Експерти, підприємці бачать три основні джерела революційних змін у галузі, які за правильного управління принесуть користь
Демографічні, екологічні та споживчі фактори поставили глобальний сільськогосподарський сектор на роздоріжжі. Щоб уникнути політичних небезпек, особи, які схвалюють рішення в уряді, промисловості та громадянському суспільстві, повинні врахувати уроки великих перетворень в інших галузях і розпочати підготовку.
У сільськогосподарському секторі будуть потрясіння. У всьому світі тваринники залишають землю, політики звертають увагу на шкідливі екологічні та соціальні наслідки промислового виробництва м’яса, а споживачі відмовляються від м’яса на користь здоровіших та стійкіших альтернатив. Оскільки сектор наближається до роздоріжжя, особи, які схвалюють рішення в уряді, промисловості та громадянському суспільстві, повинні враховувати уроки великих перетворень в інших галузях і розпочати підготовку.
Підготовка потребує ретельної інвентаризації потреб фермерів, робітників і споживачів. У той час як фермери старіють і залишають землю для інших занять чи виходу на пенсію, сільськогосподарський сектор щосили намагається залучити нових учасників — і не лише у багатших промислово розвинених країнах. На кожного керівника фермою молодше 40 років у Європі припадає троє людей старше 65 років; і від Африки на південь від Сахари до Азії, Латинської Америки та Карибського басейну кількість людей похилого віку, що живуть у сільських районах, зростає, а кількість молодих людей скорочується.
Водночас ферми укрупнюються, а дрібні фермерські господарства скорочуються. Через складну економічну ситуацію в сільському господарстві та силу невеликої кількості гігантів, що діють у галузі, ферми консолідуються в ім’я ефективності та економії шляхом масштабу. Внаслідок цього з 2005 до 2020 року Європейський Союз втратив понад третину своїх ферм та 40% тваринницьких ферм. Таким чином, політикам залишається вирішувати, чи варто захищати сімейні ферми, і як уникнути ризиків, порушень правил поводження з тваринами, поганих умов праці та хвороб, властивих промисловому тваринництву.
Політики також усвідомлюють переконливі докази шкоди, заподіяної промисловим виробництвом м’яса довкіллю. У той час як на сільське господарство припадає майже одна третина всіх викидів парникових газів, тільки на тваринництво (особливо велику рогату худобу) припадає майже 15%. Щобільше, тваринництво є основною причиною знеліснення та втрати біорізноманіття. Ліси знищуються, щоб звільнити землю як для випасу худоби, а й отримання додаткових культур, необхідні корму цих тварин. Лише виробництво яловичини охоплює близько 60% земель, що використовуються в сільському господарстві, хоча на нього припадає менш як 2% від загальної кількості споживаних калорій у світі.
В Іспанії промислове забруднення стало настільки поширеним, що свинячий гній забруднив майже чверть усіх підземних та поверхневих вод у країні. Не дивно, що регуляційні органи терміново шукають способи боротьби із забрудненням тваринництва та виробництва більшої кількості продукції на меншій площі. Враховуючи зростання ризику поширення інфекційних захворювань від тварин до людини (зоонози) через промислове тваринництво, стимул для посилення регулювання буде тільки зростати.
У той час як тваринництво і сільське господарство традиційно виключалися з більшості схем скорочення викидів, політики в Данії, Нідерландах і Новій Зеландії вже працюють над усуненням цієї прогалини, і багато інших країн незабаром наслідують їхній приклад. Питання зараз не в тому, чи буде посилено регулювання тваринницької галузі, а в тому, які форми воно набуде. І фермери, і компанії мають бути готовими адаптуватися до неминучих змін.
Зрештою, споживачі теж відмовляються від м’яса та молочних продуктів. За останнє десятиліття середнє споживання м’яса людиною скоротилося майже на 17% у Великій Британії та на 11% у Німеччині. Всупереч недавньому уповільненню, як і раніше, спостерігається зростання використання альтернативних білків — джерела їжі, яке надає лише малу частку негативного впливу на навколишнє середовище та добробуту тварин традиційних м’ясних продуктів. Продажі рослинного м’яса та молока вже мають тенденцію до зростання за всіма напрямками в ЄС, а також у таких країнах, як Таїланд та Південна Африка. Коли ці продукти зрівняються на смак та ціною з м’ясом, їх споживання споживачами справді може дуже швидко зрости.
Державна політика також відіграє роль. Тваринництво, як правило, значною мірою субсидується в багатьох країнах через низьку рентабельність сектора та високий рівень боргу. З падінням продажів зниження доходів, ймовірно, матиме серйозні наслідки для добробуту фермерів та інших працівників, пов’язаних із промисловими системами виробництва м’яса.
Зважаючи на складність цих співзалежних тенденцій, директивні органи та корпоративні лідери мають розпочати розв’язувати цю проблему вже зараз. Досвід інших секторів, які розпочали декарбонізацію, — не в останню чергу енергетики — показує, що запланований та керований перехід завжди кращий, ніж спонтанний, некерований процес.
Достатньо подивитися на торішні протести фермерів у Нідерландах чи Новій Зеландії, щоб побачити, наскільки різко може бути підірвана кліматична політика, коли працівники та спільноти почуваються обділеними. На жаль, ми все ще маємо лише обмежене розуміння того, як найкраще інтегрувати політику та корпоративні дії для скорочення викидів у продовольчій системі, а також для захисту засобів до існування. Оскільки чинити опір змінам не можна, політикам і керівникам корпорацій варто задуматися про те, як вони керуватимуть ними найближчими роками.
Джерело: Project Syndicate
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах