Не будуйте ілюзії щодо “Плану Маршала”!
Не буде жодної благодійності. Все буде максимально прагматично та цинічно як і “європейські цінності”.
Усі подібні проекти завжди будувалися з принципу відносин Метрополії та Колонії (!)
1. “Хто платить, той танцює” пам’ятаєте?
Той, хто виділятиме гроші для відновлення України і визначатиме пріоритетність, та й призначатиме виконавців теж буде він.
Основними одержувачами замовлень та підрядів, як ви розумієте, будуть не українські компанії.
2. Метрополії не потрібна багата самостійна колонія.
Метрополію цікавить своя економіка та завантаження своїх підприємств.
3. Але Метрополії не потрібна непередбачувана колонія.
Тому максимальна ставка робитиметься на стабілізацію економіки, бюджету, соціальні гарантії та відсутність самостійної політики колонії!
4. Метрополія розглядає Колонію як “колонію” у всіх сенсах.
Колонія не має права виготовляти продукцію з високою доданою вартістю. Це прерогатива Метрополії.
Колонія це:
– покупець продукції Метрополії,
– постачальник сировини,
– постачальник трудових ресурсів.
5. Ідеальна Колонія — та, яка не бере від Метрополії грошей та виходить на самозабезпечення.
І сама себе може захистити;)
Це короткий екскурс до планів, які сьогодні обговорюються не в Україні.
Якщо думаєте, що заарештовані гроші РФ підуть в Україну… то дайте відповідь на запитання:
– Хто заарештував ці гроші?
– Наскільки це законно і чи немає ризику судових спорів?
– Як довго у європейських судах проходитиме процес?
– Хто прийматиме рішення. про використання цих коштів?
Тому пам’ятаємо головний принцип:
“Порятунок потопаючого — справа рук самого потопаючого!”
А саме:
1. Розраховувати можемо і маємо лише на себе.
2. Що б не розчаровуватись — не потрібно зачаровуватися.
3. Якщо хтось допоможе — буде добрим бонусом.
4. Розробляємо свій антикризовий план для економіки з опорою на свої ресурси та можливості.
5. Ну і самі його реалізовуємо, вибудовуючи взаємовигідне ПАРТНЕРСТВО із західними країнами, беручи на себе відповідальність.
6. Саме такий підхід (відповідальність) нам і дозволить акумулювати ресурси, необхідно для відновлення та вибудувати взаємовигідне партнерство з іншими країнами, не стаючи їхньою колонією.
Це якщо стисло. І якщо не хочемо продовжувати бути колонією, якою ми були останні 104 роки (спочатку СССР, потім Росії, а сьогодні, судячи з структури нашого сировинного експорту — всіх розвинених країн).
Але спершу треба перемогти!
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах