Серія “Практика стратегічного мислення”
З чого робляться цілі.
Власне бажання займатися якимось бізнесом і постановка мети у форматі “я хочу…” жодного стосунку до реальності в початковому формулюванні ще не має.
Важливіше, ніж мета — підстави цієї мети. Стосовно бізнесу — ринкові та ресурсні (зовнішні та внутрішні) передумови для її постановки. Поняття ресурсності, тобто здатності та готовності до завдань певного рівня для мене на сьогодні ключове під час роботи над стратегіями. І найбільше проблем і пасток я завжди бачу у внутрішніх аспектах бізнесу, в його людській стороні.
Що довше я вивчаю стратегію, то більше приходжу до переконання, що вона відштовхується від зовнішніх чинників, але працює найбільше з внутрішніми. Це справедливо для будь-якого масштабу — від бізнес-проєкту до держави.
Є один парадокс — що сильніше ви у свою мету вірите і що більше сильних емоцій на неї навішуєте, то більше ризиків когнітивних викривлень ви закладаєте. Одержимість певними цілями або так званий надлишок мотивації — це проблема для бізнесу, а не перевага. Така одержимість позбавляє людину та бізнес гнучкості й адаптивності, закриває інші можливості та робить процес ухвалення рішень неадекватним. Емоції потрібні й важливі, але вони не є довгостроковим паливом для бізнесу.
Почуття та емоції — це різні психологічні категорії. Почуття відносно стійкі та постійні, емоції — ні. Тому почуття любові до своєї справи — це базова умова заняття чим-небудь. Це базовий мотиваційний фон, спокійний і рівний. Він не виключає раціонального мислення і не перешкоджає йому. Так само як не перешкоджає радіти і сумувати, злитися або відчувати припливи щастя, коли це трапляється. Але якщо ви без постійного підживлення рафінадом у вигляді сильних емоцій працювати в потрібному напрямі не можете — проблема не в цілях і напрямах, а у вас.
У своїх проєктах слово “віра” я не вживаю. Чому? Тому що словникове визначення терміна “віра” — це “визнання будь-чого істинним незалежно від фактичного або логічного обґрунтування, переважно в силу самого характеру ставлення до предмета віри”. Ми використовуємо дані, знання і методики роботи з невизначеністю через гіпотези. І замість аргументації через звернення до віри добиваємося раціональної переконаності, раціонального прийняття ризиків та готовності діяти. Це різні речі.
Інтуїція працює, але вона не виникає на порожньому місці. Інтуїція, як і інсайти — це прояв роботи мозку у фоновому режимі з раніше завантаженими в нього даними та досвідом. Це нові інтелектуальні збірки з наявного в розпорядженні мозку матеріалу. І в цьому випадку правило shit in — shit out теж діє.
До речі, інтуїцію можна тренувати і стимулювати. Але не треба сприймати її підказки як голос із небес.
Є таке поняття — собівартість ухвалення рішення. Постановка мети з точки зору управління — це професійне рішення. Це програмний код майбутнього в концентрованому вигляді. І що більша ваша мета, то важливіше те, скільки інтелекту і зусиль у неї вкладено — це аналіз, критична оцінка та осмислення даних, моделювання, робота з гіпотезами та сценаріями, ризиками та ресурсними вимогами, залучення стейкхолдерів і команди. Велика мета — велика робота.
Бажаю успіху та завжди готовий ділитися своїми знаннями і досвідом на курсах зі стратегії, тематичних воркшопах, через участь у бордах і консультування.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах