Про переговори та монстрів…
Безперечно, нам дуже хочеться жити в ідеальному світі. Щоб усе як за “підручником добра”: чорне — це чорне, без маскуючих напівтонів, а білі починають і обов’язково розгромно виграють. Але життя, на жаль, зовсім не ідеальне і складається з тисяч різних доріг. Кожна з яких на початку покрита суцільним туманом і далеко не всі (доріг) — дороги чемпіонів. Точніше, взагалі всі ці дороги — це, швидше, випробування, розчарування, спроби, “всупереч”, “бо треба дійти”, страждання. Іноді дуже страшні. До зламаних криком безсилля зубів. Особливо, якщо в тебе в сусідах велике звірине плем’я, яке живиться душами вбитих чужих дітей. Яке платить пухкі гонорари тим, хто витонченіше виправдає колективне насильство. Яке вечорами збирає свою еліту в смокінгах і вечірніх сукнях у підлогу у великому кремлівському залі, щоб насолодитися симфонічним концертом, що складається з криків українських матерів і батьків, які багато годин стоять над тілами своїх роздертих дітей.
А чемпіонами, переможцями все одно стають тільки ті, хто йде до кінця. Тому, що первісне російське зло обов’язково має бути покараним. Так і робитимемо. Просто будемо йти до кінця. І карати. І виганяти. І безмежно екзорцизм…
Переговорний процес з росією поки що категорично неможливий. За складами — ка-те-го-рич-но. І не слухайте голоси сирен, які солодко зазивають нас на острови вічної російської брехні. І не тому, що Україна хоче воювати. Ні. Але лише тому, що Україна зобов’язана воювати. Заради свого майбутнього… Не може бути жодної нової лінії розмежування. Не може бути наступного Мінськ-3, відправної точки нової кривавої трагедії. Не може бути жодних кримінальних анклавів з огидними назвами на нашій території. Інакше ця війна нескінченна. Назавжди. З’їдені міллю вампіри обов’язково продовжать висмоктувати нашу кров. росія, яка не програє, нахабніє ще більше. Набагато більше. Понти свої варварські сьорбатиме вже не лаптями, а бездонними коромислами. Мільйони хитромудрих суб’єктів у свої луджені голодні глотки безперестанку кричати на кривавій площі біля Мавзолею реваншистські п’яні пісні: “убий, убий, убий”… Отруйна зміїна буква Z остаточно замінить їм усі інші слова, промови. Перероджене Z-плем’я обов’язково апгрейдить свій арсенал смерті, наплодивши ще більше відразу застарілих ракет, снарядів, іржавих танків. Але просто все це буде вбивчо багато. Кількість військового жита і кілограми “марного м’яса” завжди відрізняли росіян від інших. Вони внесуть корективи до своїх військових технологій. Вони посадять сотню нинішніх своїх генералів у смердючі тюремні ями, щоб іншим не кортіло було так ганебно програвати. Вони відновлять загороджувальні загони по всій країні, щоб ніхто й думати не хотів “вистрибнути з війни”. Вони мобілізують ще кілька сотень тисяч п’яних бурятів, алтайців, евенків, дагестанців, хакасців, хантійців, мордовців. Коротше всіх підряд. Перед цим ще більше зануривши їх у злидні, щоб місяцями жерли лише рідкісні трави. І потім голодна орда знову сарановим хороводом спробує взяти наші землі. А далі – на Європу. Сіяти повсюдно свій сморід, злість і смерть.
Переговорний процес не принесе поки що користі. Нікому. Навіть тим наївним представникам західних політичних еліт, які з дурості чи з такої смачної корупційно-лобістської причини думають, що “можна домовитися”. Лише трохи поступившись. Ні, не можна. Ніяк. Взагалі. росії сьогодні в такому стані, що завжди буде тільки гірше. Вони досягли піку власного виродження — тому вбивства, кров, шантаж та війна. Переговори не втихомирять їх, але тільки роздратують. Зрештою, це призведе нас до ще більших трагедій, страждань, руйнувань та масових смертей. Просто тому, що сучасна росія – ця розлючена на всіх країна у рваних шкарпетках, але з хворобливим комплексом величі. Незамутнене таке пекельне адіще. І це адіще ніяк і ніде не перетинається із цінностями, принципами, способами життя сучасного людства. Виражені садистські нахили, спеціальний військовий інтелект некрофілів, негативний кадровий відбір людожерів на ключові государеві та пропагандистські посади, державна ідеологія агресивного олігофренізму з прапорцем у руці та обов’язковий культ царя “Івана Грозного”… то чому хтось вважає, що людство може сидіти за столом переговорів з демонічним щупальцем, який знову проник на Землю? Щупальця монстрів обов’язково потрібно відсікати. Хоча б так, як це було зроблено 77 років тому у крихітному Нюрнберзі… На жаль, робитиме це зараз тільки Україна. Тому прокидаємося, витираємо сльози пам’яті про наших рідних, які пішли у вічність, беремо будь-яке стрілецьке та виходимо на свої туманні дороги. Адже усі вони ведуть до перемоги. Просто потрібно вперто йти вперед.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах