Бiзнес
20 Жовтня 2020
1 663

Історія чайного пакетика

Investory News також дізналися, як пандемія вплинула на ринок найдавнішого напою у світі

Культура вживання чаю налічує десятки століть, і за цей час ритуал приготування, що містить заварний чайник, листя і гарячу воду, залишався незмінним аж до 1904 року, коли американський торговець чаєм Томас Салліван задумався про презентацію свого товару.

Замість традиційних дорогих жерстяних банок Томас упакував свою продукцію в розкішні шовкові мішечки з тасьмою, причому кожен мішечок містив дозу листя рівно на одну кружку. Це були звичайні пробники, покликані продемонструвати споживачам багату палітру наявних сортів.

Перший внесок у популярність заварки в пакетику внесли ресторатори Нью-Йорка. Потім, під час першої світової війни, в Дрездені фірма Teekanne скористалася ідеєю Саллівана й організувала виробництво і поставку на фронт виробів, які отримали серед солдатів негласне прізвисько “чайні бомби” — за швидкість і зручність приготування. Тільки в цілях економії мішечки були вже не з шовку, а з марлі.

“Марлевий бум” досяг свого апогею в США 30-х років XX ст., коли на один тільки ринок чаю йшло близько 7 млн ​​метрів марлі щорічно.

На фото: Томас Саліван

Однак марлева тканина не найкращим чином впливала на смакові властивості завареного напою. Тому американський інженер і винахідник Фей Осборн, який працював у компанії з виробництва паперу, задумався про пошук нового матеріалу. Так, до 1934 року інженером був налагоджений випуск спеціального паперу для чайних пакетиків, виготовленої з волокон маніли.

До 1942 року Осборн розробив новий сорт паперу, а також придумав з’єднувати краї мішечків за допомогою гарячого пресування, а не ниток, тим самим відкривши пакетикам дорогу на масовий ринок споживання.

У 1950 році згадана вище компанія Teekanne презентувала новинку: двокамерний пакетик з кріпленням скобами. А компанія Lipton запатентувала подвійні чайні пакети.

Металеві скоби, як і фільтр-папір, використовуються у виробництві пакетиків і по наші дні. Нині найбільш поширений такий набір складових фільтр-паперу:

• від 65 до 75% волокон деревини;

• від 15 до 23% термопластика;

• до 10% волокна манільської пеньки.

Завдяки зручності заварювання пакетований чай швидко розійшовся по країнах і завоював неймовірну популярність: в одній тільки Британії до 1968 року частка чайних пакетиків в споживанні чаю зросла з 3 до 96%. Не відставали й виробники, які прагнули запропонувати покупцям щось революційно нове, наприклад, форму у вигляді піраміди або круглий пакетик без нитки.

Чай у нашій країні так і не зміг настільки вкоренитися в традиціях, як це сталося у Великій Британії, Китаї або Японії. Разом з тим, багато українців також не відмовляють собі в задоволенні випити чашку-другу ароматного гарячого напою, особливо в холодний сезон.

Постачальниками чаю на український ринок є тропічні країни-виробники, такі як Індія та Шрі-Ланка, з яких в нашу країну привозиться близько половини всього чайного листа. Деякі українські компанії займаються фасуванням і упаковкою цієї сировини на місці та продають чай вже під своїми брендами. У 2019 році частка таких продажів становила 34,9% від усього обсягу ринку чаю в Україні.

Всесвітня боротьба з коронавірусом вплинула на багато ринків, не оминувши стороною і світовий ринок чаю.

З початку 2020 року середня вартість чаю на найбільших світових торгових майданчиках знизилася на 7,8% і в лютому склала $2,37 за кг. Значення стало найнижчим з березня 2016 року. Про це свідчать дані Світового банку, який розраховує ціну на чай на основі котирувань трьох аукціонів — в Коломбо (Шрі-Ланка), Калькутті (Індія) і Момбасі (Кенія).

Найдорожчий чай продається в Шрі-Ланці: в лютому його вартість становила $3,35 за кг. Індійський чай торгувався по $1,64, а африканські сорти — по $2,11 за кг.

Сьогодні світовими лідерами з вирощування чайного листа є Індія та Китай. У загальному обсязі глобального виробництва країни мають 21,7% і 40,3% відповідно. Тим часом обидві держави в основному орієнтовані на внутрішнє споживання чаю, а не на експорт. При цьому основні постачальники товару на світовий ринок — Кенія та Шрі-Ланка.

Через введені карантинні обмеження в Індії не змогли вчасно зібрати перший урожай знаменитого “чайного шампанського” — сорти дарджилінг, дуже популярного у Великій Британії та її колишніх колоніях. В результаті вартість товару на світовому ринку оновила дворічний максимум.

У червні середня вартість товару на найбільших світових торгових майданчиках виросла на 13% у порівнянні з травнем і досягла $2,84 за кг. Значення стало найвищим з липня 2018 року.

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), Індія — другий за обсягом виробник чайного листя у світі й входить у четвірку найбільших експортерів товару. Введені ще навесні жорсткі карантинні заходи в країні призвели до припинення збору першого врожаю чаю та завдали помітний удар по світовій пропозиції товару. В результаті ціни на глобальному ринку почали зростати.

Примітно, що за підсумками червня в Шрі-Ланці та Кенії середній рівень чайних цін знизився — на 11% і 6% (до $3,33 і $1,85 за кг відповідно). А ось в Індії показник збільшився майже у два рази й досяг максимального рівня за останні дев’ять років — $3,35 за кг.

А ось Кенійське агентство з розвитку чаю відзначає істотне зростання збору зеленого чайного листа. До 7 жовтня на 69 фабриках, якими управляє агентство, було зібрано понад 4,4 млн кг зеленого листа, що значно більше, ніж у вересні, коли було зібрано 3,99 млн кг.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram