Новий формат принесе користь продавцям, покупцям і платникам податків по всьому світу
Цього року премію Банку Швеції у пам’ять Альфреда Нобеля, яку також неофіційно називають Нобелівською премією з економіки, отримали американці Пол Мілгром і Роберт Вілсон за “удосконалення теорії аукціонів і винахід нових форматів аукціонів”, про це Нобелівський комітет оголосив у понеділок, 12 жовтня. Зроблені відкриття принесли користь продавцям, покупця і платникам податків в усьому світі.
BREAKING NEWS:
The 2020 Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel has been awarded to Paul R. Milgrom and Robert B. Wilson “for improvements to auction theory and inventions of new auction formats.”#NobelPrize pic.twitter.com/tBAblj1xf8— The Nobel Prize (@NobelPrize) October 12, 2020
Аукціони – це не тільки продаж елітного мистецтва, про який усі звикли чути найчастіше. Насправді все набагато складніше, тому результати праці вчених важливі для платників податків та громадян, пояснюють у Нобелівському комітеті.
Загалом аукціони впливають на кожну особистість на всіх рівнях. Компанії, які займаються, наприклад, вивозом домашнього сміття, виграють державні закупівлі, пропонуючи найнижчу ціну. Гнучкі ціни на електроенергію, які визначаються у щоденному режимі на регіональних аукціонах електроенергії, впливають на вартість опалення у будинках. Покриття мобільного телефонного зв’язку залежить від того, які радіочастоти оператори зв’язку придбали на аукціонах з продажу діапазонів частот. Усі країни наразі залучають позики, продаючи державні облігації на аукціонах. Метою аукціону Європейського союзу за квотами на атмосферні викиди є пом’якшення наслідків глобального потепління.
Таким чином, аукціони стають все більш поширеними, а їх складність зростає. І саме у цій сфері лауреати 2020 року зробили основний внесок. Вони не тільки роз’яснили, як працюють аукціони та чому учасники торгів поводяться певним чином, але й використовували свої теоретичні відкриття для винаходу зовсім нових форматів аукціонів для продажу товарів і послуг, які широко поширилися по всьому світу.
Про вчених
Пол Мілгром народився у 1948 році, отримав ступінь доктора наук (PhD) у Стенфордському університеті й наразі є професором гуманітарних і природничих наук факультету економіки в Стенфорді. Учений займався більш загальною теорією аукціонів, яка враховує як загальну цінність, так і приватні цінності.
Проаналізувавши стратегії торгів на декількох популярних аукціонних форматах, прийшов до висновку – продавець отримає більший дохід, якщо учасники торгів знають, у скільки об’єкт торгів оцінили інші.
Роберт Вілсон народився у 1937 році, випускник Гарвардського університету та почесний професор менеджменту у Стенфордській школі бізнесу. Він розвинув теорію, що аукціон на якому продається благо має однакову цінність для всіх учасників.
У своїх трьох роботах 1960-х і 1970-х років описав оптимальну стратегію призначення ставок для аукціону першої ціни, коли справжня вартість невідома – учасники пропонуватимуть ціну нижче своєї найкращої оцінки, щоб уникнути поганої угоди й, таким чином, страждатимуть від “прокляття переможця”.
Найкращі аукціони на практиці
Окрім фундаментальної теорії аукціонів, Мілгром і Вілсон винайшли нові та більш досконалі формати для складних ситуацій. Найвідоміший внесок – розроблена ними схема аукціону, коли влада США вперше продавала радіочастоти, які дозволяли здійснювати бездротовий зв’язок, мобільним операторам.
Насправді ж дзвінки мобільними телефонами, інтернет-платежі або відеоконференції – це обмежені ресурси, які мають велику цінність для споживачів, бізнесу та суспільства. Ними володіє держава, але приватні суб’єкти часто можуть використовувати їх більш ефективно. Тому владі й довелося якимось чином надати цим суб’єктам доступ до смуг частот.
Спочатку для цього використовувався так званий “конкурс краси”, коли компанії надавали аргументи, чому саме вони повинні отримати ліцензію. Тобто, телеком і медіакомпанії витрачали на лобіювання величезні гроші. Однак дохід від цього процесу був обмежений.
У 1990-х роках, з розширенням ринку мобільної телефонії, Федеральна комісія зі зв’язку (FCC), усвідомила, що “конкурси краси” більше не прийнятні. Число мобільних компаній швидко зростало, й FCC практично потонула у заявках на доступ операторів до радіочастот.
Під тиском FCC Конгрес США дозволив надавати частотні діапазони за допомогою лотереї – випадковим поділом ліцензій, що принесло уряду лише обмежений дохід. До того ж викликало незадоволення й зі сторони операторів мобільного зв’язку. Бо, як правило, лотереї проводилися на місцевому рівні, тому національні оператори зазвичай отримували неоднорідні мережі з різними частотними діапазонами у різних регіонах.
У результаті вони спробували торгувати частотами між собою, а це призвело до появи великого вторинного ринку ліцензій. Тим часом через чим раз більший державний борг США подальше поширення ліцензій майже безкоштовно ставало все складнішим з політичної точки зору. Ринкова вартість ліцензій становила багато мільярдів доларів – це були гроші, які опинилися у руках спекулянтів частотами, а не в Казначействі США (втрата доходів, яка у кінцевому результаті лягла на платників податків).
Нарешті, у 1993 році було вирішено, що смуги частот розподілятимуться за допомогою аукціонів.
Нові формати
На цьому моменті виникла необхідність у розробці такого формату аукціону, який забезпечував би ефективний розподіл радіочастотних діапазонів і водночас приносив найбільшу вигоду платникам податків. До того ж виникла й проблема – оскільки діапазон частот має ознаки як приватної, так і загальноприйнятої цінності. Крім того, значення конкретної смуги частот у конкретному регіоні залежить від інших смуг частот, що належать конкретному оператору.
Таким чином, перший аукціон у США повинен був виділити всі географічні області радіочастотного спектра за один раз. Організаторам також довелося керувати великою кількістю учасників торгів.
Для розв’язання проблеми, Мілгром і Вілсон – частково у співпраці з Прєстоном Макафі (американським економістом) – винайшли абсолютно новий формат аукціону з одночасною кількістю раундів (SMRA), коли пропонуються всі об’єкти (у цьому випадку – діапазони радіочастот у різних географічних регіонах) одночасно.
Розпочавши з низьких цін і дозволивши повторні ставки, аукціон зменшує проблеми, викликані невизначеністю і прокляттям переможця. Коли FCC вперше використовувала SMRA у липні 1994 року, вона продала 10 ліцензій у 47 раундах торгів на загальну суму $617 млн. А раніше ці об’єкти американський уряд роздавав практично безкоштовно.
У результаті перший аукціон частот з використанням SMRA досяг величезного успіху. Багато країн (у тому числі й Фінляндія, Індія, Канада, Норвегія, Польща, Іспанія, Великобританія, Швеція та Німеччина) прийняли такий самий формат для своїх аукціонів частот. Одні тільки аукціони FCC, що використовують цей формат, принесли понад $120 млрд прибутку за двадцять років (1994-2014 рр.), а в глобальному масштабі цей механізм приніс понад $200 млрд від торгівлі частотами.
Формат SMRA також використовувався в інших контекстах, таких як продаж електроенергії та природного газу. Згодом теоретики аукціонів, у співпраці з комп’ютерними вченими, математиками й біхевіористами, вдосконалили нові формати аукціонів й адаптували їх для зменшення можливостей маніпулювання й координації дій між учасниками торгів.
Крім того, Мілгром є одним з творців модифікованого аукціону, у ході якого оператори можуть робити ставки на пакети частот, а не на окремі ліцензії. Цей тип вимагає значних обчислювальних потужностей, оскільки кількість можливих пакетів швидко зростає разом з кількістю частот для продажу.
Мілгром також є провідним розробником нового аукціонного формату з двома раундами, коли у першому турі купуються радіочастоти у чинних володарів ліцензії, а у другому – продаються іншим учасникам для більш ефективного керування ті частоти, що звільнилися.
Фундаментальні дослідження – нові винаходи
Пол Мілгром і Роберт Вілсон у першу чергу мали на меті використати та розвинути теорію ігор, щоб проаналізувати, як різні учасники поводяться стратегічно, коли кожен з них має доступ до різної інформації.
Аукціони з чіткими правилами, які регулюють цю стратегічну поведінку, стали природною ареною для досліджень. А ще набули практичного значення, і з середини 1990-х років їх почали все частіше використовувати для розподілу складних державних активів, таких як смуги частот, електрику та природні ресурси.
Фундаментальні висновки з теорії аукціонів заклали основу для створення нових форматів аукціонів, які подолали ці нові проблеми. Загалом нові формати аукціонів – прекрасний приклад того, як фундаментальні дослідження можуть згодом генерувати винаходи, що дають користь суспільству.
А ще незвичайна особливість полягає у тому, що теорію та практичне використання розробили одні й ті самі особистості. Таким чином, новаторське дослідження аукціонів, проведене лауреатами, принесло велику користь покупцям, продавцям і суспільству в цілому.
За матеріалами Нобелівського комітету
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах