Ексміністр закордонних справ Швеції, міжнародний дипломат — про те що КНДР, росію та Іран всупереч усьому не слід недооцінювати
Угоди росії зі зброї з Північною Кореєю та Іраном вказують на появу нової ланки вигнанців: країн, які об’єдналися у своїй готовності порушувати міжнародне право та ігнорувати санкції ООН. Рушимі відчаєм ці вигнанці становлять загрозу регіональній і глобальній стабільності, яку не слід недооцінювати.
У президента росії володимира путіна були очевидні причини прийняти цього місяця північнокорейського диктатора Кім Чен Іна на Східному, новому російському космодромі в Східному Сибіру. Через незаконну агресивну війну в Україні у путіна закінчуються як друзі, так і боєприпаси.
Космодром “Східний” має непросту історію. Його будівництво, покликане замінити об’єкт Байконур у Казахстані, супроводжувалося постійними затримками та звинуваченнями у корупції та безгосподарності. Зараз його використовують рідко, хоча він справді запустив нашумілу місію “Місяць-25”, яка нещодавно впала на Місяць.
Російсько-північнокорейські відносини мають аналогічну передісторію. Колись зв’язок між кремлем та режимом Кіма був тісний. Зрештою, комуністична Північна Корея була по суті радянським витвором і протягом десятиліть значною мірою покладалася на радянську підтримку. Але після розпаду Радянського Союзу російські лідери побачили велику вигоду від розвитку відносин з Південною Кореєю, що швидко розвивається. Кремль фактично перейшов на інший бік, приєднавшись до (безрезультатних) міжнародних зусиль щодо запобігання розробці ядерної зброї Королівством-Самітником.
Нині ситуація вкотре змінилася. Спроба путіна стерти Україну з карти Європи зробила росію міжнародним вигнанцем — так само як Північну Корею. Більшість розвинених економік світу підписали всеосяжні санкції проти росії, а Генеральна Асамблея ООН ухвалила кілька резолюцій, які засуджують агресивну війну путіна. Ті небагато країн, які стали на бік росії, становлять міжнародну галерею шахраїв: Еритрея, Сирія, Нікарагуа, білорусь, Малі та, звичайно ж, Північна Корея.
Тим часом багато країн, які утрималися під час голосування в ООН, дедалі частіше заявляють про свої заперечення проти війни путіна. Наприклад, на нещодавньому саміті “Великої двадцятки” у Нью-Делі підсумкова спільна декларація включала чітке підтвердження принципу територіальної цілісності — очевидне посилання на російську агресію та хибні стратегічні цілі кремля.
Путін чекав на швидку перемогу, коли розпочав війну в лютому 2022 року, але з того часу російські війська втратили приблизно половину того, що вони захопили під час початкового вторгнення. Через майже 600 днів вони загрузли й щосили намагаються захистити себе від незалежної, демократичної української держави, яка сповнена рішучості захистити свою свободу.
У цих умовах, коли путіну потрібен кожен друг, якого він може знайти, Північна Корея раптово знову опиняється у прихильності Кремля. З його повністю мілітаризованим суспільством і багатими запасами старих артилерійських боєприпасів радянського зразка режим Кіма виглядає як рятівне коло для військових зусиль росії, що слабшають.
Тому путін не мав іншого вибору, окрім як розстелити червону доріжку для північнокорейського диктатора. Хоча деталі угоди “Східний” залишаться нерозкритими, можна з упевненістю припустити, що росія отримає боєприпаси в обмін на різні предмети першої необхідності, яких відчайдушно потребує Північна Корея, насамперед продовольство та енергію. Крім цього, також ходили розмови про те, що росія допомагає Північній Кореї у розробці та розгортанні супутників, але в цій галузі вона досягла виняткового успіху.
Якими б не були деталі, не може бути жодних сумнівів у тому, що правочин порушує санкції Ради Безпеки ООН проти Північної Кореї, які спочатку були введені за підтримки росії. Заявляючи, що режим санкцій щодо Північної Кореї є справою ООН, а не росії, міністр закордонних справ росії Сергій Лавров дуже нечесний.
Ми є свідками появи “коаліціїї вигнанців”: країн, які об’єдналися у своїй готовності порушувати міжнародне право, розв’язуючи війни, розробляючи ядерну зброю та порушуючи санкції. До цього списку також входить Іран, де росія купує дрони-камікадзе, за допомогою яких вона атакує українські міста та мирне населення.
Але не помиляйтеся: співпраця з такою країною, як Північна Корея є ознакою глибокої слабкості. Китай та Індія, можливо, не засуджують відкрито російську агресію, але вони також не схвалили її та не зробили нічого, щоб допомогти військовим зусиллям путіна (крім купівлі російських вуглеводнів). І хоч би яку підтримку запропонували білорусь, Еритрея, Сирія чи Малі, вона не допоможе кремлю досягти цілей його так званої у рф “спеціальної військової операції” в Україні.
Проте, ці вигнанці, спричинені відчаєм, поглиблюватимуть свою співпрацю, створюючи нові ризики для регіональної стабільності та глобального порядку. Наприклад, якщо росія надасть Північній Кореї технології, необхідні їй для просування її ракетних або ядерних програм, це обов’язково спричинить наслідки безпеки Північно-Східної Азії.
Росія та Північна Корея, можливо, зазнають невдачі у своїх космічних зусиллях. Але їх порушення санкцій і правил тут, на Землі, напевно вплине на міжнародний порядок.
Джерело: Project Syndicate
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах