Богдан Данилишин: Як зберегти позитивну динаміку експорту сільгосппродукції

Україна повинна бути в числі тих, хто виграв від глобального потепління країн

Чи може Україна продовжуватиме нарощувати експорт сільгосппродукції?

Можна і далі іронізувати над введенням в обіг з легкої руки екс-посла США Дж.Пайетта терміну «аграрна наддержава» щодо України. Але можна і серйозно розглядати можливість реалізації того потенціалу, який дала Україні природа. Я неодноразово в своїх статтях задавався питанням, як довго ми можемо робити ставку на агроекспорт. Але, оскільки експорт промислової продукції у нас не зростає бажаними темпами, це питання набуває вирішального для економіки значення в середньостроковій перспективі.

Український сільськогосподарський сектор є, з одного боку, самодостатньою галуззю народного господарства (він годує країну), а, з іншого боку, експорт сільгосппродукції є ключовим для економіки, одним з найважливіших джерел наповнення держбюджету, а також припливу валюти. Тому експорт продукції сільгоспвиробництва, поряд з експортом промислових товарів і послуг, так важливий для економічного розвитку України.
Як у нас йдуть справи зараз? За результатами 2018 року зовнішньоторговельний оборот продукцією АПК склав 24,3 млрд. дол., з яких 18,8 млрд. дол. припало на агроекспорт, що склало 39,8% в загальному експорті України. Сільгоспекспорт зберігає лідерство в товарній структурі експорту. У минулому році його обсяг був на 880 млн. дол. більше, ніж в 2017 році. У 2018 році був перевищений рекорд 2012 року, коли експорт сільгосппродукції склав 18,2 млрд. дол. Найбільші частки аграрного експорту сформували зернові культури – 38,4% від обсягу сільгоспекспорту, масла – 23,3% і насіння олійних культур – 10,2%. Зростання експорту в минулому році забезпечили в основному кукурудза, пшениця, ріпак, м’ясо і субпродукти птиці, олії, тютюн і вироби з нього, яйця і кондитерські вироби. Найбільшими імпортерами української сільгосппродукції в 2018 році були Індія, куди було експортовано продукції АПК на суму понад 1,8 млрд дол., Китай – 1,2 млрд. дол., Нідерланди – 1,2 млрд. дол., Іспанія – 1 млрд. дол. і Єгипет – 0,9 млрд. дол.

За період травень 2018 року – квітень 2019 року, Україна увійшла в трійку найбільших експортерів сільськогосподарської продукції в Європейський Союз, продавши йому аграрної продукції на 6,3 млрд. Євро. Це на 14,2% більше в порівнянні з періодом з травня 2017 по квітень 2018 року. Згідно з даними звіту Європейської комісії, за підсумками травня 2019 року Україна експортувала сільськогосподарської продукції в країни ЄС на 519 млн. Євро, що на 173 млн. Євро більше, ніж в травні 2018 року. Це означає, що за обсягами зростання експорту аграрної продукції в країни ЄС в травні 2019 року Україна посіла перше місце в світі https://ec.europa.eu/info/sites/info/files/f ood-farming-fisheries / trade / documents / monitoring-agri-food-trade_may2019_en.pdf .

Таким чином, Україна впевнено реалізовує своє «порівняльну перевагу» (по Давиду Рікардо) у виробництві сільськогосподарської продукції. Для продовження успіхів в цьому необхідно оцінити світові тенденції. Які світові тенденції розвитку щодо експорту сільськогосподарського виробництва, можуть вплинути на український агросектор в майбутньому? Що нам треба знати про майбутнє, щоб зберегти позитивну динаміку експорту сільгосппродукції?

Головною загрозою світовому сільському господарству в майбутньому, на думку світових провідних фахівців, є глобальне потепління. Чим воно загрожує світовому сільському господарству? А тим, що вже до 2040-50 років підвищення середніх температур, зміни режиму опадів, зростання екстремальних погодних явищ, підвищення шкоди, що завдається шкідниками і хворобами, відіб’ються на світовому рослинництві і тваринництві. Однак у світі цей вплив буде нерівномірним. У південних, низькоширотних країнах, зміни будуть дуже негативними, що позначиться у них на зниженні врожайності аграрних культур.

Зміни клімату будуть там такими великими, що навіть можуть викликати проблеми з продовольчою безпекою в цих країнах. Однак, при цьому потепління позитивно позначиться на вегетаційному сезоні в країнах, розташованих у високих широтах. Численні прогнози вказують на те, що воно буде мати негативні наслідки для Індії, країн Африки на південь від Сахари і Південної Азії. Однак глобальне потепління переважно сприятливо вплине на Північну Америку, деякі райони Південної Америки (наприклад, Чилі), Східну Європу (наприклад, Україна) і Центральну Азію. Гряде концентрація міжнародних сільгоспринків – в умовах кліматичних змін основний обсяг експорту буде припадати на меншу кількість регіонів.

Значить Україна в майбутньому може і повинна значно наростити обсяги експорту продовольства на світові ринки. І це хороша новина для нас. Прогнози аналітиків говорять про те, що вже в 2040-2050 роки відбудеться зниження сільгоспвиробництво в світі, при цьому зростуть ціни на продукцію агросектору. Тому вже порівняно скоро, торгівля сільськогосподарською продукцією в світі може дуже сильно зміниться, відбивши в своєму розвитку вплив зміни клімату на сільське господарство в країнах з різним географічним положенням.

У зв’язку з цим зміняться і порівняльні переваги, і рівень конкурентоспроможності сільського господарства в різних регіонах і країнах. Хтось виграє від цього, а хтось програє. Україна, швидше за все, повинна бути в числі тих, хто виграв від глобального потепління країн. Тоді український сільгоспекспорт стане засобом поставки продовольства в регіони, постраждалі від глобального потепління, і це буде розв’язанням проблем падіння сільгоспвиробництва в цих країнах. Природно, з вигодою для нашої країни.

Тому, якщо ми хочемо і далі нарощувати сільськогосподарський експорт, то завданням вже найближчого часу стане підготовка до того, щоб не упустити шанс, які дають нам глобальні зміни клімату, і здійснити всі назрілі реформи агросектора, щоб в майбутньому ми змогли нарощувати обсяги виробництва, скорочувати витрати, стимулюючи великі агрокомпанії, дрібні сімейні фермерські господарства впроваджувати новітні інноваційні методики від точного землеробства, аж до організації міських ферм. НДДКР в сільському господарстві мають величезну цінність. Річна внутрішня дохідність інвестицій в НДДКР в галузі сільського господарства становить у провідних агространах 20-35%. Позитивний вплив таких інвестицій на вартість сільськогосподарської продукції, визначений за співвідношенням витрат і доходів, становить приблизно 6-12% (залежно від країни).
Бурхливий розвиток інноваційних форм сільського господарства, про які я детально писав https://nv.ua/…/kak-realizovat-agrarnyy-potencial-strany-50… , говорить про те, що нас чекає жорсткий конкурентний тиск. Дефіцит продовольства, пов’язаний з потеплінням, при постійно зростаючому населенні Землі і підвищенні цін на продовольство, призведе до збільшення кількості гравців і пропозиції сільгосппродуктів в світовій агрогалузі. І це, звичайно, чинитиме тиск на наш сільгоспекспорт. Нам до цього потрібно готуватися вже сьогодні. Думаю, що одним із пріоритетних напрямків середньострокової програми уряду має стати створення умов для інвестицій в НДДКР в сільському господарстві України. Можливо, варто передбачити відповідні податкові пільги для стимулювання інвестицій агрокомпаній в НДДКР.

Але, якщо ми говоримо не тільки про сільськогосподарський сектор, і його експорт, а про українську економіку в цілому, то звичайно не слід забувати про ті проблеми, які викликає надмірне захоплення сільським господарством, акцент тільки на нього. В історії є чимало прикладів, коли така стратегія не приводила до добра. Досить згадати голод в Ірландії (1845-1849 років), пов’язаний з неврожаєм картоплі, або стагнацію сучасної економіки Аргентини, яка ще на початку ХХ століття була однією з найрозвиненіших країн світу, зробивши ставку на сільське господарство, але при цьому не приділяла уваги іншим галузям економіки. Цих прикладів достатньо, щоб усвідомити всі ризики одностороннього розвитку країни. «Сучасний світ конституйований технікою» – писав видатний німецький соціолог Ульріх Бек. Від себе можу додати, що конституйована технологіями не тільки промисловість, але і сільське господарство (синергетичний ефект можна досягти, активно розвиваючи сільгоспмашинобудування, чим Україна славилася в радянські часи).

Україна теж несе ці ризики. Поєднання зусиль – «принцип додатковості» Нільса Бора – по розвитку сільського господарства для внутрішніх потреб країни, і для експорту, а також промислова політика, для здійснення майбутнього експорту наших промислових товарів, конкурентних на світових ринках, таких же конкурентних, як і наші зерно, кукурудза, соняшникова олія – ​​це і є оптимальний шлях до досягнення процвітання України.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram