Футуролог, голова Університету Сингулярності в Україні, підприємець — про лідерів завтрашнього дня, Ілона Маска та нові ніші для інвестування
— Для початку давайте розберемося, що собою представляє Університет Сингулярності та які його функції? В чому користь для суспільства?
— Університет Сингулярності — це насамперед величезне глобальне співтовариство, що сприяє розвитку знань про вплив технологій на бізнес, суспільство, світ у цілому. В нашій діяльності немає якоїсь мононаправленності. Ми ведемо різноманітні освітні програми, причому вони розрізнені за часом, оскільки спеціалісти, які їх проводять, мають інший основний вид діяльності. Маю надію, що з нового року це буде більш централізовано. Ми плануємо розвивати програми, задача яких — дати слухачеві правильний актуальний контекст світу саме з точки зору технологій, бізнес-викликів, середовища. Причому не лише з баченням сьогоднішнього дня, а й майбутнього.
У нас немає кампусів по всьому світу, де сидять дідусі в окулярах і читають лекції. Ми не видаємо дипломів. Наші лектори — виключно практикуючі в своїх сферах діяльності експерти.
Задача Університету Сингулярності — насамперед змінити мислення, підготувати лідерів завтрашнього дня. Тому що зараз світ змінюється надзвичайно швидко, тож чим більше в ньому буде підготовлених людей, які зможуть впливати на зміни, модерувати їх, допомогти зберегти стабільність, тим краще.
— Щодо лідерів завтрашнього дня. Якими вони мають бути? Які їхні якості?
— Більшість проблем (десь 80%) сьогодення знаходиться в голові людини. І, за нашими дослідженнями, всі ці проблеми беруть початок здебільшого в нашій системі освіти.
Перша якість лідера нового часу — це змінене мислення, коли людина може бути адаптивною, креативною. Також важливе «хакерське» мислення, адже ми виросли в світі, в якому умови й задачі сприймаємо як данність. І навіть зараз вже мало абсолютів, все динамічне та відносне. Світ не стоїть на місці. Тому важливо не боятися адаптації, усвідомлювати загрози, які несе світ, і приймати рішення, враховуючи не виключно минулий досвід (як нас вчили в школі), а виходячи з ситуації.
— «Екосистема» Університету в світі — це такі відомі люди, як Ілон Маск, Ларрі Пейдж, Пітер Діамандіс та інші. Хто з українських бізнесменів слухав ваші програми?
— Напевно, це не дуже політкоректно називати імена. Але можу сказати, що багато хто.
— До чого я веду. Чи може людина, яка все життя керувала великим заводом, взяти й одразу змінити своє мислення? Зламати ту радянську парадигму, яка була закладена в його мислення.
— Все можливо. Для початку необхідно цю людину ввести в адекватний контекст.
— Як ви це робите? Гіпнотизуєте?
— Ні (сміється).
Досить часто на своїх вступних лекціях я показую новини зі світу технологій, бізнесу, політики, соціуму. І що вражає: ці новини є у відкритому доступі, але про них ніхто не чув. Ми живемо в світі тотального інформаційного перевантаження, інакше кажучи, світі економіки уваги.
Тому перша задача в роботі з тим же директором заводу — донести до нього контекст. Коли ми опиняємося з ним в одному просторі, я маю можливість звернути його увагу на себе і донести інформацію про деякі речі, що відбуваються. Таких прикладів у мене багато. Потім, коли в людини вже формується конкретний запит, наша задача — забезпечити його необхідними інструментами, знаннями, можливо, до якогось етапу провести «за руку», щоб він міг якнайшвидше застосувати отримані знання на практиці, відчути на собі результат. Згодом ми відпускаємо його у вільне плавання. І це працює.
Я вірю в те, що в світі є все для того, щоб розібратися з усіма викликами, які перед нами постають. Нам не вистачає хіба що комунікативних навичок і терпіння вислухати один одного.
Тож я не можу називати прізвища, але можу говорити про сфери діяльності. З цікавого це — облгази, обленерго, банківська сфера, політика. Ми відкриті для всіх.
— В одному зі своїх виступів ви говорили, що левова частка бізнесу не готова до завтрашнього дня. Що необхідно змінити?
— Ця теза базується на простій формулі, яку вивів ще Джек Велч, екс-голова General Electric. Він казав: «Якщо зовнішня швидкість змін випереджає швидкість внутрішніх змін у компанії, то кінець такої компанії близько».
Потрібно розуміти, що швидкість змін у світі зараз така, що бізнес, процеси якого були прописані ще у XX сторіччі, не є адаптивним. Тобто швидкість змін в такому бізнесі не встигає за тим, що відбувається в світі.
Мені не так давно поставили питання: який шлях в освіті я порекомендував би своїй дитині? У відповідь я поставив своє запитання: а яка кінцева мета? навіщо ви вчитесь? Теж саме має бути і з бізнесом. Треба чітко усвідомлювати: навіщо цей бізнес? як він має працювати? як він вписується у ринок? І лише коли з’являться відповіді на ці запитання, бізнесу необхідно обрати правильний шлях, провести бізнес-трансформацію, диверсифікувати напрямки діяльності тощо.
Методики є, інструменти доступні. Бізнесу лише необхідно усвідомити, захотіти, помріяти та почати змінюватись.
От, скажімо, АЗС у нас дуже популярні. Але з’являються й електромобілі. Уявіть на секунду, що якесь обленерго почне будувати інфраструктуру на своїх мережах і саме почне продавати ці електромобілі або здавати їх у лізинг. Що станеться із заправками?! До речі, вони вже розуміють, що така загроза для них існує. Й діють.
Найбільша омана, що Україна нібито знаходиться в вакуумі й тут свої правила та зміни. Нічого подібного! Якщо дивитись у контексті глобальних змін, то Україна десь посередині. Єдине, що рухається вона ривками, а не стабільно. Не було в нас електромобілів, а тут раз — і вже є! Не було хабів, тепер вони повсюди. Не було смартфонів — тепер вони в усіх. Ми — країна трендів і революцій.
До речі, робота з українським бізнесом — для мене теж певний виклик і своєрідне навчання. Запит на нові методології та процеси вже є. А от на ментальному рівні проблема ще не зникла. Нас привчили твердо стояти на ногах, ми й стоїмо. Замість того, щоб адаптуватись.
— Крім того, що ви футуролог, ви ще й інвестор та ідеолог деяких стартапів. Як ви оцінюєте нинішній інвестклімат у країні?
— Перше — гроші мають працювати.
В Україні, як і в світі, ми останнім часом бачили, як падає велика кількість банків, внаслідок чого багато підприємців втратили кошти. Крім того, жорсткішим стало банківське регулювання: ще складніше відкривати рахунки, робити перекази між рахунками, класти гроші в банк (треба довести їхнє походження) тощо. Стає дуже складно працювати.
Далі — гроші мають працювати короткими збалансованими операціями. Відповідно, венчурне інвестування — це не просто питання заробляння грошей, це вже більше питання їхнього захисту.
Інвестиції в людей — ось що буде наступним «гарячим» трендом. Людина — це чи не останнє що залишилось у світі, що може зробити 10х. Але це досить високоризикова модель інвестування
— У що тоді порекомендуєте інвестувати?
— Інвестиції в людей — ось що буде наступним «гарячим» трендом. Людина — це чи не останнє що залишилось у світі, що може зробити 10х. Але це досить високоризикова модель інвестування.
Насамперед я б інвестував у будь-які сфери, що пов’язані з людською увагою: контент, спільноти, лідерів думок. «Топовий» блогер-дитина заробляє до $22 млн на рік вже зараз! Ще у 1970-х роках вчений Герберт Саймон казав, що ми всі говоримо про цінність інформації, а насправді живемо в світі, де інформації достатньо, навіть є її надлишок. І вона пожирає нашу увагу. Тому саме увага і є головною цінністю. Він першим впровадив поняття економіки уваги. Будь-яка сфера, що під активом розуміє увагу великої кількості людей, і є ідеальною сферою для інвестування. Але вона таїть у собі багато репутаційних ризиків. Тож як шанси, так і ризики доволі великі.
— Як ви оцінюєте проекти?
— Як інвестор, я оцінюю стартапи з точки зору інвестування чи партнерства з ними, враховуючи, наскільки правильно вибрана і вивчена проблема. Також важливо, щоб члени команди розуміли, де вони бачать проект через три, п’ять років, і будували бізнес майбутнього. Не завжди й не всі такі далекоглядні.
Ще я рекомендував би, перш ніж входити у стартап, оцінити ризики, особливо фінансові. Ринок став набагато цинічнішим і прагматичнішим. Й дивіться на стартап як на бізнес. Дуже важливо, щоб він або мав шалену технологічну перевагу та R&D, або приносив прибуток. Я б не рекомендував інвестувати у проект без консультацій з кимось, хто знає цю сферу.
— З точки зору підприємця, яке ваше бачення нинішньої ситуації?
— У світі більше грошей, ніж хороших проектів. Тому динамічне мислення важливе не лише для інвестора, а й для підприємця, який його шукає. Час шахрайства відходить у минуле. ICO — це, напевно, остання тема, коли під красиву презентацію можна було зібрати $10 млн. Інвесторам цікаві проекти і бізнеси, що дійсно працюють. Дякуючи інтернет-технологіям, зараз всі мають однакові можливості — і студент Стенфорду, і хлопець з Індії.
Неприємна новина в тому, що в Кремнієвій долині український проект — це мінус. На жаль, ризики країни перенеслись і на проекти, які її представляють за кордоном. Тому моя рекомендація така: якщо ви хочете залучити іноземного інвестора та плануєте презентувати себе у США, краще змініть місце локації, позиціонуйтесь як ізраїльська або американська компанія. Це неприємно, але це правда.
— Ви знайомі з Ілоном Маском. Як би ви його охарактеризували?
— Перший раз ми побачились випадково в Долині, коли я був на інтерв’ю. Я навіть не пам’ятаю, про що ми розмовляли, оскільки на той момент я не «молився» на нього так, як зараз. Тепер він для мене — ідеальна модель для наслідування. Маск пробивав стіни і продовжує це робити. Він дійсно авантюрист в хорошому значенні цього слова. Знаю від людей, що з ним працюють, що він — доволі жорсткий підприємець. І це правильно, інакше йому б не вдалося досягти вершин. А ще він геній сторітеллінгу.
— Чим такі люди мотивуються?
— Я вважаю, в людей є три мотивації: гроші, слава та творчість.
Тому якщо оцінювати Ілона, його мотивація в різних ситуаціях — це слава і творчість у пропорції 50 на 50.
— У що ви б інвестували: у криптовалюту чи акції Tesla?
— Це залежить від того, навіщо я інвестую. Якщо я був би вмотивований короткостроковим прибутком — це криптовалюти (але вже ні). Але я бачу дуже світле майбутнє Tesla.
— Що ефективніше: теорія чи практика?
— Практика.
— Хто ваші вчителі по життю?
— Я вчусь на помилках.
— Де ви бачите себе через 5 років?
— На передовій боротьби за наше спільне майбутнє.
Фото надано прес-службою Університету Сингулярності в Україні
Ми у соцмережах