Драйв
1 Липня 2020
1 610

Кондиціонер, авто, теплохід: Які технології випадково вбили найбільше людей

Ті, хто подарував нам відомі винаходи, намагалися покращити світ, і їм це вдалося, але вони також стали причиною смерті мільйонів людей

Пітер Нортон, доцент Університету Вірджинії, вивчає взаємодію науки, технологій та суспільства. За його словами, за допомогою зброї та інших технологій люди вбивають набагато частіше, ніж могли б.

Якщо вимірювати смертоносність винаходу за часткою убитого ним населення планети, то лідером стало б океанське судно, створити яке вийшло завдяки розвитку кораблебудування і таких навігаційних приладів, як компас і кутомір.

Як і зброя, кораблі не вбивають самі по собі. Небезпечними їх роблять ірраціональні амбіції людей, наприклад, прагнення до збагачення. Всього за сто років з 1492 року корінне населення Америки скоротилося приблизно на 50 млн осіб, оскільки європейці привезли на континент такі хвороби, як віспа та кір.

Однак за загальною кількістю загиблих двигун внутрішнього згоряння (ДВЗ) — технологія, яка перетворює вогонь в енергію, — випереджає навіть кораблі. Пристрої, які перетворювали тепло в дію, існували ще в давнину, але переломний момент настав в 1712 році, коли англійський дослідник Томас Ньюкомен розробив новий двигун.

За допомогою вогню цей пристрій створював вакуум, який змушував рухатися поршень у циліндрі, настільки великому, що всередину могла забратися доросла людина. Вся машина займала окрему будівлю. Вона спалювала величезну кількість вугілля, виконуючи невелику роботу. Але у вугільній шахті паливо було дешевим — машина рятувала її від паводкових вод і окупала своє утримання.

Своїм винаходом Ньюкомен звільнив сили, що перевершували все, що він тільки міг уявити. В автомобільному двигуні навряд чи можна дізнатися його попередника: якщо перший використовує технологію внутрішнього згоряння і спалює бензин, то машина Ньюкомена працювала на паровому двигуні зовнішнього згорання та енергії вугілля.

Але в їх основі лежить ідентичний механізм: горіння призводить поршень у рух, і накопичена хімічна енергія викопного палива перетворюється в корисну роботу.

До XVIII ст. вся робота проводилася за допомогою м’язової сили (людей або інших тварин), вітру і води. З того часу, як в 1712 році був винайдений перший двигун, що працює на паливі, енергію все частіше добували, спалюючи пальне.

Він позбавив людей від важкої праці й врятував безліч життів, поліпшивши розподіл їжі та води, видалення стічних вод і зробивши медичне обслуговування доступнішим.

Але через людську жадібність він також став причиною масових смертей. Коли цей двигун з’явився на англійських текстильних фабриках, він істотно збільшив потребу у волокні, а значить, і в колоніях, що поставляють бавовну, і в праці рабів, які вирощують його. Работоргівля існувала в Атлантичному регіоні й до цього, але поява нової технології зробило рабство набагато прибутковіше.

Двигун також збагатив нову промислову аристократію. У її представників не було спадкових титулів, але вони стверджували свій статус, демонструючи багатство. Наприклад, чай було заведено подавати з цукром, у виробництві якого брали участь раби.

Мільйони людей загинули через работоргівлю, і ще мільйони — через рабську працю. Найнебезпечніше в Америці були саме цукрові плантації. Двигун, створений для полегшення праці, зіткнувся з жадібністю, расизмом і байдужістю і в результаті забрав безліч життів.

А першу глобальну пандемію спровокували пароплави. У 1820-1830-х роках холера, яка колись існувала лише в Південній Азії, розійшлася по всьому світу. Пароплави прискорили поширення хвороби й розширили її охоплення. При цьому в багатьох містах, які постраждали від холери, щільність населення збільшилася після впровадження ДВЗ.

Ця технологія збирала в одному місці багато робітників і приводила в дію великі заводи. Як і локомотиви, двигуни дозволяли розширювати продовольчі склади настільки, щоб забезпечувати міста-мільйонники.

Міста були переповнені, а в переповнених містах швидко поширювалися хвороби. Перш за все ті, що передаються через воду, тобто холеру та черевний тиф. І все тому, що тоді стічні води забруднювали питну воду. При цьому двигуни внутрішнього згоряння вплинули не тільки на поширення захворювань, але й на позбавлення від них: завдяки цьому винаходу з’явилися розгалужені каналізаційні та водопровідні системи.

Тільки в автокатастрофах за останнє сторіччя загинуло від 70 до 90 млн осіб, щорічно так вмирає 1,3 млн. Люди, що живуть поблизу жвавих магістралей, піддаються впливу такої кількості викидів, що вмирають раніше.

У районах, які залежать від автотранспорту (особливо в США), малорухливий спосіб життя серед тих, у кого немає хороших альтернатив водінню, значною мірою сприяє розвитку серцево-судинних захворювань (головна причина смерті в США), а також ожиріння і діабету другого типу, скорочують тривалість життя.

Найгірші наслідки використання ДВЗ ще попереду. Колись він застосовувався, щоб підіймати воду. Тепер це завдання виконується в глобальному масштабі, і ми не знаємо, як це зупинити.

Через викиди вуглекислого газу двигуни внутрішнього згоряння провокують підвищення рівня моря. Клімат змінюється, загрожуючи існуванню районів, в яких зараз живуть мільйони людей. Ми залежимо від машини, яка може нас вбити. Щоб впоратися з цією загрозою, потрібен весь творчий потенціал, який ми застосували для її створення.

Фото: Depositphotos

У Дженні Лі Сміт, доцента Гонконзького університету науки й техніки, одна з основних тем її досліджень — історія їжі та харчових технологій.

За її твердженням, три головних вбивці людства останніх 40 років: рак, хвороби серця і дихальних шляхів. Існує велика різноманітність пристроїв і хімічних речовин, які перетворюють цілісні харчові продукти в більш смачну, але менш корисну перероблену їжу. Вони викликали зростання таких смертельних захворювань як рак, діабет, гіпертонія і хвороби серця.

Причина загибелі людей з хронічними захворюваннями не так очевидна, як у випадку з автомобільною аварією, але лікарі та епідеміологи все частіше говорять, що сучасні продукти стали основним фактором погіршення здоров’я і зростання захворюваності.

Дієта з переважно перероблених продуктів може привести до зайвої ваги та навіть діабету. Але шкідливо й те, що технології харчової промисловості видаляють з продуктів клітковину, мікроелементи й необхідні нам бактерії. Їжа проходить глибоку обробку, смажиться у фритюрі та втрачає корисні речовини, тому люди частіше хворіють на рак, імунні реакції посилюються, а хронічні захворювання загострюються.

Ще одна небезпечна для життя технологія — кондиціонер. Без нього не зміг би існувати успішний сонячний пояс США, не кажучи вже про таких фінансових центрів, як Гонконг, Сінгапур і Дубай.

Сучасні офіси й торгові центри мають постійний помірний мікроклімат, і це може бути небезпечно. Точно так же, як обробка їжі видаляє вітаміни, харчові волокна і гіркоту, залишаючи тільки недостатньо корисну подобу їжі, кондиціювання повітря усуває необхідність і бажання перебувати на відкритому повітрі, пересуватися, відпочивати в тіні або займатися спортом прохолодного вечора.

Вчені тільки недавно виявили, що сидячий спосіб життя смертельно небезпечний. Заохочуючи його, а значить, і роботу в приміщенні, інформаційну економіку, шопінг як форму дозвілля і залежність від мережевих гаджетів, які найкраще працюють в прохолодному, сухому середовищі, ми звикли працювати круглий рік і в будь-який час доби. Ми сидимо, дивимося на екрани, виробляємо знання, додаткову цінність, перериваючись лише для того, щоб надіти светр, рятуючись від офісного кондиціонера.

Джонатан Куперсміт, професор історії в Техаському механіко-сільськогосподарському університеті, спеціалізується на історії технологій. Він впевнений, автомобіль був головним вбивцею людства понад сто років.

Кожен день в США в автокатастрофах гине сто осіб і ще тисяча отримує травми. Якби в терактах або під час аварії літаків гинули по сто осіб у день, ми б переживали більше — замість цього ми сприймаємо смерть в автомобілі як норму. Чим більше у світі з’являється автомобілів, тим сильніше зростає смертність.

На початку XX ст. було піднято питання про те, кому належать вулиці. Для чого вони? Кого на них пускати? До 1930-х років пішоходи були витіснені з вулиць — і коли автомобілі стали швидше, дороги будувалися так, щоб бути менш доступними для пішоходів.

Одним із небагатьох позитивних моментів коронавірусу стала відсутність автомобільного руху в містах, багато з яких зараз допускають пересування тільки велосипедистів і пішоходів.

Якби кількість смертей на милю було б таким же, що й в 1970 році, враховуючи, наскільки більше ми їздимо зараз, то смертність сягала б майже 150 тис. у рік замість близько 35 тис. Так що технологія, безумовно, стає безпечнішою. І вражає, наскільки США й тим більше Європа безпечніше, ніж інші частини світу.

Раджа Адал, старший викладач історії в Пітсбурзькому університеті, який спеціалізується на історії технологій, згадав про друкарський верстат.

Часто зазначалося, що націоналізм став причиною більшості сучасних війн. Згадайте Першу і Другу світові війни, В’єтнам тощо. Націоналізм також дуже тісно пов’язаний з геноцидами — від Голокосту до геноциду в Руанді й недавнього вигнання рохінджа з Бутану.

У всіх цих випадках одна група людей, яких об’єднує мова, раса, релігія або історія, вбиває інших людей, які, на їхню думку, належать до іншої групи. У сучасному світі такого роду групова ідентичність часто є націоналізмом.

На думку Бенедикта Андерсона та інших, друкарський верстат мав вирішальне значення для поширення націоналізму в сучасному світі. Це дало можливість друкувати газети, романи та іншу літературу, яка дозволяла людям, котрі знали один одного й жили в різних місцях, уявляти, що всі вони належать до одного соціуму.

Тому можна стверджувати, що друкарський верстат, який сам по собі є абсолютно нешкідливою машиною, пов’язаний з геноцидом. Звичайно, ненавмисно.

Петер Шульман, доцент-історик Університету Кейс Вестерн Резерв, стверджує, якщо дивитися виключно на цифри, а не на відсоток населення, то його експоненціальне зростання з XVIII ст. означає, що зараз помирає більше людей, ніж раніше.

Сьогодні населення планети збільшилося майже до 8 млрд осіб, а в 1900 р. воно становило трохи понад 1,5 млрд. За сторіччя до цього воно не доходило навіть до мільярда. Таким чином, ми торкаємося питання випадкових смертей в епоху індустріалізації. Якби замість цього ми подивилися на відсотки від загального числа смертей за всю історію людства, результати були б іншими.

З цим застереженням історик назвав би технологією, яка привела до найбільшої кількості випадкових смертей, винахід Джеймса Бонсака 1881 року — механічний валик для сигарет.

Машина Бонсака важила тонну, але виробляла стільки сигарет у хвилину, скільки досвідчений працівник зробив би за годину. Протягом п’яти років у початківця тютюнового промисловця Джеймса Б’юкенена Дюка було десять працюючих машин.

Оскільки він отримав обладнання на умовах, набагато кращих, ніж у конкурентів, він ініціював автоматизацію галузі. Додайте до механічного валика появу димовідведення в середині XIX ст. — воно дозволяло виробляти більш м’який висушений тютюн, який було приємно вдихати. В результаті тютюнова індустрія отримала інструменти для масового виробництва глобальної загрози здоров’ю суспільства.

Тютюн, звичайно, споживався і в доколумбовій Америці, а до XVII ст. він став основною культурою, яку вирощують на експорт в приморських англійських колоніях. Він поширювався по всій Європі, і в його безпеці сумнівалися, але популярність тютюну росла.

До кінця XIX ст. його переважно використовували в трубках і сигарах або жували (останнє було характерно для США). Але дешевизна, легкість споживання, агресивна реклама, нові світові ринки, передбачувана чистота і поширеність сигарет привели до того, що курити почало більше людей, ніж будь-коли раніше, що співпало зі стрімким зростанням населення планети в XX ст.

Це сталося через можливість масово виробляти сигарети. Це сумнівне досягнення можна приписати Джеймсу Бонсаку і його найважливішого клієнта, Джеймсу Дюку.

За останні півстоліття споживання тютюну в США різко впало: раніше курило понад 40% дорослого населення, а зараз — менш як 15%. Але в країні як і раніше щорічно реєструють майже півмільйона смертей, викликаних курінням, хворобами серця та легень і рак. У всьому світі понад 7 млн ​​осіб на рік помирають від причин, пов’язаних з тютюном. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, це приблизно один із десяти випадків смерті.

Варто врахувати, що органи охорони здоров’я півстоліття попереджали про небезпеку куріння, а тютюнові компанії знали, що їх продукція шкідлива для здоров’я, але публічно наполягали на її безневинності й прагнули вплинути на громадську думку.

Ерік Луміс, доцент Університету Род-Айленд, спеціалізується на історії праці та навколишнього середовища США.

“Не знаю, чи дійсно через катастрофи на залізницях загинуло більше людей, ніж в автомобільних аваріях, але варто зазначити, що з поїздами в XIX ст. було пов’язано страхітлива кількість смертельних випадків”, — зазначив він.

На залізниці ризикували життям і робочі, і пасажири. Протягом багатьох десятиліть у США поїзда були набагато небезпечніше, ніж в Європі.

Історик залізниць Марк Олдріч описував це з жахливими подробицями. Залізничники вмирали, опиняючись затиснутими між вагонами. При сходженні з рейок гинули як пасажири, так і робочі.

Повна байдужість до нещасних випадків з боку залізничних компаній, судів і політиків різко контрастувало з Великою Британією. Там у порівнянні з США гинуло зовсім небагато людей, оскільки залізниці також стали першою в країні скоординованою транспортною мережею.

Крім того, через поїзди регулярно вмирали випадкові перехожі в містах. Залізничні колії проходили через густонаселені міські центри, і компанії не робили перехід через колії безпечним. Люди з візками часто застрягали в колії між шляхами й дорогою і потрапляли під потяг.

До того ж, через поїзди в містах з’являлася величезна кількість диму й шуму, що серйозно знижувало якість життя. Через безвідповідальні спекуляції таких найбільших залізничників, як Джей Кук і Джей Гулд, економіка США впала.

У 1873 і 1893 роках країна переживала найбільші економічні кризи. Бідність і відсутність надії також завдавали шкоди людським життям. Варто зазначити, що такі акції протесту кінця XIX ст., як Великий страйк залізничників 1877 року і страйк Пульмана 1894 року, були в рівній мірі повстаннями громад і традиційними страйками, причому більшість учасників протесту не були працівниками залізниці.

У XX ст. залізниці стали безпечнішими, але байдужість корпорацій до життів незмінно призводило до непотрібних смертей, зокрема й під час кризи COVID-19.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram