В країні немає грошей.
Через обставини я спостерігаю за транспортуванням вантажів усередині країни з 2006 року. Так склалося, це моє професійне. Я можу дати оцінку скільки вантажів їде, як платять замовники та яка ситуація загалом. Так ось, ситуація, повна Ж.
Справа в тому, що бізнес не отримує грошей. Нема притоку ззовні. Агропродукція продається дуже повільно, агрохолдинги не можуть розплатитися з аграріями, з перевізниками, водночас потреби суб’єктів господарювання нікуди не поділися. Потрібні гроші на зарплати, податки, запчастини, паливо і т.д. Ситуація найгірша з тих, що коли-небудь існували. Почалася криза неплатежів, якої краю поки що не видно.
Незважаючи на рекордні золото-валютні запаси, гроші з бюджету на тендери особливо не йдуть, як би не критикували їх як такі, але це один зі шляхів наповнення бізнесу. Гроші Держава витрачає на Державу, що логічно, не сперечаюся, але кишені бізнесу порожні. Будівництво та відновлення в порівнянні з минулими періодами це крапля в морі, А попереду зима — точно не легкий період.
Навіщо написав?
Ну до того, що треба розуміти, і готуватися, що період ми маємо пройти дуже складний. Легше не очікується. Бізнесу треба розуміти, що метали, руда, агропродукція та інші традиційні джерела у ланцюгу постачань, цього разу так не наповнять валютою бюджети компаній. Треба шукати альтернативи у переробці. Не варто сподіватися, що 15 вересня нам Європа відкриє свої ринки агропродукції, якби боляче не звучало, але шанси малі. І бізнесу вкотре має бути здійснити подвиг — вижити
P.S. І що саме дивне, то замість якихось ініціатив по підтримці бізнесу з боку Держави ми бачимо збільшення податків, повернення перевірок. Так і хочеться додати: “Та ми самі виздихаємо, не потрібно нам в цьому допомогати” Прошу вибачення за таке порівняння.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах