Зі слів пана Саакашвілі ми знаємо, що Грузія “свого часу відмовилася від співпраці з МВФ”. Але досвід Грузії у співпраці з МВФ корисний для нас далеко не цим давнім фактом. Досвід Грузії наочно нам показує, як потрібно працювати чи не працювати з МВФ: чесно.
Наші посадовці бідкаються, плачуть, але продовжують працювати з МВФ, “бо дуже гроші потрібні”. Грузинські посадовці — не такі. Вони працюють з МВФ те тому (чи не тільки тому), що їм бракує грошей. Коли вони вважають, що програма МВФ їм не підходить — вони про це чесно кажуть і відмовляються від програми та грошей — як то було “свого часу” за президентства Саакашвілі. Але для того, щоб відмовитися від програми МВФ, потрібно мати свою програму. Очевидно, у далекому 2004 році у Грузії така програма була. Тоді вони не намагалися обдурити МВФ і формально щось там виконати в обмін на дешеві кредити. Вони вважали, що вони краще за МВФ знають, як зробити країну кращою. Кажуть, що свого часу їм це вдалося. Коли ж вони відчували, що підтримка МВФ — не так грошова, як експертна — їм необхідна, то вони з радістю співпрацювали з фондом. Не формально, а по-справжньому, чесно. Брали на себе зобов’язання за програмами МВФ — і виконували їх.
Так, із чотирьох програм співпраці з МВФ, які Грузія мала з 2008 року, дві програми вона виконала повністю. За чотирма програмами Грузія успішно пройшла загалом 20 переглядів. Тобто, 20 разів експерти та керівники МВФ підписувалися під тим, що Грузія виконала взяті на себе зобов’язання. За успішним переглядом слідує транш МВФ — але Грузія нерідко відмовлялася від цих грошей. Так, за результатами семи переглядів, Грузія гордо не брала гроші (правда, один раз таки взяла трохи пізніше).
Українці ж намагаються формально пройти перегляди програм з МВФ, лише задля того, щоб отримати “залік”, за яким слідують дешеві гроші. А далі — хоч трава не рости. Можна порушити взяті на себе зобов’язання. І обов’язково потрібно кожен раз бідкатися, що МВФ “занадто багато від нас вимагає”. Не дивно, що ставлення до МВФ, як виключно до “банкомату”, мало свої наслідки. Бо успішні “заліки” в українців ставалися значно рідше, ніж у грузин: усього сім успішних переглядів програм МВФ із 2008 року. І жодної до кінця виконаної програми.
Цікаво, що відповідальна поведінка Грузії, як і не дуже відповідальна поведінка України, не залежали і не залежать від того, хто очолює країну.
Своєю чесною позицією Грузія змогла завоювати довіру міжнародних партнерів. Маючи восени 2008 той самий набір кредитних рейтингів, що і Україна, Грузія змогла підвищити свої рейтинги на 2-3 позиції. А ми — тільки погіршили. І бідкаємося далі, що МВФ нам якусь не таку програму вкотре підсовує. І не дуже то обіцяємо ту програму виконувати. Ну звісно, хто ж буде серйозно сприймати “вимоги” банкомату?
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах