Як не дивно, але “корона” стала стимулом для її розвитку
Зелена економіка — відносно нова концепція, родом з останнього десятиліття XX ст. Вона показує, куди далі йти країнам, які проходять або вже пройшли через індустріалізацію. Правильна відповідь, на думку авторів концепції, — до екологічно чистого майбутнього без шкідливих викидів, соціальної нерівності та в злагоді з природою. Всупереч непростій задачі з переходу на нові рейки та невщухлу пандемію COVID-19, зелена економіка відчуває себе непогано. Вона продовжує підкорювати дедалі більше країн світу.
Початок
Вперше термін “зелена економіка” вжили британські екологічні економісти Девід Пірс, Едвард Барб’єрі та Еніл Марканд. У 1989 році вони консультували уряд Великої Британії з питань сталого розвитку. На думку трійці експертів, економіка повинна нарешті прийти на допомогу екологічній політиці. Іншими словами, розвинені країни повинні почати боротьбу зі зміною клімату, виснаженням озонового шару, вирубкою лісів і забрудненням повітря.
Про доповідь економістів забули майже на 20 років. До 2008 року, коли про зелену економіку заговорили в ООН в межах ЮНЕП (UNEP, United Nations Environment Programme, Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища).
Автори програми запропонували ідею “зелених пакетів стимулювання”. Вони виділили області, де інвестиції можуть дати поштовх появі екологічно чистих виробництв і модернізації “брудних” (тобто, ті, що шкодять природі) підприємств.
У червні 2009 року ООН заявила про підтримку зеленої економіки напередодні Конференції Організації Об’єднаних Націй (ООН) з питань зміни клімату в Копенгагені. У заяві організації було сказано, що відновлення економіки шляхом озеленення коричневої, тобто індустріальної економічної моделі стане поворотною точкою в розвитку людства.
Наступні роки новий шлях у світле еколого-економічне майбутнє лише зміцнювався в умах світових лідерів. У 2012 році на конференції ООН зі сталого розвитку взяли підсумковий документ “Майбутнє, яке ми хочемо”. Під резюме, яке розширило ідеї авторів терміна з Великої Британії і ЮНЕП, підписалися глави 192 держав. Зокрема, вони відмовилися від субсидій на викопне паливо і взяли на себе понад 400 добровільних зобов’язань в галузі сталого розвитку.
Потім був ухвалений такий документ, як “Порядок денний до 2030 року”, або “Цілі сталого розвитку”. Але ключовим меморандумом стала “Паризька хартія з клімату”. Цей документ упорядкував зусилля щодо стримування зростання глобальної середньої температури на планеті в межах 2 °C.
Наперекір великій кількості документів і колективному бажанню країн дотримуватися принципів зеленої економіки, єдиного тлумачення терміна немає дотепер.
ООН каже, що це “економіка, яка фокусується на використанні можливостей для одночасного просування економічних та екологічних цілей”.
Європейський банк реконструкції та розвитку вважає, що “зелена економіка — це економіка, в якій державні та приватні інвестиції здійснюються з тим розрахунком, щоб звести до мінімуму вплив економічної діяльності на навколишнє середовище і де проблеми ринку усуваються за допомогою перевірених практикою політичних заходів і правових меж, спрямованих на систематичний облік стану екосистем, управління пов’язаними ризиками й стимулювання інновацій”.
Та лідери країн і багато експертів сходяться в одному: розв’язання кліматичних проблем є єдиним виходом для людства. Один з апологетів цієї тези — відомий американський вчений Денніс Медоуз. У своїй науковій роботі “Межі зростання” він дійшов висновку, що індустріальний шлях людства веде його в глухий кут. А зростання населення призведе до нескінченних епідемій, війн та, як наслідок, значного скорочення числа людей на планеті.
За часів пандемії
Епідемія COVID-19 не тільки не знизила активність держав з переходу на зелену економіку, а навіть навпаки, стимулювала багато процесів. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) за підсумками 2020 року встановило, що обсяги виробництва електрики за допомогою поновлюваних джерел енергії у світі зросли на 45% проти 2019 року — до 280 ГВт.
Причинами зростання експерти МЕА називають, зокрема й збільшення популярності електромобілів і збої в постачаннях традиційної сировини — нафти й газу — через коронавірус.
COVID-19 дуже змінив звичний розпорядок життя в європейських країнах. За даними ООН, дедалі більше європейців вважають за краще їздити на велосипедах. Таким чином вони уникають переповнених автобусів, щоб зберегти соціальну дистанцію
Щоб підтримати порив городян, влади Женеви, Мілана, Брюсселя і Лондона оголосили про будівництво в містах нових велосипедних доріжок.
Водночас і дедалі більше людей використовують свої приватні автомобілі. Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) зазначила, що повернення до масового використання приватних транспортних засобів не дозволить урядам досягти своїх цілей в галузі сталого розвитку та цілей “Паризької хартії”.
Тим часом Комісія повідомляє, що число продаваних в Європі нових велосипедів перевищує число реєстрованих нових легкових автомобілів. За даними на кінець 2017 року, системи публічного прокату велосипедів впроваджені в більш ніж 1250 містах у всьому світі, і в них залучено понад 10 млн громадських велосипедів, які сприяють сталому задоволенню потреб у перевезеннях і доступі до послуг, робочих місць, освіти, зручностей та дозвіллю для зростального числа громадян.
ЄС вийде з пандемії із зеленою економікою
Євросоюз вирішив направити гроші (що спочатку призначалися в основному на подолання наслідків пандемії) на будівництво економіки, яка не впливатиме на клімат планети. Наприклад, за допомогою €69,5 млрд зі створеного Брюсселем Фонду, Іспанія має намір ставати екологічно чистою. Країна буде виробляти водневе паливо, акумулятори для електромобілів і йти від спалювання нафтопродуктів і природного газу.
“Іспанський план спрямований на значний прогрес у сфері збору та перероблення відходів, доброустрою міст, екологічного оподаткування, впровадження відновлюваних джерел енергії та відновлення екосистем. Країна має намір здійснювати Зелену угоду та енергетичний перехід”, — розповів представник організації захисників навколишнього середовища “Грінпіс” Мігель Анхель Сото.
Однак він побоюється, що від цих заходів виграє перш за все великий бізнес. “За останній рік ми побачили, як позиціонують себе великі компанії з автомобільного, енергетичного, електричного та туристичного секторів. Вони залучили свій потенціал, щоб впливати на політику, розробили багато проєктів суто місцевого значення. Нас також непокоїть те, що основні фірми, представлені на іспанському фондовому ринку, приберуть до рук більшу частину коштів допомоги”, — підкреслив Сото.
У розпал кризи, викликаної коронавірусом, був створений Фонд відновлення і стійкості ЄС. Передбачається, що його обсяг становитиме €672,5млрд. 37% своєї частки країни-члени повинні використовувати на скорочення викидів вуглекислого газу з тим, щоб Євросоюз досяг до 2050 року кліматичної нейтральності.
Однак захисники навколишнього середовища у всьому континенті попереджають, деякі проєкти будуть її забруднювати, називаючись при цьому зеленими.
Румунський євродепутат Зігфрід Мурешан сподівається, що цього не допустять правила використання коштів фонду: “Наприклад, дозволяється фінансувати прокладку шосе та автомагістралей, але тільки якщо це супроводжується заходами з досягнення кліматичної мети, наприклад, висаджуванням навколо лісів і дерев. Або для будівництва певної кількості зарядних станцій, щоб водії були зацікавлені пересідати на електромобілі, які менше забруднюють навколишнє середовище”.
За інформацією видання Euronews, Єврокомісія підготувала для країн-членів ЄС список зі 180 типів інвестицій, покликаних скоротити шкоду природі, клімату і при цьому економічно вигідних. А зараз Брюссель перевіряє, чи достатньо національні плани сприяють ліквідації наслідків пандемії, реформам і будівництва зеленої економіки перш ніж почнеться виділення коштів з Фонду відновлення і стійкості.
Джерела: United Nation, NG, Euronews, un.org, відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах