Думки
7 Квітня 2020
1 662

Юлія Алєксєєва: Україні потрібна “нова архітектура” туристичного ринку

Засновниця туроператора ZABUGOR.COM — про способи відновлення туристичного бізнесу після карантину

Пандемія завдала потужного удару по туристичній індустрії світу: кордони закриті, літаки припарковані, готелі зачинені, гіди на карантині.

Але туризм — це не тільки готель, їжа й транспорт. Це ще більш ніж 50 супутніх сфер економіки. Від івентів до фермерських господарств і виробництва рушників. Близько 10% від світового ВВП — це туризм.

Вже зрозуміло, що наслідки будуть значні. Деякі експерти стверджують, що якщо поступово кордони для переміщення туристів відкриють до кінця весни, то туристична галузь почне рух з показників 2013 року.

Особисто я розглядаю цю кризу як болючу, але й дуже необхідну для всієї індустрії. Останніми роками на ринку склалися дещо деформовані та нераціональні стосунки між багатьма суб’єктами.

Наприклад, у 2019 році відбулася конференція учасників авіаринку. Були представники авіакомпаній, керівництво аеропорту, великі онлайн дистриб’ютори, агенції з продажу авіаквитків та інші професіонали. Всі вони зійшлися на думці, що теперішня модель нежиттєздатна.

Авіакомпанії у відповідь на вимогу споживачів максимально знизили ціни, своєю чергою онлайн та офлайн агенції знизили свої сервісні збори. Але бізнес потребує доходів. Тож, з одного боку авіакомпанії посилили свої прямі продажі, прибрали частину сервісів, частину зробили платними, а з іншого — ті, хто продає авіаперевезення, за будь-яку ціну намагаються збільшити обсяги продажів, щоб мати в авіакомпанії ще вигіднішу ціну. Прибутковість всіх учасників наближається до нуля, будь-яка перевага стає тимчасовою і перетворюється на програш іншого учасника і врешті споживача.

Тоді однозначного рішення знайдено не було. Ніхто не був готовий зупинити ці “перегони”. Але з’явився вірус і зупинив. У всіх учасників сьогодні є час та нагода знайти рішення, переформатувати ринок, зробити відносини більше екологічними та сталими. Чи йде наразі робота над цим? Не знаю.

Інший приклад — ринок виїзного туризму. Проблеми схожі з ринком авіаперевезень, але з певними акцентами. По-перше, інструмент фінансової гарантії відповідальності туроператорів не працює. Велика кількість гучних і тихих банкрутств: ніякої відповідальності та компенсації. Зі слабкою банківською системою і ще слабкішою системою правосуддя просте збільшення розміру фінгарантій не буде ефективним. Якщо не платили по €20 тис., чому платитимуть €200 тис. чи іншу суму?

Друга проблема виникла у зв’язку зі скасуванням ліцензування туристичних агенцій. Під лозунгами прогресивної дерегуляції відбулася насправді руйнація ринку професійних посередницьких послуг, який будувався майже 20 років. Ринок пішов у тінь. Легкий вхід для новачків, відсутність розуміння ринку, бізнесу та продукту, відсутність відповідальності призвели до збитковості більшості компаній, відтоку професіоналів з ринку, знецінення брендів, демпінгу, рентабельності продажів на рівні 1-2%, великої кількості шахраїв.

Тобто на момент початку пандемії на ринку виїзного туризму була ситуація, коли туроператори не довіряли турагентам, а турагенти туроператорам, клієнти не довіряли, а значить і не хотіли платити всім. Знову безвихідь.

І так можна йти по всім напрямкам туризму — санаторії, зелений туризм, музеї, транспортні компанії, готелі.

Можна уявити собі таку картину. На березі океану стояли поганенькі будівлі з листя, шиферу, розвалених цеглин, іноді укріплені блискучим мармуром. Але люди там жили та якось звикли. Це образ українського туризму. І ось з океану йде велика хвиля цунамі та накриває всі ці будівлі. Наразі все ще під водою. Ще збитки не видно, але ж вони точно є. Вода відійде і все стане видно.

І тут стане питання — намагатися зліпити докупи шифер, листя та бруд (хто зможе), “відновитися” і чекати наступної хвилі, чи все ж таки спробувати будувати щось інше, нове, з іншою архітектурою, технологіями, матеріалами. Дуже не хочу, щоб Україна пішла за першим сценарієм.

Спробую запропонувати своє бачення так званої “нової архітектури”.

• Посилити роль держави в галузі туризму. В жодній туристичній країні світу (а це більшість країн ООН) туризм не розвивався без потужної участі держави. Має бути Міністерство туризму і курортів. Міністр має входити в Кабінет Міністрів України та формувати потужну державну політику в цій галузі.

• Туризм має бути закріпленим як одна з пріоритетних сфер економіки країни: із захищеним фінансуванням, пріоритетом розгляду законопроектів тощо. Бо це драйвер економіки. Це один із найшвидших шляхів для створення зайнятості та розвитку малого та середнього бізнесу. Так, туризм дуже вразливий. Але він і відновлюється швидше ніж виробництво. І в час тотальної автоматизації туризм стає одним із ключових роботодавців, особливо для незахищених верств населення.

• Безумовний пріоритет має бути віддано внутрішньому туризму. Це шлях США, Франції, Туреччини, Китаю та інших. На внутрішніх туристах формується продукт, технології, ринок, шліфується сервіс, а вже потім запрошують іноземних туристів.

• Україна має стати центром та лідером туристичного мега кластера Intermarium (об’єднання країн між Чорним та Балтійським морями). Започаткувати діалог, спільне створення туристичного продукту, узгодження транспортних коридорів, спільний маркетинг тощо. Тільки ефективна колаборація зможе вивести Україну на міжнародний туристичний ринок. Цим шляхом виходили на ринок В’єтнам після війни, Камбоджа та інші країни зі складною історією.

• Ринок виїзного туризму переформатувати за американським зразком. Є туроператори чартерні, консорціуми, хости та є “продавці подорожей”. Є дозволи на впровадження туристичної діяльності в певному штаті, фінансові гарантії й ти маєш обов’язково бути членом професійної асоціації. Якщо твоя діяльність не відповідає нормам ринку, тебе виключають з асоціації, і якщо не беруть в іншу — ти більше не можеш займатися професійною діяльністю. Є приватне обвинувачення і до кожного договору з туристом відразу додається бланк стандартної претензії щодо якості послуг. Це зроблено, щоб турист не витрачався на послуги юристів. Турист платить не турагенту, а туроператору чи хосту. Комісія наприкінці періоду перераховується турагенту. Тобто, саморегуляція (як в адвокатів), фінансова відповідальність, збільшений поріг входу, структурований ринок з чітко визначеними ролями, але водночас і гнучкість. Більша частина турагентів працюють вдома за принципом “сімейний турагент”.

• Запустити проекти держзамовлення на консалтинг, маркетинг, дослідження в туризмі. Багато напрацювань, проектів зроблено ентузіастами. Вони лежать в столі та чекають свого часу. Цей час сьогодні.

• Сформувати екосистему туристичних дестинацій за принципом екосистеми “Туристичні кластери 300+”. Елементами цієї екосистеми є інвестиційний хаб, школа менеджменту дестинацій, комунікаційний хаб, маркетплейси тощо. Ця екосистема допоможе швидко та системно створити туристичні дестинації регіонального, національного, європейського та світового рівня та близько 200 тис. робочих місць.

• Після карантину запустити програму мобільності (не тільки молоді), стимулюючи підприємства брати участь, відправляючи співробітників у подорожі країною.

Та інші стратегічні напрямки та проекти. Я вважаю, що на перші 3-5 років після цієї кризи важливо посилити роль держави, але з кінцевою метою — баланс між функціями держави (стратегія, статистика, контроль стандартів) та ринковою регуляцією.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram