Пальне: гарячий західний фронт
Спостерігаю за роботою столичних заправних станцій. Доповідаю.
Черг за автогазом взагалі нема. Єдине виключення — станції, де газ продається по 37 грн/л (здебільшого 42-45 грн/л).
Декілька АЗС із дизпальним були взагалі без черг або стояло 5-10 машин, що взагалі важно вважати чергою (на фону травневих подій).
За бензином — 20-30 машин. Днями масову інтервенцію зробила мережа KLO — бензин був майже на всіх працюючих станціях. Періодично роблять “вилазки” AMIC та UPG. “Маршал” виставив на вихідних А-95 по 62 грн, черг не було, але за два дні стела знову згасла. Теж саме відбулося із “спиртовим” бензином на БРСМ. У “Привату” (ANP) в столиці небагато станцій, але він є одним з найстабільніших продавців бензину. Цікаво, що основні обсяги сітка продає через свій додаток, про що говорять черги на станціях, навіть якщо там горять нулі. Ця зростаюча активізація призвела до зниженню тиску на WOG й ОККО, які виставляють продукт у вільний продаж щодня.
Ця картина повністю відображає ситуацію із постачанням. По газу імпорт вже перевищив очікування, по дизпальному ринок потихеньку виходить на прогнозні показники, по бензину все ще не дотягує 20-25%.
У червні кількість постачальників дизпального зросла у півтора рази та сягнула майже 100, вдвічі менше (але на третину більше, ніж в травні) — імпортерів автогазу (45), по бензинах — 27 (21).
Отакий картель на паливному ринку — понад півтори сотні компаній! По бензину та ДТ кількість імпортерів зросла удвічі порівняно із довоєнною! Кожна з них сьогодні тримає оборону на своєму паливному фронті.
Я не буду говорити, що проблеми скінчилися, до цього ще дуже далеко. Постачання зростає, але й споживання не стоїть на місці. Повертаються люди, активізується бізнес. А у серпні-вересні на нас чекає сезонний пік споживання.
Але ринок робить свою справу. В Європі українці вигребли всі вільні бензовози, розміщені замовлення на виробництвах. Кожного дня в країну заходить понад 230 машин із пальним. Важко, але зростає постачання по жд, тут зберігається найбільш потужний потенціал для збільшення імпорту. Є й деякі інші цікаві зсуви.
Головні проблеми — у Європі. Тамтешні банки не тільки не фінансують прямі угоди з постачання пального в Україну, фактично не хочуть розглядати контракти в усіх потенційних регіонах, які можуть бути задіяні у такому постачанні. Тобто якщо навіть неукраїнський резидент хоче привезти пальне в Румунію для іншого нерезидента, це вже відмова. Бо звідти багато пально йде саме в Україну.
Відчуваючи попит, не можуть скласти собі ціну постачальники, судновласники, перевізники. На ринку з’явилася маса аферистів.
У свою чергу великі постачальники дуже обережно ставляться до України. Подейкують, що такі рекомендації їм надають безпосередньо чиновники, мовляв, не поспішайте. Наприклад, в Болгарії трейдери узгоджують обсяги постачання в Україну з урядом. Невдоволені й молдовани, бо українці загнали оптові ціни у регіоні. Через це в країні зупинилося чимало АЗС, які не можуть потрапити під державне регулювання. В Польщі протести водіїв. Угорщина… тут все зрозуміло.
Тому особливого профіциту чекати поки не слід. Кожну машину наші трейдери буквально вигризають. Наразі головна мета — забезпечити поточний зростаючий попит та створити резерв під серпень-вересень. Та й взагалі, він має бути у воюючої країни.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах