Міністр закордонних справ Німеччини та віцеканцлер (1998 — 2005 рр.) досліджує ширшу геополітичну реструктуризацію, спричинену повномасштабним вторгненням росії в Україні
На тлі такої нестабільності через 13 місяців після повномасштабного вторгнення росії в Україну зрозуміло одне: світовий порядок не виживе в колишньому вигляді, і Європі доведеться швидко адаптуватись. Навіть якщо співпраця зрештою візьме гору, основний характер Європейського Союзу зміниться.
Чи знав президент росії володимир путін, що він робив, коли 24 лютого наказав про повномасштабне вторгнення в Україну? Це рішення стало поворотним моментом для Європи. Вперше за вісім десятиліть на континенті вибухнула велика сухопутна війна, яка зруйнувала ілюзії світу, що плекаються європейцями, із силою, порівнянною з силою російських бомб, які відтоді рвуться в українських містах і селах.
Путін, мабуть, не може уявити собі росію інакше, як озброєну авторитарну світову державу, що вселяє страх. Але досягнення цього статусу потребує російської гегемонії у Східній Європі — відродження імперської спадщини царської росії та Радянського Союзу — для чого путіну була потрібна Україна. Але він сильно недооцінив українську готовність боротися й померти за свою свободу та незалежність. Це разом із підтримкою НАТО і Європейським Союзом завадило йому досягти своєї мети.
Через три дні після вторгнення канцлер Німеччини Олаф Шольц добре вловив цей момент у промові перед німецьким парламентом. “Ми живемо в епоху вододілу, — заявив він. “А це означає, що світ після цього вже не буде таким, як раніше”. Насправді війна в Україні — це набагато більше, ніж більшість людей, включно із Шольцом, усвідомлювали 13 місяців тому.
Очевидно, що боротьба йде насамперед за виживання українського народу та майбутнє його Батьківщини. Але це також майбутнє міжнародного порядку. Чи переможе насильство над законом, чи ми зможемо повернутися до міцного світу, що ґрунтується на законі та договорах? І які ширші геополітичні наслідки? Російське вторгнення стало першим серйозним переглядом світового порядку у XXI ст., і тепер Китай і росія вступили в тісніший (хоч і неформальний) союз, щоб кинути виклик Сполученим Штатам і домінуванню Заходу.
Ця боротьба — відродження силової політики часів холодної війни пов’язана з двома великими глобальними трансформаціями: зазіханням на цифровізацію всіх сфер сучасного життя та остаточною кризою індустріального суспільства, що працює на викопному паливі.
Понад те, війна росії виявила дедалі складнішу міжнародну картину. Важливі економіки, що розвиваються, такі як Бразилія, Індія та Південна Африка, відмовилися посісти чітку позицію. Те саме і з більшістю держав Перської затоки. Усі поводяться суворо відповідно до своїх національних інтересів. Коли вони оцінюють новий конфлікт між великими державами, вони бачать не лише економічні переваги (знижки на постачання нафтий газу з росії, що перебуває під санкціями), а й можливості для зміцнення власного геополітичного та дипломатичного становища.
Немає сумнівів у тому, що так званий Глобальний Південь відіграватиме важливу роль у боротьбі, що зароджується, за панування у XXI ст.; це вже очевидно після 13 місяців війни в Україні. На жаль, багато з цих країн та регіонів пам’ятають, як до них ставилися з боку Заходу, і особливо з боку його провідної держави, Сполучених Штатів, у недавньому минулому. Їхню участь у протиборчих державах на кшталт Китаю не можна припускати. Його треба буде виграти.
У будь-якому випадку, окрім тих, хто безпосередньо постраждав від бойових дій, Європа буде регіоном, який найбільше постраждав від російської агресії. Війна ведеться у безпосередній близькості від нього, і її почав авторитарний режим, що втілює цінності, що повністю протилежні його власним. Коли ілюзія світу розвіяна, завдання Європи тепер полягає в тому, щоб якнайшвидше подолати свої внутрішні розбіжності та свою беззахисність. Він має стати геополітичною державою, здатною до самооборони та стримування, зокрема й ядерного потенціалу.
Це буде непросто, і шлях попереду небезпечний. Розглянемо кілька найгірших сценаріїв. Що робитиме Європа, якщо наступного року до Білого дому буде обрано ще одного ізоляціоніста “Америка насамперед”, а потім до Єлисейського палацу піднесеться лідер французьких правих націоналістів Марін Ле Пен? Такий результат цілком можливий.
Оскільки росія не може перемогти Україну на полі бою, війну, зрештою, доведеться закінчувати шляхом важких переговорів. Хоч би яким був результат, Європа житиме в іншому світі, як і передбачав Шольц. Їй доведеться пристосовуватися до існування постійної загрози зі Сходу, чи путіна, чи його наступника.
Хоча ЄС і набуде великої внутрішньої стабільності, його основний характер зміниться. Безпека буде головною турботою в найближчому майбутньому. ЄС доведеться почати думати про себе як про геополітичну силу та оборонну спільноту, що тісно співпрацює з НАТО. Його ідентичність більше не визначатиметься переважно його економічною спільнотою, його спільним ринком або його митним союзом. Блок вже прийняв Україну як кандидата на майбутнє членство, і це рішення було продиктоване майже виключно геополітичними міркуваннями (як це раніше було у випадку з Туреччиною та державами Західних Балкан).
Йде великий перегляд світового порядку. Якщо ця боротьба буде вестись відповідно до традиційної силової політики, всім буде гірше. Співробітництво має взяти гору, якщо ми хочемо створити порядок, адекватний серйозним викликам економіки, безпеки та клімату XXI ст.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах