Думки
18 Січня 2019
910

Лорен Грехем: Не винахідники змінюють світ, це роблять інноватори

Професор Массачусетського технологічного інституту про те, чому винахід це ще не інновація, і що потрібно для комерційного успіху

Існує припущення, що технології змінюються так швидко, що корпорації теж мусять змінюватися слідом за ними. На мою ж думку, технології змінюються так швидко, що мінятися мають країни, нації, уряди, культури. Корпорації не матимуть шансів зробити все необхідне, якщо культура цього не дозволить.

Більшість країн, у тому числі й Україна, намагаються стати виробниками високих технологій, концентруючись на технологіях як таких. Вони запитують, як вони можуть створити наступну велику річ, організувати центри розвитку тощо.  Але вони не концентруються на створенні такого суспільства, яке б самостійно продукувало нові технології та робило їх успішними.

Яке ж це суспільство? Це суспільство, що має справедливу правову систему. Це суспільство, що захищає інтелектуальну власність. Це суспільство, вільне від корупції. І це суспільство, що підтримує підприємців та цінує людей, які повстають проти норм.

Я називаю особистостей, які прагнуть розвитку технологій замість соціальних реформ, людьми, що хочуть отримати молоко без корови. Вони не розуміють, що комерційний успіх у високих технологіях має соціальне походження. Люди, які використовують самі лише технології, а не підґрунтя, потрібне для їхнього розвитку, на мою думку, не розрізняють винаходи та інновації.

Винахідники — це люди, що створюють щось корисне, чого раніше ніхто не створював. Якщо ви це зробили, вітаю, ви — винахідник. У свою чергу, інноватор — це людина, що створює комерційний успіх для винаходу. При цьому інноваторам потрібен певний вид суспільства. Пробачте за мої слова, але в Україні такого суспільства немає. Україна має багато винахідників, але дуже мало інноваторів. Не винахідники змінюють світ, це роблять інноватори.

Україна має багато винахідників, але дуже мало інноваторів

Наприклад, перший цифровий компютер було створено в Україні, його винайшов Сергій Лебедєв. Цей компютер насправді був дуже швидким для свого часу, мав кілька цікавих функцій. Але хто на міжнародному ринку купує українські компютери зараз? В цьому й полягає різниця між винаходами та інноваціями. Інший приклад, теж історичний, — це Ігор Сікорський, який побудував літак, на якому здійснив переліт з Санкт-Петербурга до Києва. Цей літак міг перевозити до 16 людей за раз. Але наразі Україна не є найкращим виробником комерційних авіалайнерів. І це знову про різницю між винаходами та інноваціями. Знаю, що в Україні є завод «Антонов», але він не може конкурувати з виробниками на кшталт Airbus.

Хтось може сказати, що ці приклади дещо спотворені. Гаразд, наведу сучасніші. Кожного року відбувається міжнародний конкурс з програмування серед студентів університетів International Collegiate Programming Contest. У ньому беруть участь представники багатьох країн. І на цьому конкурсі Україна показує себе дуже добре. Проте чи має Україна багато відомих софтверних компаній? Ні. Але це важливо для міжнародного ринку. В Україні є багато талановитих спеціалістів у компютерних науках, але вони не демонструють комерційного успіху.

Для такого провалу існує багато причин. Я почав з корупції. За даними індексу корупції  від Transparency International, Україна набагато корумпованіша за країни, які домінують у міжнародній індустрії програмного забезпечення та індустрії компютерів. І корупція — це дуже важлива проблема. Дуже важко створювати успішні міжнародні компанії у маленькій корумпованій країні. Що показує цей приклад? Він демонструє те, що бути першим у виробництві технологій, мати багато власних талантів недостатньо, щоб отримати користь від технологій. Талантам потрібен шанс на розвиток у здоровому суспільстві.

Більшість людей, що намагаються розвивати технології, роблять ставку на винаходи, а не на створення суспільства, що зробить високі технології успішними.  Вони створюють наукові центри, кластери, намагаються скопіювати Кремнієву долину, замість того щоб розвивати відкритий, вільний, демократичний ринок. Ці люди хочуть отримати молоко без корови. Але корови не можуть вижити у джунглях. Корова, яка потрібна Україні, — це здорове вільне від корупції суспільство з орієнтованою на винаходи економікою, з демократією, з креативною освітою, з правовою системою, що дійсно захищає. І починати слід з неї, а не з молока, яке потім даватиме ця корова.

Записано під час виступу на КМЕФ-2018

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram