Гліб Вишлінський: Театр абсурду валютної лібералізації або “життя багатогранне”

Змінювати це Нацбанк не збирається. Хоча тут все залежить від нього

Сходили сьогодні з Maria Repko до Національний банк України на обговорення Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції. В перекладі – нового положення про валютний контроль, яке набере чинності у лютому з новим законом про валюту.

Враження:

1. Обіцяна валютна свобода стає тією самою отрутою, якою валютний нагляд був 25 років, але в красивій обгортці. Кілька дрібних спрощень на кшталт скасування контролю валютних операцій до 150 тис. грн. для більшості компаній мало що змінять. Як і раніше, купувати валюту можна тільки під цілі, які мусить перевіряти банк, і потім перевіряти ще раз при кожному перерахуванні валюти за кордон. Судячи з питань банкірів до розробників, новий механізм жодного спрощення для них не принесе.

2. Конфліктів між банками і клієнтами стане ще більше, бо тепер рішення, чи достатньо банку дали документів, остаточно покладено на банк. Можна очікувати розшарування банків на тих, які виноситимуть мозок клієнтам, прикриваючи свої попи, та “відморожених”, які будуть робити все для клієнта (насамперед, для свого власника).

3. Нова система несе безліч корупційних можливостей для НБУ. Мало того, що Нацбанк сам розробляє регулювання, сам контролює їх дотримання і сам штрафує. В новій системі валютного регулювання хороша ідея ризик-орієнтованого контролю виглядає для банкірів як один великий ризик для них, бо чітких критеріїв вони не бачать, і не знають, за що будуть судити, а за що милувати. Коментарі працівників НБУ на кшталт “треба, щоб розуміння само прийшло до банку”, “життя багатогранне” навряд чи порадували банкірів.

Добре, що зараз до НБУ питань щодо системної корупції немає, але уявіть, що завтра керівництво центробанку зміниться на більш типове для однієї з найкорумпованіших країн Європи. Може, не варто створювати потенційну годівницю для хабарників? Тим більше, що йдеться не про контроль реальних ризиків – фінансування тероризму або відмивання злочинних коштів – а великою мірою уявних, наприклад, “нецільового використання купленої валюти” (який жах!).

4. Нескінченні посилання на якусь таємну “дорожню карту умов валютної лібералізації, узгоджену з МВФ” за три роки валютної стабільності вже трохи втомили.

Діалог між працівником НБУ та банкіром:

Банкір: А можете уточнити щодо критерію ризику “купівля валюти за рахунок фінансової допомоги”. Бо всі ж розуміють, що це робиться через заборону на купівлю валюти за кредитні кошти, коли кредит береться на одну юрособу в групі, а валюту купує та, якій потрібно. Давайте просто скасуємо заборону на купівлю валюти за кредитні кошти?

НБУ: Так, ми це все знаємо, але передумови в дорожній карті для зняття цього обмеження ще не виконані, МВФ буде проти.

Банкір: А ви МВФ не можете пояснити, що всі це обходять?

Vladyslav Rashkovan, в мене трохи вищі очікування щодо інтелектуальних здатностей працівників МВФ, щоб вважати, що за три роки вони цього не зрозуміли.

5. Насправді, більшість проблем впирається в чітко сформульоване Roman Sulzhyk небажання НБУ припинити контролювати купівлю валюти. Якщо хочете боротися з офшорами, схемами – контролюйте перерахування грошей з банківської системи за межі країни. Про безготівкову гривню в системі ви і так все знаєте. Але страхи 1993 року нікуди не поділися.

Найабсурдніше це виглядало, коли один з банкірів спитав, як контролювати критерій “дроблення”, якщо фізособа буде щодня купувати валюту онлайн (як це буде дозволено з 7 лютого) на 149 999 грн.? На цьому прикладі видно прірву між зарегульованим чесним бізнесом, кожен крок якого обкладено папірцями і контролем, і вільним чорним, який навіть легально може хоч в сотні відділень банків на день купувати по 5 тис. дол. за чорний кеш без будь-яких обмежень.

І змінювати Нацбанк це не збирається. Хоча тут все залежить від нього.