Investory News дізнавалися, які напрямки варто відвідати, щоб поласувати найсмачнішими традиційними стравами
Львівська кава та пляцки, карпатський бограч, шовдарь і гурка, гуцульська бринза, яворівський пиріг, зинківська ковбаса чи бессарабська баранина, вина з автохтонних сортів винограду і херсонський табнардек — мед з кавуна… Це далеко не весь перелік традиційних українських страв і продуктів, які є у кожному регіоні України, і які можуть здивувати та зацікавити мандрівника. От тільки такий фантастичний потенціал наразі не розкритий навіть на 10%.
Тобто, гастрономія в країні розвинута набагато краще, ніж гастрономічний туризм. “Що стосується їжі, то ми перевершуємо чи не всі країни світу. Маємо надзвичайно різноманітну кухню, свіжі продукти та низькі ціни. Усе, що стосується їжі — у нас чудово, а ось самого напрямку “гастрономічний туризм” поки що не видно”, — зазначає співзасновник мережі турагенцій XO Олександр Довгопол.
Попри це іноземні туристи у захваті від українських ресторанів, барної та кавової культури. Як розповів Investory News засновник “Сім’ї ресторанів Дмитра Борисова” Дмитро Борисов, він пам’ятає про випадок, коли гості з Лондона приїжджали до Києва просто заради вечері в “Канапі”. “Авіаквитки на лоукостер та дегустаційний сет з 12 подач у нас все одно коштували менше, ніж вечеря в середньому місцевому ресторані”, — розповідає він.
За словами ресторатора, наприклад Київ регулярно з’являється в світових ЗМІ як місто з доступною смачною та дуже різноманітною їжею. “Навіть зараз, в часи карантинних обмежень, ми тільки встигаємо приймати бронювання в “Останню Барикаду” від гостей з усіх куточків світу”, — розповідає він.
Так чому ж Україна зі своїми можливостями не розвиває такий популярний напрям як гастрономічний туризм? Який, до речі, у докоронавірусний період (до 2019 року) за даними Національної туристичної організації щорічного приносив дохід обсягом $150 млрд, з яких $17 млрд припадали саме на сувенірну гастрономічну продукцію (цікаво, що середній чек європейського туриста на день становить €50, а гастрономічного — €200).
За словами національного експерта з еногастрономічного туризму, президента Національної еногастрономічної туристичної мережі “Дороги вина та смаку України”, доцента Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Олени Мотузенко, головна проблема в тому, що напрям розвивається не систематично. “Ми не маємо підтримки виконавчої влади у секторі туризму, вона є досить декларативною. Тобто, присутня позиція очікування — подивімося, що вийде з гастрономічним туризмом в Україні, допоки його розвиватимуть міжнародні проєкти й профільні громадські організації”, — пояснює експерт.
І додає, що загалом розвиток туризму в Україні розпочався з його візуалізацією в Стратегії розвитку туризму до 2026 року, потім концепт почав розбудовуватися в межах міжнародного проєкту “Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні”. “Саме у межах цього проєкту нами була розроблена концепція розвитку гастрономічного туризму в Україні й створено систему “Дороги вина і смаку України”, — зазначає Олена Мотузенко.
Своєю чергою голова Державного агентства розвитку туризму України Мар‘яна Олеськів запевняє — найближчим часом планується ще активніша робота у напрямку розвитку локального гастрономічного туризму.
“Гастрокультура — важлива складова туристичної привабливості України. Разом з українськими шефами ми вже працюємо над тим, щоб наша гастрономія отримала світове визнання. Так, нещодавно підписали Меморандум про співробітництво в галузі розвитку туризму між Державним агентством розвитку туризму України та всесвітньо відомим шеф-кухарем і засновником Gastromasa Ґокменом Созеном і вже наступного року одна з найвідоміших гастрономічних конференцій у світі відбудеться у нас. Про деталі розкажемо трохи пізніше”, — розповіла пані Олеськів.
На її думку, у цій справі важливу роль відіграє маркетинг, бо кожна регіональна страва вже має свою легенду та історію, яку потрібно правильно оформити й подати туристові. “Я раджу бізнесу та громадам сідати за один стіл з істориками та краєзнавцями, провести дослідження та разом визначити — якою може бути саме та, смачна й унікальна пропозиція, що відрізнятиметься від інших і приваблюватиме туристів”, — наголошує вона.
Куди поїхати
Подорожуючи Україною варто враховувати той, факт, що місцева кухня навіть у межах одного регіону може значно відрізнятися. Наприклад, відпочинок в Одесі це першою чергою можливість спробувати найрізноманітніші рибні страви, а у регіоні — м’ясні та сирні страви бессарабської кухні.
Йдеться про такі локації як Центр етнографічного, зеленого, сільського туризму та сімейного відпочинку “Фрумушика-Нова” (6,5 км від сіл Старосілля та Весела Долина); сироварня “Щедра околиця” (с. Табаки, Болградського р-ну); сімейне виробництво м’ясних делікатесів “Балканський ястія” (м. Болград). Також винзавод “Колоніст”, ритуальні хліби села Криничне (с. Криничне, Болградського р-ну); винний льох “Vinaria” (м. Ізмаїл) чи центр культури вина Shabo (с. Шабо, Білгород-Дністровського р-ну) й багато іншого.
Херсон — це знамениті кавуни й томати. Як зазначає Мар‘яна Олеськів наразі навіть місцеві фермери намагаються запатентувати “херсонський” кавун у межах системи географічної ідентифікації Асоціації з ЄС, як це вже раніше зробили з “гуцульською бринзою”. Ще одна відома локація регіону — Вина Трубецьких у селі Веселе, Бериславського району.
Солодкою візитівкою Харкова з 1896 року є торт “Харківський”, рецептура якого збереглася до сьогодення. А на східній частині України — це “Артвайнері” — Артемівський завод шампанських вин (м. Бахмут, Донецька обл), де можна не тільки скуштувати ігристі вина за класичним методом Шампенуа, але й відвідати унікальні підземні галереї та пройтись виробничими цехами.
Що стосується Закарпаття, то там взагалі утворився кластер — є і сироварні, і мангалиця, і леквар, і можливість все це продегустувати. Загалом регіон вважається одним із найрозвиненіших у плані гастрономічного туризму, там розроблені окремі туристичні маршрути, присвячені ключовим продуктам. Наприклад, “Гуцульські сирні плаї” — мережа маршрутів гipcькими cтежкaми, кожен з яких веде на полонини в гості дo гyцyлiв i знaйoмить зi cтoлiтнiми тpaдицiями cиpoвapiння, вiвчapcтвa й cкoтapcтвa в Kapпaтax.
Як розповідав в ефірі програми “Сьогодні. Головне” керівник проєкту “Гуцульські сирні плаї” Тарас Антонюк, до проєкту у загальному залучено 13 локацій Закарпаття та Івано-Франківської області. “Якщо говоримо про Закарпаття, то йдеться про чотири полонинські господарства Рахівщини, які є сертифікованими виробниками овечої бринзи. А також музей гуцульської бриндзі та ще кілька локацій”, — зазначив він.
Не менш цікава Київська область з виноробнею Biologist (с. Лісники, Обухівського р-ну), чималою кількістю страусових ферм і бананових теплиць, медоварень і сироварень. “Усе це, звісно, треба популяризувати. І ми, до речі, в закладах активно працюємо над цим: використовуємо локальні продукти, подаємо їх, розповідаємо гостям про крафтових виробників”, — ділиться Дмитро Борисов.
В Україні наразі активно створюються та розвиваються різноманітні регіональні гастрономічні маршрути. Один із проєктів, який відкриває регіони, де процвітає виноробство — “Дороги вина та смаку” — має пропозиції для будь-якого сегменту. Загалом винний туризм відкриває мандрівникам можливість ознайомитися з традиціями та культурою країни, скуштувати крафтові продукти й побачити гарні краєвиди.
Йдеться про напрямки Бессарабії, Закарпаття, Херсонщини, Київщини та Криворіжжя. “До речі, Криворіжжя — це унікальний маршрут, який створений у межах міста та агломерації. Він поки що єдиний в Україні, але показує, як гастрономічні маршрути можуть об’єднувати місто та приміські території для підтримки крафтового бізнесу виробників локальної традиційної продукції та рестораторів, які до речі позиціонують традиційну кухню регіону”, — розповіла Олена Мотузенко.
Варто зазначити, що з кінця листопада у закладах Києва з’явилася карта еногастрономічних маршрутів “Дороги вина та смаку Київщини” (створена за ініціативи управління туризму Київської облдержадміністрації та експертного супроводу громадської спілки “Національна еногастрономічна мережа “Дороги вина та смаку України”).
Наразі знайти її можна на кожному туристичному об’єкті, що входить до спілки. Саме в Києві це у ресторанах “Глек”, “Остання барикада”, Klukva & Brukva, ресторані-салоні “Канапа”, на Володимирському ринку. В області карта розташовуватиметься поблизу кожного учасника маршруту — на даний час це понад 30 локацій.
Загалом, на думку Вікторії Пархоменко, гастроексперта, ресторатора та лідера SlowFoodKiev, проєкти “Географічні зазначення в Україні” та “Дороги вина і смаку” — тільки перший крок на шляху до “цивілізованого” гастротуризму. “Насамперед у нас повинні з’явитися дороги, оскільки з цим, як відомо, в Україні є проблеми. І вже уздовж цих доріг повинні будуватися повноцінні туристичні локації — не просто мотелі, а, наприклад, старовинні садиби, обладнані для проживання туристів. Кожну історію потрібно правильно оформити та запропонувати гостям”, — наголошує вона.
І додає, Україна має все для розвитку гастротуризму — ферми, виноробні, історію, пам’ятки. “Є і люди-ентузіасти, які постійно розвивають гастротуризм, вкладають великі кошти у створення цікавих локацій. Наприклад, Виноробне господарство князя Трубецького — там є прекрасні дегустаційні зали, шикарний ресторан, приголомшливий басейн. Ця локація вже може сміливо конкурувати з багатьма європейськими подібними об’єктами”, — розповідає пані Пархоменко.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах