Бразиліа, Анкара, Астана, Абуджу — приклади того, що за бажанням головне місто може бути іншим
2022 рік розпочався зі старих нових планів. Так, в Індонезії знову заговорили про нову столицю. Цього разу про розбудову адміністративного центру оголосив міністр планування національного розвитку Сухарсо Моноарфа на нараді уряду, ідею вкотре підтримав президент Джоко Відодо.
Розмови навколо цієї теми тривають вже третій рік. На проєкт виділено $32 млрд, крім того, необхідно від 30 тис. до 40 тис. га, щоб розмістити від 900 тис. до 1,5 млн осіб. Однак через пандемію реалізацію задуманого було тимчасово зупинено. Наразі відомо, що нову столицю планують побудувати на південному сході острова Калімантан і назвати Нусантарою (у перекладі — “архіпелаг”).
Індонезійська влада називає дві основні причини, чому намагається втілити ідею в життя:
• Перша — Джакарта (чинна столиця) щороку осідає зі швидкістю від одного до п’ятнадцяти сантиметрів на рік, і наразі половина міста знаходиться нижче за рівень моря. Місто розташоване в заболоченій місцевості, омивається Яванським морем, через нього протікає тринадцять річок. Тому вчені давно говорять про те, що незабаром столиця Індонезії опиниться під водою. До речі, у місті проживає до 30 млн осіб і тільки 2-4% стічних вод піддаються очищенню.
• Друга — жахливі автомобільні затори, які називають одними з найбільших у світі, не дають місту нормально функціонувати.
Загалом перенесення столиці з одного міста в інше — не є чимось новим, навіть попри те, що зазвичай головні міста країни є незмінними протягом тривалого (або всього) періоду існування держави. Такі міста називають позиційно стійкими, їх переважна кількість (близько 70%). Навіть більшість столиць Африки, які були засновані колонізаторами, після здобуття незалежності залишилися на старих місцях.
Інші держави переносили столиці або взагалі будували нові. На це у них було чимало причин — від політичних, стратегічних до економічних і не тільки. Загалом протягом останніх трьох століть столиці було перенесено у 69 країнах.
Наприклад 1960 року влада Бразилії перенесла столицю з Ріо-де-Жанейро до міста Бразиліа, розташованого в глибині материка. До речі, побудоване воно було за чотири роки до того, як офіційно стало третім основним містом країни (після Сальвадору та Ріо-де-Жанейро). Основна причина економічна — швидке збільшення фавел (нетрі) і перенаселеність Ріо.
На початку нова столиця була надзвичайно погано розвиненим містом. Чимало людей, експертів, іноземних політиків не могли зрозуміти, чому місцева влада обрала саме його. Однак за декілька років населений пункт став ідеальним центром країни. Місто 1987 року навіть внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Якщо подивитися на столицю з висоти, то своєю формою вона нагадує фігуру птаха або літака. Планування міста чітке: “крила” — житлові комплекси, “тулуб” — громадські та державні установи, а голова — головні штаби органів влади.
Бразиліа пишається тим, що побудована за планом, однак проєкт має декілька недоліків. Передбачалося, що після урочистого відкриття столиці її будівельники роз’їдуться додому, однак вони вирішили залишитися. От тільки не мали змоги жити в дорогих квартирах, які самі ж і будували. Як вихід — вони поселилися навколо зеленої зони Бразиліа, де з часом зросло декілька міст, за розміром більших за саму столицю.
Як результат, майже два мільйони осіб влаштувалися в містах-супутниках, а чимало столичних квартир залишилися пустувати. Різниця в доходах не дала змоги створити рівні умови для всіх жителів.
До речі, місто Ріо-де-Жанейро впродовж 13 років було столицею Португалії. Йдеться про 1808-1814 рр. — час Піренейських війн, коли французи тричі захоплювали Португалію. За декілька днів до вторгнення наполеонівської армії у грудні 1807 року королівська династія Браганса, що правила на той час у Португалії, бігла до Бразилії, яка тоді була колонією Португалії, і у березні 1808 року прибула до Ріо.
На початку XX ст. Ріо було успішним містом, де торгували золотом, алмазами, цукром. Близько третини населення — майже один мільйон осіб — були рабами. Тоді ж португальський принц-регент Жуан VI утворив Сполучене Королівство Португалії, Бразилії та Альгарве, що відразу підвищило статус Бразилії з колоніального в рівний Португалії. Країна також набула великої адміністративної самостійності.
У 1816 році, після смерті королеви Португалії Марії I, Жуан VI став королем, а 1821-го королівський двір повернувся до Лісабона — місто знову отримало столичний статус. Саме ці історичні події надали поштовх у розвитку економіки не тільки Ріо-де-Жанейро, а й усієї Бразилії.
Ще одна країна, яка зіштовхнулася з проблемою перенаселення столиці — Нігерія. На початку 90-х Лагос був найбільш густонаселеним серед усіх африканських міст, розташованих південніше Сахари. Тому 1991 року було вирішено перенести столицю до міста Абуджа, розташованого далеко від узбережжя.
Крім того, Абуджа було нейтральним містом у політичному та етнічному сенсі. А от у Лагосі більшу частину населення становили представники народності йоруба, на південному сході країни домінували ігбо, а на північному заході хаусанці. Цей момент є важливим, оскільки наприкінці шістдесятих років йшла біофро-нігерійська війна, і представники народності ігбо хотіли вийти з Нігерійського союзу.
Абуджа — перше місто в Нігерії, побудоване за планом. Якщо Лагос відомий своїми дорожніми заторами, то дороги в нинішній столиці спочатку були сплановані з урахуванням автотранспортного потоку.
“Столичне” питання порушувалося й у Казахстані. Так, 1997 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв вирішив перевести столицю з головного міста Алма-Ати до провінційного міста за 1,2 тис. км — Акмолу (з казахської — “біла святиня”). Місто отримало нову назву — Астана. Цікаво, що до 1992 року воно було відоме як Цілиноград, а до 1961-го — Акмолінськ.
З часом Астана перетворилася у потужний монументальний центр. Завдяки нафтовому сектору економіка країни щороку активно зростала, місто розбудовувалося. Так з’явилися Хан Шатир — колосальний торгово-розважальний центр, збудований у формі прозорого намету знаменитим британським архітектором Норманом Фостером. Новий монумент — вежа Байтерек, яка є ажурним стволом дерева, у кроні якого лежить позолочена скляна куля, що символізує знесене священним птахом Самрук яйце. Там розташований оглядовий майданчик, звідки можна помилуватися іншими архітектурними новинками міста — президентським палацом і Центральним концертним залом.
У березні 2019 року Нурсултан Назарбаєв склав із себе президентські повноваження, а парламент проголосував за перейменування нової столиці на його честь, і місто отримало назву Нур-Султан.
Трапляється й таке, що великі туристичні міста помилково називають столицею тієї чи іншої країни. Наприклад, чимало туристів і досі вважають, що Стамбул — головне адміністративне місто Туреччини. Це далеко не так, оскільки з 13 жовтня 1923 року кермо правління передано Анкарі — місту, що знаходиться на Анатолійському плоскогір’ї.
Ідея перенести столицю вглиб країни належить засновнику сучасної Туреччини та її першому президенту Мустафі Кемалю Ататюрку. Після Першої світової війни, більшість Оттоманської імперії була окупована союзниками Антанти. Зокрема й Стамбул (на той час — Константинополь, місто було перейменовано 1930-го), який мав стратегічну позицію, пов’язуючи Чорне та Середземне моря.
Столиця Анкара, розташована на висоті 938 метрів над рівнем моря, можливо й поступається Стамбулу у величі, історії та різноманітності культурного життя, але тепер це також багатомільйонне місто, що незмінно приваблює туристів.
Цікавим є факт і про столицю Болівії. Точніше про дві столиці — Сукре і Ла-Пас. Сукре була єдиним адміністративним центром до 1899 року, коли під час недовгої громадянської війни вона програла населенню міста Ла-Пас. Після цього парламент і весь чиновницький апарат переїхав до найбільшого міста Болівії Ла-Пас, тоді як усі органи юстиції залишилися у Сукре.
Так, спроби перевести всі урядові установи назад до Сукре були, однак у Ла-Пасі розгорнувся неабиякий протест із цього приводу. Тому у Болівії наразі дві столиці.
Джерела: BBC, Demoscope, Wikipedia, відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах