Все більше країн відмовляється від пластику, який, все ж потрібно буде чимось замінювати. Україна — серед них
Ви, напевно, бачили відео із загиблими китами, дельфінами чи птахами, всередині яких знайшли кілограми пакетів, пляшок та іншого непотребу.
Або ж новину про те, що експедиція американця Віктора Весково, який занурився на дно Марінаського жолобу у пошуках невідомих науці живих організмів, а натомість знайшов на глибині майже 11 тис. метрів обгортки та знову ж таки пакет?
Або підписалися на потенційно найдовший стрім в історії від WWF– трансляцію процесу розкладання пластикової пляшки, що орієнтовно триватиме 450 років?
Це лише невелика частина інформаційної атаки еко-активістів, але й вона має ефект. Все більше й більше країн починають боротьбу із пластиком, забороняючи або обмежуючи його використання.
Здавалося б, це не дуже радує виробників упаковки, одноразового посуду тощо. Проте, тут може бути перспективна ніша для бізнесу та інвестицій. Адже разом із кількістю антипластикових заборон зростатиме й попит на більш екологічні замінники.
Контекст
Існує кілька стратегій розв’язання проблеми з засиллям сміття на планеті. Перша — максимально переробляти та повторно використовувати все, що тільки можливо. І для цього, звичайно, потрібне сортування відходів. Друга — різні варіанти заборони не біорозчинного пластику, причому не лише пакетів, а й соломинок для напоїв, вушних паличок й багатьох інших речей. Ще один напрямок — раціональне та відповідальне споживання, тобто відмова від надлишкової упаковки, заміна одноразових виробів багаторазовими, надання переваги матеріалам, що менше шкодять навколишньому середовищу, тощо.
В ідеалі, всі ці стратегії мають працювати у комплексі: зменшити кількість відходів, замінити шкідливі матеріали більш екологічними, сортувати та переробляти те, що залишилося. Але зосередимося поки що на забороні пластику.
Згідно з матеріалами Всесвітнього економічного форуму, на сьогодні чи не найбільше у цьому протистоянні просунулася Африка, особливо найбідніші її регіони: Кенія, Руанда й інші.
У Танзанії, що за останні роки стала популярним туристичним напрямком, з 1 червня почали діяти жорсткі обмеження для мандрівників. Туристам суворо заборонено ввозити неекологічні пакети та інші вироби. При цьому місцевій владі дозволяється перевіряти багаж на в’їзді до країни, а порушникам загрожують штрафи.
У травні про тотальну заборону пакетів вже з наступного року оголосили у Мехіко. А з 2021 року поза законом у місті також опиниться одноразовий посуд, соломинки для напоїв і навіть повітряні кульки. Міська влада сподівається, що цього часу вистачить, щоб ритейлери, власники кафе, ресторанів та точок з вуличною їжею знайшли адекватну заміну забороненій продукції.
Напередодні, у березні цього року, Європарламент підтримав заборону 10 видів одноразових пластикових виробів у 28 країнах ЄС, теж з 2021 року. При цьому протягом наступного десятиліття “антипластикові” обмеження будуть серйозно посилені. Раніше схожих заходів вжила Нова Зеландія, Чилі, кілька штатів США. На початку червня прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо заявив, що у цій країні теж заборонять “використання шкідливого одноразового пластику від узбережжя до узбережжя” з 2021 року.
В Україні на розгляді парламенту знаходяться кілька законопроектів, що тим чи іншим чином обмежують використання пластикових виробів для захисту довкілля. Міська влада Львова восени минулого року прийняла рішення про поступове зменшення вживання упаковки зі шкідливих матеріалів. Проте про загальнонаціональну заборону пластику поки що не йдеться.
Загалом, список держав, що вирішили сказати “ні” одноразовим пластиковим виробам, вже досить великий. Варто зазначити, що низка досліджень, у тому числі і нещодавно опубліковане Міністерством навколишнього середовища та харчування Данії, говорять, що паперові чи текстильні пакети можуть бути шкідливішими за пластикові. Щоправда, за умови, що останні йдуть на переробку, а не на звалища чи прямо до океану.
Але хай там як, повністю відмовитися від тари для покупок, одноразового посуду, контейнерів для їжі людство не може. А от замінити дешевий, але неекологічний пластик більш дружніми для природи альтернативами — цілком. При цьому мова йде не лише про так звані паперові крафт-пакети, які є в асортименті багатьох виробників упаковки, зокрема Decopack, Борса, Vistapaket, та інших. Адже вони хоч і переробляються, але все ж одноразові та не надто міцні, тому де-факто кількість сміття не зменшують.
І власне, тут відкриваються можливості для нових виробників та переорієнтації бізнес-напрямків у вже чинних компаніях. У тому числі й українських.
“Некульки”, авоськи та екосумки
В Україні альтернативу пакетам та пластиковому посуду виробляють здебільшого невеликі компанії. Більшість з них заснований рік-два тому, дехто навіть ще не має власного сайту та офлайн-магазинів, просуваючи продукцію через соціальні мережі. Разом з тим, ніша потроху заповнюється і хоча до формування повноцінного ринку ще далеко, конкуренція потроху збільшується.
Загалом, українських виробників цього напрямку можна умовно розділити на кілька груп. Перша і чи не найчисельніша виготовляє багаторазові замінники пластиковим пакетам.
Наприклад, всеукраїнська екоініціатива “Україна без сміття” нещодавно запустила власний онлайн-магазин, де можна придбати екотовари для раціонального споживання, спеціальні пакети для сміття та сміттєві контейнери, які можна повністю переробити. Окрім товарів іноземних виробників є і вітчизняна розробка під назвою “некульок” – різнокольорові багаторазові торбинки, якими можна замінити одноразові пакети-майки для овочів, фруктів та інших товарів, що продаються на вагу.
Схожі продукти є у компанії “Добра торба” та Rebag, екопроекту громадської організації Rethink. Торбинки для покупок виготовляють також проекти Goodies, Ecobag. Різні варіанти “непакетів” є й у компаній SVOЯ TARA, яка робить мішечки зі спеціальною вставкою для наліпок із супермаркету, cooleco.bags, яка крім тари для покупок, сумок та авосьок робить багаторазові бахіли, а також розповсюджує екотовари інших виробників.
Ще один подібний сегмент — замінники великим пакетам, наприклад, міцні екосумки та плетені сітки-авоськи. Варто зазначити, що подібні речі часто виготовляють із синтетичних матеріалів. Проте за рахунок того, що у порівнянні з пластиковими аналогами ними можна користуватися набагато довше, це завдає значно менше шкоди довкіллю.
Серед найвідоміших виробників тут варто відзначити одеський проект “Торбинкова Людинка”, що виготовляє текстильні мішечки, авоськи та господарські сумки. Або ж київський бренд Raw Flaw, який займається екоаксесуарами та багаторазовими міцними сумками із целюлози. Плетені сумки-авоськи, які вже кілька років в тренді на Заході, виготовляють бренд Avoska, а також засновники так званого zero-waste магазину OZERO.
Непластиковий посуд та розчинні пакети
Друга велика категорія — одноразові тарілки, контейнери, стаканчики, соломинки для напоїв з дружніх до довкілля матеріалів. Власне, цю продукцію досить складно замінити на багаторазові аналоги, особливо у стріт-фуді чи демократичних закладах громадського харчування. Адже такий посуд став популярним не лише тому що він дешевий, а й через гігієнічність.
До речі, багато хто з екологів називає пластикові соломинки для напоїв чи не найбільшою бідою. Їх використовують у величезних кількостях, рідко переробляють і здебільшого викидають на звалища. Деякі еко-відповідальні кафе та ресторани замінюють пластикові вироби металевими. Але їх доволі складно тримати в ідеальній чистоті, тому попит на одноразові альтернативи з безпечних матеріалів не зменшується.
В Україні виробництвом біорозчинних паперових соломинок займається, наприклад, компанія Solomka. Серед її постійних клієнтів мережі “Світ кави”, ONE LOVE coffee, київський Hilton та інші компанії. Також нещодавно на українському ринку з’явився ековиробник Yes Straws. Їхня продукція — це трубочки для напоїв з очерету та жита, що повністю розкладаються на компост протягом кількох тижнів.
Трендом також є і виробництво одноразового посуду з кукурудзи, висівок, крохмалю та інших рослинних матеріалів. Один з прикладів — українська компанія Amelon, що виготовляє тарілки, стаканчики, контейнери та столові прилади з кукурудзяного крохмалю.
Проте у вітчизняних виробників з’явився досить серйозний конкурент. У березні в Україні почало роботу представництво польської компанії Biotrem, виробника екопосуду з пшеничних висівок. Наразі бренд працює з партнерами з Євросоюзу, Канади, Кореї, США. А її завод у польському Замброві дозволяє виготовляти до 15 млн одиниць продукції на рік.
Що стосується виробництва біорозчинних пакетів, що має всі шанси стати окремою і доволі потужною індустрією, то воно поки що знаходиться на рівні стартапів. Крім того певні розробки мають великі виробники упаковки. Наприклад, в асортименті Дніпровської компанії “Новіс” крім звичайних є біорозчинні пакети з картопляного крохмалю.
Минулого року співробітник Сумського аграрного університету презентував свою розробку — їстівні біорозчинні пакети. Пізніше цей продукт переміг у номінації “стійкий розвиток” на конкурсі University Startup World Cup у Данії. Тепер перспективна розробка переросла у стартап Foodbiopack, що зосередився на 3D друці біорозчинної упаковки для харчових продуктів.
Масове виробництво планується налагодити протягом поточного року, а у перспективі мають з’явитися рішення і для інших галузей — фармацевтичної, хімічної парфумерної тощо.
Більше новин та актуальних матеріалів у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах