Колишній старший аналітик ЦРУ, працював офіцером національної розвідки Східної Азії та директором з громадських справ ЦРУ — про політичний та соціальний вплив пандемії
З огляду на ринки, політиків та експертів, котрі фокусуються на майбутньому економічному підйомі у вакцинованих країнах, надто легко не помітити небезпеку, що наближається. Але історія (і здоровий глузд) свідчить про те, що такі кризи, як пандемія коронавірусу, не просто так відходять на задній план.
З щепленнями, що викликають надії на завершення пандемії, прогнози щодо світу після COVID швидко розмножуються. Починаючи з планування впорядкованої економіки та закінчуючи прогнозуванням того, як люди житимуть, працюватимуть і гратимуть, експерти роблять все можливе, щоб екстраполювати події, запущені вірусом.
У США більшість прогнозистів — чи то на Волл-стріт, чи у Вашингтоні — зосереджені на короткостроковій перспективі: а саме на ймовірності вищого економічного зростання США після масової вакцинації (що дозволить звільнити споживчі витрати) та нового пакету відновлення на $1,9 трлн.
На щастя, два економісти Міжнародного валютного фонду (МВФ) надали певну рівновагу переважній впертості. Пропонуючи довгострокову перспективу Філіп Барретт і Софія Чен зазначають, що політичний вплив пандемії ще не здійснився. Вони та ще один економічний експерт МВФ Нан Лі зазначали у своєму блозі на початку лютого, “історія рясніє прикладами спалахів хвороб, що відкидають довгі тіні соціальних наслідків”.
Як правило, соціальні рубці від таких масових трагедій не з’являються роками, і немає підстав думати, що пандемія коронавірусу стане винятком. За історичною схемою сьогоднішні локдауни, обмежена мобільність та виклики кризи національної єдності лише замаскували повний ефект пандемії.
Хоча дослідження економістів МВФ — це незавершена робота, будь-який аналітик розвідки, який боровся з прогнозуванням політичних подій, порадив би вам просто слідувати ним. Їх висновки показують дані, зібрані за 569 епізодів соціальних заворушень у 130 країнах з 1980-х до 2020 років, а також близько 11 тис. міжнародних епідемій та стихійних лих з 1990 року.
Що можуть сказати нам останні 30-40 років про потенційні загрози стабільності в майбутньому?
Інфекції не сприяють організації протестів, а авторитарні режими не бажають використовувати їх, щоб закрутити політичні гвинти. Тим не менш, Барретт, Чен і Лі показують, що якими б негативними наслідками не володів спалах хвороби, це призводить до “підвищеного ризику великої урядової кризи — події, яка загрожує зруйнувати уряд і яка зазвичай відбувається протягом двох років після важкої епідемії”.
Ще одне попередження про політичну та соціальну нестабільність надає глобальна консалтингова група Verisk Maplecroft, яка використовує подібні показники для оцінки ймовірності протестів, що виникають у всьому світі. “Індекс громадянських заворушень” відстежує причини та наслідки заворушень у 198 країнах, оцінюючи ризики для бізнесу на рівні штатів та провінцій. У грудні індекс вказував на ймовірність наростання акцій протесту в 75 країнах, включаючи США, до 2022 року.
Як і економісти МВФ, Verisk Maplecroft не стверджує, що пандемія є безпосередньою причиною зростаючого ризику нестабільності. Швидше, вона посилила вже існуючу соціальну та політичну напруженість. Аналітики пишуть, що сплеск нестабільності “відбуватиметься на тлі болісного постпандемічного економічного відновлення, яке, ймовірно, розпалить існуюче незадоволення суспільства урядами”. Іншими словами, киплячі джерела протесту, такі як зростання витрат на життя й поглиблення нерівності, частіше закипають, як тільки відновлення економіки набуває повного розквіту.
Історичні паралелі — не єдина причина для занепокоєння наслідками пандемії для соціальної та політичної стабільності. Випадки нещодавніх політичних та управлінських невдач також вимагають детального розгляду. Прикладом є щеплення. Незважаючи на помітний прогрес у Північній Америці та таких країнах, як Ізраїль та Велика Британія, Всесвітня організація охорони здоров’я повідомляє, що станом на середину лютого майже 130 країн ще не ввели навіть першу дозу вакцини. Навіть в Індії, яка є лідером серед країн, що розвиваються, і найбільшим у світі виробником вакцин, станом на 17 березня було вакциновано лише 2,2% населення проти 32,3% у США.
Наслідки цих тенденцій не важко розрізнити. Розглянемо Африку, де проживають десять наймолодших країн світу (за середнім віком), де безробіття серед молоді коливається від 9% у регіоні Субсахари до майже 30% на півночі. Оскільки Африка розпочала перші щеплення проти COVID-19 цього місяця, континент значно відстає у захисті свого населення. І все ж, без щеплень, COVID-19 продовжуватиме стримувати економіку Африки, а безробітні молоді люди стануть джерелом політичної нестабільності — це стосується і Латинської Америки, і більшої частини Азії.
Є також ширші завдання для моніторингу. У жовтні минулого року Світовий банк прогнозував, що пандемія підштовхне до крайньої бідності до 115 млн людей у 2020 році. Недавні прогнози свідчать про те, що близько 85 країн, що розвиваються, можуть не мати достатньої кількості вакцин для захисту свого населення ще на два-три роки. Таким чином, Банк попереджає про глобальний спад “спільного процвітання”. Якщо говорити відвертіше, пандемія розірвала економічні розбіжності, що непропорційно вплинуть на країни, де етнічна, класова та кастова напруженість і без того була високою.
Звичайно, спроби передбачити політичну нестабільність можуть зайти занадто далеко. У 1983 році тодішній директор ЦРУ Вільям Дж. Кейсі передав перше видання агентства “Показники політичної нестабільності в ключових країнах” кабінету президента Рональда Рейгана. Попередньо переглядаючи нову класифікацію щокварталу, автори обгрунтовували свої зусилля тим, що “американські політики повинні знати, які країни готові до революції та повстання”.
Розмірковуючи над зусиллями через п’ять років, старший аналітик розвідки застерігав, що, коли мова заходить щодо прогнозування ризику нестабільності, такий аналіз “залишиться мистецтвом, а не наукою”. Найкращі “художники”, пояснив він, поєднують “глибокі знання, що стосуються окремих країн, із глибоким розумінням нестабільності в історії та в різних культурах”. Розробка показників може допомогти передбачити дестабілізуючий розвиток подій, впевнений Кейсі, але жодна комп’ютерна програма не зробить за нас нашу роботу.
Подібно до Барретта і Чена, сьогоднішні аналітики ЦРУ, безсумнівно, погоджуються, що прогнози — це одне, а попередження — інше. Визнаючи ризик виникнення проблеми, ми можемо вжити заходів для її запобігання. На їх переконання, розуміння наслідків епідемій для соціальних заворушень має вирішальне значення для підготовки до потенційних соціальних наслідків, спричинених пандемією COVID-19. Куди б не потрапили їхні майбутні дослідження, вони висловили надзвичайно цінне попередження.
Джерело: Project Syndicate
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах