Станіслав Зозуля: Населення сплачуватиме менше за газ

Якщо взяти за основу, що ціни на газ для промисловості є ринковими, тобто такими, які керуються законом попиту і пропозиції, то ціни для населення, що вищі такого значення, є прихованим податком, а нижчі — субсидією. Іншими словами, або нас грабують, або ми грабуємо.

Перший випадок склався до цього часу: ми всі, як споживачі газу, окрім тих податків і зборів, які вже закладені в ціні газу (порядка 70%) в своїх комунальних платіжках на благо, директивна ціна якого вища за «нормальну» ринкову ціну, платимо додатковий державний збір.

Уряд запронував відмовитися від практики бути пограбованими на користь того, щоб самим бути уявними грабіжниками, встановивши стелю цін не вище тої ринкової ціни для промисловості, яка склалася на 19 жовтня 2018 року. В разі ж якщо ринкова ціна піднімається вище, уряд змушений буде покривати дефіцит Нафтогазу зі загального бюджету України. Перше і логічне питання, що постає, — чому за основу прийнята ринкова ціна кінця 2018-го, а не, наприклад, 2008-го? Жодних об’єктивних пояснень цьому бути не може.

Врешті-решт, як писав великий французький економіст Фредерік Бастіа: «держава — це величезна фікція, за допомогою якої всі намагаються жити за рахунок інших». Бастіа вчив уникати суджень про те, що видно лише на перший погляд, розглядаючи і ті наслідки, які дадуть про себе знати пізніше. Наприклад, ціна, яка встановлюється урядом на нижчому рівні за ту, що складається на вільному ринку, має згубні наслідки в перекладанні відповідальності на інших і, в кінці-кінців, на самих себе. Різниця між ринком та заниженними урядовим значенням має бути покрита за рахунок податків, інфляції чи державних запозичень, що мають додаткові негативні наслідки для економіки.

Щоб не бути ані грабіжником, ані пограбованим треба жити за настановою великої американської письменниці та філософа Айн Рейнд: «Клянуся своїм життям і любов’ю до нього, що ніколи не буду жити заради іншої людини, і ніколи не попрошу, і не змушу іншу людину жити заради мене».

Це відноситься і до того, щоб платити за газ і всі інші товари та послуги по власному рахунку. Щоб так було треба мати справжній газовий капіталізм тобто децентралізоване прийняття рішень виробниками, споживачами та постачальниками цього товару: людьми для людей