміщати на його обкладинку однотипних випещених блондинок, пропонуючи нові образи героїнь, таких як Шеріл Тігс та Кім Алексіс.
При цьому в об’єктив потрапляють не лише обличчя, як це було раніше, а й тіла моделей, а традиційна студійна фотосесія замінюється зйомками al fresco (на свіжому повітрі).
Анна Вінтур представляє моду як гру, в якій не забороняється змінювати правила, якщо для цього вистачає зухвалості й сил. Йдучи до цієї концепції, вона поміщає на дебютну обкладинку манекенницю в дешевих потертих джинсах в ансамблі з топом Christian Lacroix, прикрашеним дорогоцінними каменями.
З 1990-го Анна Вінтур активно залучає гроші в благодійні організації з боротьби зі СНІДом. Її загальний внесок становить вже понад $10 млн.
В 1999 році після перегляду попередньої фотосесії Дженніфер Лопес, яка претендувала на статус “дівчини тисячоліття”, Анна Вінтур відмовляється помістити її знімок на обкладинку. Вона мотивує це тим, що співачка дуже вульгарна для Vogue.
А в 2001 році паризький Тиждень моди закривається на два дні раніше відповідно до вимог журналістів із США на чолі з Анною Вінтур, тому що вона знаходить її графік занадто довгим. Зміна графіка призводить до того, що в день проходить понад 10 показів, перший з яких починається о 8:45 ранку, а останній закінчується після опівночі.
У 2003 році на церемонії нагородження за величезний внесок у розвиток моди жінка з’являється не в традиційно чорному, а в ніжно-персиковому платті Oscar De La Renta.
У 2005 році французькі активісти РEТA (People for the Ethical Treatment of Animals) запускають Анні в обличчя торт з кремом, підкарауливши її на виході з показу Chloé в центрі Парижа. Таким чином “зелені” помстилися за її прихильність до виробів з хутра.
В 2006-му Вінтур стає відома, як прототип головної героїні книги та фільму “Диявол носить Prada” — Міранди Пріслі, яку зіграла блискуча Меріл Стріп. На прем’єру вона з’явилася з ніг до голови одягнена в Prada.
У 2007 році французький Vogue демонструє своєрідну пошану Анні Вінтур, що підтверджує її статус ікони стилю. Вони влаштовують зйомку, де моделі стилізовані під неї.
А в 2008 році редакторка отримує почесний орден Британської імперії з рук самої королеви Єлизавети II, додаючи до своїх заслуг статус двигуна світового культурного прогресу.
У 2016 році,вона відпускає у вільне плавання Грейс Коддінгтон, яка довгий час займала пост креативного директора Vogue US (а в цілому пропрацювала в журналі 28 років). Після цієї події пішли чутки, про те, що й Анна піде з посади головного редактора US Vogue. Але це лише чутки.
Серед відкритих Анною Вінтур талантів — Крістофер Кейн, Джонатан Сондерс, Кейт Босуорт та багато інших. Завдяки їй всесвітню відомість отримали такі бренди як Oscar de la Renta, Патрік Демаршельє.
Вона не вміє шити сукні, не може працювати з фотографіями та не може писати, зате знає, як знаходити таланти, підтримувати їх і показувати всьому світу. Саме Анна підтримала Джона Гальяно в складний для нього період і сприяла входженню дизайнера в концерн LVMH.
А під час серйозного падіння попиту на американському ринку, викликаного економічною кризою 2008 року, ініціювала фестиваль шопінгу Fashion’s Night Out, який став шалено популярним.
З 1995 року жінка опікується балом Інституту костюму музею Метрополітен — Met Gala. Цей щорічний захід є однією з найвідоміших модних подій в Нью-Йорку за участю світових зірок. Крім того — це найочікуваніша ніч року для кожного модного дизайнера, стиліста та завзятої модниці.
Анна Вінтур пред’являє величезну кількість вимог організаторам:
• На захід тепер можуть бути запрошені не більше 600 гостей.
• Список гостей на Met Gala затверджується під строгим керівництвом господині.
• Ціна за вхідний квиток стартує від $30 000, а за оренду столиків — від $275 000.
• Забороняється подавати у стравах петрушку, цибулю та часник. Закуски, такі як брускета, також повинні бути виключені з меню, а все через побоювання, що вони можуть забруднити чиюсь сукню. Проте інсайдери говорять, що на банкеті зазвичай ніхто не їсть, і практично уся їжа залишається не спожитою.
У 2015 році Анна Вінтур заборонила користуватися соціальними медіа будь-якого роду під час заходу. Вона є супротивником селфі та не вітає цей вид фотографій на червоній доріжці балу, але за кулісами відмовитися від живого фото в колі друзів просто неможливо.
Пані Вінтур, наслідуючи Коко Шанель, ретельно дотримується розпорядку дня та звичкам. Вона встає о 5:45, займається спортом, снідає та чекає своїх візажистів і перукарів. Вони приходять рівно о 7 ранку, щоб ідеально укласти їй волосся та зробити професійний макіяж.
Під час показів, на яких присутній редактор Vogue, головне — стежити за її реакцією. Журналісти, стилісти та самі дизайнери пильно дивляться на її вираз обличчя: якщо на ньому відбилася хоча б частинка неприязні або навіть відрази, колекція повністю провалена.
Без неї не почнеться жоден показ. Хоча, Анна ніколи й не змушувала себе чекати — вона неймовірно пунктуальна. На вечірках вона затримується максимум на 20 хвилин, а от на показах присутня увесь час.
Основні принципи Анни Вінтур:
• Дуже важливо вміти ризикувати. Звичайно, добре все докладно досліджувати, але в результаті все одно доведеться покластися на інстинкти та почуття і безстрашно піти на ризик.
• Коли я чую, що компанією управляє команда, у мене стискається серце, бо на чолі має стояти лідер зі своїм баченням і мужністю.
• Мені потрібні сильні особистості.
• Я шукаю людей, які вміють сперечатися та заперечувати, мають свою точку зору, яка знаходить відображення в журналі. І я намагаюся робити те ж саме у себе в журналі.
• Я дуже рішуча людина. Думаю, що насправді, людям, з якими ти працюєш, дуже допомагає те, що ти здатний приймати рішення.
• Треба любити те, що робиш. Не просто думати, що це класне заняття, а по-справжньому вірити в нього.
• Я працювала в американській редакції Harper’s Bazaar … вони мене звільнили. Я раджу кожному бути звільненим, це дуже повчальний досвід.
• Високий статус дає прекрасні можливості допомагати іншим, і ось це дуже приємно.
• Мені подобається, коли у мене в офісі працюють молоді асистенти; у них багато енергії, і я проводжу з ними час, щоб вони розуміли, що ми робимо. Вкладаючись в них, я вкладаюся в журнал.
• Нехай останнє слово буде за мною, але перед цим я бажаю вислухати всі думки.
• Немає нічого особливого в сильних жінках. Це скоріше сексистський стереотип, ніж ставлення до владних людей.
• Моя справа мене заряджає. І я дуже азартна. Я люблю людей, які уособлюють найкраще в своїй галузі. І якщо це робить мене перфекціоністом, значить я перфекціоніст.
• Навіть якщо я не цілком впевнена, я роблю вигляд, що я точно знаю, про що говорю, і приймаю однозначне рішення.
Анна Вінтур зізнається, що не вважає себе впливовою людиною, вона просто якісно виконує свою роботу та не дозволяє собі лінуватися. Зоряна хвороба — зовсім не притаманна їй. Свої можливості та зв’язки вона використовує, щоб допомагати початківцям: моделям, дизайнерам та редакторам, багато з яких пізніше стають її друзями.
Джерело: відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах