Мiста
25 Листопада 2020
1 835

Реновації: П’ять неймовірних прикладів відновлення покинутих будівель

Investory News дізналися, як архітектори різних країн перетворили старі промзони у модні дизайнерські простори

Колишня промзона Ротерманн у Таллінні (Естонія) перетворилася у креативний кластер і одну з найпопулярніших місць у Прибалтиці. Квартал отримав свою назву на честь талліннського комерсанта Крістіана Ротерманна, який почав торгівлю будівельними матеріалами між старим містом і площею Віру. Пізніше бізнес сім’ї Ротерманна виріс у комплекс підприємств Rotermanni Tehased і став сімейною справою.

Квартал Ротерманн розташований на околиці Таллінна між старим містом і портом. У XIX ст. промисловий район переживав розквіт: тут працювали заводи з виробництва крохмалю та спирту, лісопильня, хлібозавод, борошномельна і макаронна фабрики.

З приходом радянської влади підприємства націоналізували, а після Другої світової війни район, що постраждав від бомбардувань, прийшов у занепад. До речі, у 70-х роках режисер Андрій Тарковський тут знімав сцени з фільму “Сталкер”.

На початку 90-х цей квартал вирішили відновити. Девелоперська компанія Rotermann City OÜ реконструювала соляний склад, в якому розмістили Естонський Архітектурний музей.

На фото: кадр із фільму “Сталкер”

На початку 2000 років на квартал звернула увагу міська влада. Всупереч руйнуванню будівлі, побудовані з добротного вапняку з цегельним облицюванням, мали архітектурну цінність. Історична забудова Ротерманн отримала охоронний статус, тут встановили заборону на будівництво хмарочосів — максимальна висота будівель не повинна перевищувати 24 м.

Квартал вирішили не забудовувати будинками “під старовину”, а затвердили концепцію поєднання старих виробничих будівель і сучасної архітектури. На думку архітекторів, такий мікс створює “живе” та зручне для пішоходів оточення. До проекту залучили кращі архітектурні бюро світу.

У Ротерманн також відреставрували будівлі млинів для круп, котельні та сховища для борошна. У них розмістили магазини, кафе, креативні студії, галереї, кіно Coca Cola Plaza. Також на території району з’явилися нові житлові будинки з дорогими апартаментами.

Автори реновації намагалися максимально зберегти архітектуру старих будівель, доповнюючи її лише сучасними акцентами — мансардні поверхи й дах облицьовували темним металом, добудовували скляні вежі. У сучасних інтер’єрах також зберегли елементи з минулого, наприклад, старі бункери для зерна, що звисають зі стелі.

Оновлений будинок сховища борошна, побудований у 1904 році, став новим центром кварталу. Комплекс складається з трьох частин: старе сховище борошна з двома надбудованими поверхами, нове сховище борошна та атріум, що з’єднує дві будівлі — старий і новий борошняні склади.

“Наш підхід полягав у тому, щоб зв’язати характер історичного кварталу з навколишнім середовищем. Як основний фасадний матеріал ми обрали кортен-сталь, яка гармонічно виглядає серед грубих поверхонь: вапнякові стіни, цегляні перемички та іржаві залізні деталі. Цим ми віддаємо данину поваги промисловому минулому району”, — зазначають автори проекту.


57-метровий елеватор, розташований у порту Кейптауна, був побудований у 1921 році для зберігання пшениці, кукурудзи та сої.

Порт Кейптаун — це одна з найжвавіших гаваней світу на Атлантичному узбережжі, яка знаходиться в Столовій бухті столиці Південно-Африканської республіки. Через цей порт, що стоїть на одному з головних торгових шляхів світу, проходить величезна кількість вантажу.

Порт доступний для суден і кораблів всіх класів. Він має рейд і кілька приливних басейнів (найбільші — Дункан, Вікторія та Альфред).

Тепер в ньому знаходиться найбільший музей сучасного африканського мистецтва у світі. Основна частина колекції належить Йохен Цайці — колишній CEO Puma вирішив популяризувати африканську культуру. Щорічно музей відвідує 24 млн осіб.

У 2001 році власник зерносховища, компанія V&A Waterfront вирішили зробити музей, вважаючи, що культурний об’єкт здатний “вдихнути життя в район”. Також передбачалося, що музей з’єднає розважально-торговий центр на набережній з фінансовим районом, який розвивався по сусідству.

Проект розробило архітектурне бюро Heatherwick Studio — фахівцям довелося перепланувати 9,5 тис. кв. м приміщень.

Будівля колишнього елеватора складається з 42 силосних корпусів. Вісім центральних труб перетворили у скляний атріум. З трубчастого інтер’єру зерносховища архітектори вирізали великі секції, створивши складну мережу з 80 галерей. За задумом авторів, овальні зрізи у формі зерна повинні нагадувати про минуле будівлі. Хоча всередині інтер’єр більше нагадує стільники або нори.

Архітектори прагнули зберегти “індустріальну спадщину” споруди, виставивши назовні бетонні конструкції, з яких вона була зведена. Бетонні стіни елеватора очистили від штукатурки та фарби, а верхню частину стін основної вежі замінили на опуклі скляні панелі.

Всередині колишнього зерносховища розмістили 80 виставкових залів, 18 освітніх зон, реставраційні майстерні, книжкові магазини, кафе, ресторани. На даху облаштували сад скульптур.


Адміністрація порту на місці колишньої пожежної станції в Антверпені, Бельгія. Скляна прибудова виконана у формі діаманта. Річ у тому, що Антверпен відомий як “алмазне місто”, це світовий центр гранування і торгівлі діамантами. Багатьом будівля також нагадує величезний корабель, який пришвартувався у міському порту.

У 2007 році керівництво порту Антверпена оголосило конкурс на проект єдиного адміністративного комплексу — до того офіси адміністрації були розкидані усім містом. Як локацію обрали колишню пожежну станцію в доці Kattendijk.

Адміністрація порту не хотіла зносити стару будівлю і поставила перед учасниками лише одну умову — придумати, як можна вдало поєднувати нове зі старим. Конкурс виграло архітектурне бюро Захи Хадід, яке запропонувало розмістити над будівлею пожежної частини скляну прибудову.

Нова будівля розрахована на 500 робочих місць. Основна частина простору має вільне планування — працівники офісів можуть вільно міняти своє місце в залежності від поточних завдань. Також у будівлі розмістили бібліотеку, конференц-зал, кілька ресторанів та оглядовий майданчик на даху.


Водонапірна вежа в стилі бізнес-експресіонізму була побудована в 1931 році в найвищій точці міста Суст, Нідерланди.

У 1984 році її вивели з експлуатації, і будівля почала руйнуватися. На нижніх поверхах облаштували квартири та офіси. Мешканці хаотично розміщували на фасаді нові вікна, які псували вигляд старої вежі.

У 2002 році вежу викупили нові власники та оголосили конкурс на облаштування в ній сучасної резиденції. Проект розробило бюро Zecc Architects. Після реконструкції вежа діаметром всього 6 м перетворилася у восьмиповерховий житловий будинок з терасою на даху.

Статус національного пам’ятника архітектури не дозволив фахівцям Zecc Architects змінити зовнішній вигляд і конфігурацію вежі. Тому в задній частині будівлі вони спорудили скляний фасад, через який нижні поверхи отримували багато денного світла. А поєднавши вежу з садом на задньому дворі, архітектори змогли візуально збільшити приміщення.

Щоб підкреслити індустріальне минуле вежі, архітектори використовували такі матеріали, як сталь, бетон і скло. Інтер’єр був виконаний у мінімалістському стилі. У вежі немає ліфта, а сходи виконані з грубого бетону. Тут також мінімум меблів, кілька вбудованих шаф для одягу.

У 2006 році Zecc Architects провів ще одну реновацію вже для нових власників — попередні були змушені продати приміщення через занадто високі витрати на його експлуатацію. Тож, сьогодні вежа знову виставлена ​​на продаж.


Архітектуру Голландії можна завжди впізнати — будь то сільський котедж, міський особняк або старовинний собор. Готична церква Брурен, побудована у XV ст., припинила функціонувати у 1983 році. Її стали використовувати для культурних заходів.

Компанія BK. Architecten з Утрехта (Utrecht) розробила оригінальний проект Waanders In de Broeren. Роботи були завершені у 2013 році, в результаті чого собор став сучасним книжковим магазином і успішно функціонує у Зволлє (Zwolle), Нідерланди.

Архітектори абсолютно змінили дизайн інтер’єру п’ятивікового готичного собору, зберігши при цьому його архітектуру й багато характерних рис інтер’єру, такі як труби органу, вітражі та дивовижний декор.

Для проекту Waanders In de Broeren архітектори повинні були додати близько 700 кв. м торгової площі у цю домініканську церкву. При цьому основне завдання полягало в тому, щоб зберегти почуття історії навіть при наявності нової прибудови. Тому всі нововведення та доповнення необхідно було ретельно продумати, а їх дизайн повинен був стати гармонійним і скромним стосовно будівлі собору.

Результатом стали три додаткових поверхи у бічному крилі. Конструкція цих поверхів не з’єднується з собором, і в майбутньому вони можуть бути прибрані без пошкодження будівлі.

У будівлі також залишили старовинний орган, а норвезький художник Kjell Nupen створив сучасний вітраж. Великими центральними сходами відвідувачі піднімаються тільки до середини поверху, а далі рухаються 11-метровим коридором з книжкових шаф. Таким чином, книжкові шафи стають частиною конструкції магазина.

Меблі для книгарні дизайнери спроектували, надихнувшись проектами голландського архітектора Dom Hans van der Laan. Будучи монахом, він проектував кілька монастирів, зокрема внутрішній інтер’єр і меблі.

Джерела: відкриті дані, Mandria, Strelka Mag, ArchiTime

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram