Станіслав Зозуля: Тотальний інтервенціонізм

Економічна модель, що прирікає на бідність

В Національному банку України в особі Дмитра Сологуба прогнозують уповільнення зростання економіки з 3,3% до 2,5%. Але це, мовляв, нічого — лише незначні зміни. Загалом по словам Сологуба: «Україна продовжить виходити з того жорсткої кризи, яка була в 2014-15 роках».

Нас на повному серйозі хочуть переконати, що 2-3% зростання в економічно найбіднішій державі Європи, яка до того ж розвивається повільніше, ніж наші більш багаті країни-сусіди — це нормально, а 3,5% — це наша стеля за умов нинішньої економічної моделі. Що ж це така за економічна модель, яка прирікає нас на бідність?

Це модель тотального інтервенціонізму (державного втручання) в життя, вибір та діяльність економічних агентів. На хитких правах приватної власності зведена Держава, що є тягарем для українців з високим рівнем перерозподілу багатства, що сягає до 45% у вимірі державних видатків до ВВП, обтяжливими економічними регуляціями: виробництва, торгівлі, праці, інвестування, подекуди — відсутністю ринків, що стосується обігу землі, а в інших — засиллям державних монополій як Нафтогазу та Укрзалізниці в своїх галузях.

Останнє, але не менш важливе, — це монополія центробанку в питанні вибору і використання людьми грошей, що слугують універсальним засобом обміну. Ця монополія до того ж використовується таким чином, щоб через збільшення пропозиції грошей в економіці слугувати чинником перерозподілу багатства від продуктивної частини суспільства: підприємців та робітників на користь інтересів державного казначейства та великих банкірів.

Сологуб стверджує, що інфляція через кредитування — це засіб підтримати економічне зростання. Але правильно зовсім протилежне: стабільність грошової одиниці та інфляція менше <2% — це, серед іншого, капіталістична програма розвитку, єдина модель, яка дозволяє випередити в темпах зростання будь-які інші країни з моделями інтервенціонізму. Це доведено теоретично, такими економістами як Людвіг фон Мізес та Фрідріх Хайек, всією Австрійською економічною школою та ілюструється в Індексі економічної свободи Інституту Фрайзера: найбільш економічно вільні країни — багаті, розвиваються швидшими темпами та соціально розвинуті.

Більше новин та актуальних матеріалів у нашому каналі в Telegram