Прабатько “клятви дарування” та засновник Duty Free
Чак Фіні — американський підприємець і філантроп, автор всесвітньої мережі магазинів Duty Free Shoppers. Мільярдер відомий благодійною діяльністю, яку він провадив через свою організацію Atlantic Philanthropies. 14 вересня 2020 року Чак Фіні підписав документи про її закриття. Фонд працював з 1982 року. За цей час бізнесмен вклав у благодійні проекти майже всі свої кошти — $8 млрд, залишивши собі $2 млн, щоб жити на пенсії.
Таким чином, Фіні досяг своєї життєвої мети — передати свій статок людям, щоб ще за життя побачити, який вплив це справило.
89-річний підприємець сподівається, що його приклад надихне інших мільярдерів. “Багатство пов’язане з відповідальністю. Заможні люди повинні усвідомлювати відповідальність за свої активи, використовувати їх для покращення життя своїх сучасників і майбутніх поколінь”, — вважає він.
Чак Фіні народився у 1931 році в американо-ірландській родині у місті Елізабет, штат Нью-Джерсі. Він служив у військово-повітряних силах під час Корейської війни, а після неї вступив до Корнельського університету за пільгою для ветеранів. Там він став вивчати основи туристичного бізнесу.
Після закінчення навчання у 1956 році Фіні зайнявся бізнесом — став продавати неоподатковуваний алкоголь для моряків Атлантичного флоту Військово-морських Сил США.
Незабаром підприємець розширив бізнес. Він запросив ще трьох партнерів і почав розвивати мережу магазинів безмитної торгівлі Duty Free Shoppers.
Після закінчення Другої Світової війни в Японії існувала заборона на виїзд, яку було знято у 1964 році. Японські туристи почали активно подорожувати по всьому світу. Фіні скористався цією нагодою: він найняв симпатичних дівчат з азійською зовнішністю у свої магазини, а вітрини заповнив різними сувенірами, спиртними напоями, тютюновими виробами та іншими товарами, які мали попит у туристів. Бізнес стрімко розвивався.
У 1976 році Фіні побудував аеропорт на невеликому острові Сайпан у Тихому океані вартістю $5 млн, щоб провадити там свою торгівельну діяльність і дати поштовх для розвитку місцевої економіки.
У 1988 році журнал Forbes поставив Фіні на 31-е місце у списку найбагатших людей США, оцінивши його статок у $1,3 млрд. Але насправді ці гроші бізнесмену вже не належали. Чотирма роками раніше він передав свою частку в Duty Free Shoppers (38,75%) своїй благодійній організації Atlantic Philanthropies. Передача активів не була публічною. Фіні не розкривав себе, підтримуючи ті чи інші проекти через Atlantic Philanthropies. Бізнесмен продовжував вести колишнє життя та управляти Duty Free Shoppers.
У 1997 році Фіні став думати про вихід з бізнесу. Він та його партнери продали свої частки в Duty Free Shoppers концерну LVMH Бернара Арно. Тоді ж Фіні довелося вперше публічно розповісти про свою благодійну діяльність, через судовий позов пов’язаний з продажем акцій. На той момент Atlantic Philanthropies профінансувала благодійні проекти на $600 млн. За секретність, з якою Фіні жертвував гроші, Forbes у 2012 році назвав його Джеймсом Бондом від благодійності.
Підприємець займався філантропією майже 40 років, 13 з них — він жертвував таємно. За ці роки він надав допомогу на $3,7 млрд вищим навчальним закладам, зокрема майже $1 млрд Корнельському університету, де вчився. $870 млн особистих коштів підприємця було передано різним правозахисним організаціям.
Підприємець піклувався про свою історичну батьківщину, Ірландію, куди в цілому направив $1,9 млрд. Існує думка, що за роки своєї діяльності Фіні дав цій країні стільки, скільки не дала жодна людина починаючи з часів самого Святого Патрика.
Мільярдер спонсорував університети та коледжі Ірландії, зокрема знаменитий Тірініті-коледж, підтримував наукові та культурні проекти. В знак поваги кожен вищий навчальний заклад зеленої країни надав Чаку Фіні почесний докторський ступінь.
Філантроп утримував будинки для людей похилого віку в різних країнах світу. Спонсорував проекти, спрямовані на захист прав людини в країнах, що розвиваються. Підтримував лікарні та медичні дослідження.
Фіні підходив до благодійності, як до бізнесу. Atlantic Philanthropies вимагала у одержувачів грантів детальні бізнес-плани та звіти про витрачені кошти. Якщо проекти буксували, фінансування зменшували. Були випадки, коли, виступаючи ініціатором проекту, Фіні залучав до участі уряд країни. Це надавало проекту державного значення та гарантувало пильний контроль. Наприклад, у 1997 році він пообіцяв виділити ірландським університетам $100 млн, якщо уряд Ірландії зробить те ж саме. Це спрацювало.
Фіні не дозволяв розміщувати таблички з його ім’ям на споруджені за його гроші будівлі, вважаючи за краще залучати до проекту інших благодійників, які були б раді заплатити за такий привілей.
Мільярдер вів аскетичний спосіб життя. У нього не було особистої машини та власного будинку. Підприємець був відомий тим, що літав тільки економкласом та обходився однією парою взуття. Його годинник Casio коштував $15, а свої документи він носив у пластиковому пакеті.
Ще у 1980-х Фіні вирішив, що віддасть майже весь свій статок на благодійність. “Що я буду робити з усім цим? У найбагатших людей стільки грошей, що вони просто не зможуть їх витратити”, — говорив він.
Саме позиція Фіні надихнула Білла Гейтса та Воррена Баффета до створення благодійної організації “Клятва дарування”. До неї входять найбагатші люди світу, які зобов’язуються віддати не менше половини свого майна на доброчинність. “Немає кращого прикладу, ніж Чак. Багато людей говорять зі мною про те, як він їх надихнув. Це дійсно вражає”, — зізнавався Гейтс. На цей час до “Клятви дарування” публічно приєдналися понад 200 мільйонерів і мільярдерів з різних країн світу.
Цікаві цитати Чака Фіні:
– Я переконався, що найбільше задоволення отримуєш, коли віддаєш гроші і бачиш, як завдяки їм щось з’являється, наприклад госпіталь. Це ж логічно — вкладати гроші у добрі справи, а не класти на рахунок у банку і дозволяти їм накопичуватися й накопичуватися.
– Не те щоб я не любив гроші, просто мені потрібно рівно стільки, скільки я зможу витратити.
– Не варто чекати старості, щоб починати жертвувати кошти. Краще починати робити це якомога раніше, поки є сили та енергія, щоб змінити світ на краще.
– У багатьох є певні зобов’язання. Я не можу за них вирішувати, як розпорядитися грошима, лише пораджу: витрачайте їх з розумом.
– Чому у мене немає яхти? Мене дуже швидко заколисує.
– Який сенс у бізнес-класі, якщо все одно скоріше не долетиш?
– Якщо я можу дізнаватися час за допомогою годинника за $15, навіщо мені возитися з “Ролекс”?
– Віддавай, поки живеш.
– Я відчуваю себе щасливим, якщо те, що я роблю, йде на користь людям.
Джерело: відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах