Голова виконавчої ради керуючої компанії ПрАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” – про амбіції власників бізнесу створити міжнародну компанію, “битву” за “Корвалол”, відносини з Президентом та інсайти з експедиції в Антарктиду
Кар’єрному злету Дмитра Шимківа, випускника Львівської політехніки, напевно, заздрять чимало людей. Після завершення навчання він поїхав до Данії, півтора роки працював у корпорації ALTA Copenhagen. Потім був досвід створення, розвитку і продажу свого бізнесу. Далі Фортуна посміхнулась йому ще щиріше: у 2007 році Дмитро потрапив до українського офісу глобальної компанії Microsoft, де пройшов шлях від директора з продажів у корпоративному сегменті до СЕО “Майкрософт-Україна”. Однак і на цьому молодий і перспективний топ-менеджер не зупинився. В кінці 2013 р., під час загострення ситуації в Україні, пан Шимків взяв відпустку за свій кошт і пішов підтримувати Євромайдан. Якраз відтоді і розпочалася нова історія його кар’єрного шляху.
Ще дійсного керівника “Майкрософт-Україна” запрошують до Адміністрації Президента для реалізації реформ нового уряду. На той момент йому було 38 років. Серед його заслуг – проекти 4G і валютної лібералізації. “Мені, як людині з ІТ, було дуже прикро, що в нас немає зв’язку 4G”, – зізнається Дмитро. Побувши в АП понад 4 роки, пан Шимків знову повернувся у великий бізнес, що стало для багатьох несподіванкою. Адже, не секрет, що вийти з Адміністрації – справа делікатна і не проста. Чим займається нинішній Голова виконавчої ради керуючої компанії “Фармацевтична фірма “Дарниця”, як шукає активи для M&A і чи довго себе бачить в фармбізнесі, – в ексклюзивному інтерв’ю Investory News.
– Дмитре, в компанії “Дарниця” ви вже півроку. Що для вас змінилось за цей час?
– Спершу хочу сказати, що в компанію “Дарниця” на посаду голови виконавчої ради керуючої компанії мене запросили задля побудови міжнародного холдингу. Це є візія власників – створити міжнародну компанію з українським корінням. Ми маємо потужні виробничі майданчики, виготовляємо власну продукцію, отримуємо хороші фінансові результати, тож у нас є всі шанси стати потужною міжнародною компанією. Зараз я кажу не лише про розширення експорту, а й про придбання компаній або інші форми партнерства. І йдеться не лише про Європу, а й про інші регіони. Нині ми ведемо активний діалог.
У нас є всі шанси стати потужною міжнародною компанією. Зараз я кажу не лише про розширення експорту, а й про придбання компаній або інші форми партнерства
– Що це за компанії і наскільки вони великі?
– Я не можу про це говорити, оскільки ми перебуваємо у переговорному процесі з багатьма компаніями. Ми дивимось на великі компанії, адже в нас великі амбіції.
Ми шукаємо синергію, розширення портфеля препаратів, екстенсивне зростання, компанії, які мають можливості виходу на різні ринки.
– Скільки часу власники “Дарниці” дали вам для того, щоб побудувати міжнародну компанію?
– Ми біжимо максимально швидко. Чекати часу немає. Зараз формуємо раду директорів, ведемо переговори з інвестиційними компаніями, з банками, з потенційними партнерами.
Протягом 2019 р. ми прогнозуємо цікаві угоди. Але, знову-таки, все залежить від кон’юнктури ринку та результатів перемовин.
– І все ж, чому саме зараз вирішили створювати міжнародну компанію?
– Цікаво грати у велику гру.
– Повернення в бізнес для вас – це…
– Це новий виклик. Створити потужну міжнародну компанію – це цікаво.
Чому я прийняв таке рішення? Тому що політика зараз нагадує “міжусобні війни”, адже йде виборчий процес. А я звик будувати, мені це цікаво. Працюючи в Адміністрації Президента, ми постійно щось створювали. Моїми завданнями були пошук компромісів й об’єднання людей навколо ідей різних реформ. А під час виборів це робити важко, оскільки йде процес розділення різних партій. Я не хотів брати участь в ньому. Мені цікавіше будувати.
– Чи довго ви приймали рішення про повернення в бізнес? І чому зупинились саме на цій пропозиції, їх же, напевно, було чимало?
– Так, звичайно, їх було чимало. Навіть більше скажу: нині вони теж надходять, наприклад, запрошують до рад директорів.
Коли я пішов з АП, родина Загоріїв мене дуже швидко перехопила й запропонувала цю посаду. Мені стало цікаво, оскільки “Дарниця” – це індустрієутворююча компанія, яка має 14,4% на доволі фрагментованому ринку. Це вдвічі більше, ніж в найближчого конкурента. Крім того, компанія має велику та цікаву історію. Тобто власники рухаються вперед і бачать себе частиною світового ринку.
“Дарницю” створила родина, яка заробляє гроші, але не має літаків, кораблів, тієї атрибутики, якою вихваляються більшість багатіїв. Водночас ця родина має власний благодійний фонд, який фінансує різні сфери життя українців. Наприклад, Український католицький університет, бібліотека якого частково побудована за їхні кошти. Також фонд надає фінансову підтримку студентам, які отримують стипендії, підтримку армії – освітні програми для ветеранів АТО в Київській школі економіці. До того ж родина фінансує українську культуру, мистецтво, освіту, економіку. Коли я працював у Microsoft, її власник Білл Гейтс також інвестував у подібні важливі речі, які змінюють світ.
Працювати в компанії, яка заробляє гроші, а також впливає на розвиток здорового середовища українців, інвестує в розвиток країни, – це цікаво.
– Як близько та давно ви товаришуєте з родиною Загоріїв?
– Досить близько і давно. Катерину Загорій я знаю ще з часів студентства.
– Ходите один до одного в гості?
– (сміється) В гості ходимо. Іноді можемо разом з’їздити за кордон.
Для мене робота – це робота. Не може бути родинності в робочих відносинах. Але при цьому ніхто не скасовує дружбу
– Кажуть, що важко будувати бізнес з друзями та родичами. Досить часто такі союзи розпадаються.
– Для мене робота – це робота. Не може бути родинності в робочих відносинах. Але при цьому ніхто не скасовує дружбу.
Я пройшов через це, сформувавши власну філософію. Багато років тому я звільняв з компанії свого рідного брата, хай пробачить мені. Я звільняв близьких друзів. І це нормально. Ми і досі друзі. Я робив це задля того, щоб вони займалися тим, що вміють робити найкраще. В АП у мене були колеги, які працювали там багато років, але я бачив, що вони давно переросли те, чим займались, я сідав і розмовляв з ними, пояснював, що треба йти і займатись справою, яка буде цікава.
Для мене важливий розвиток людини. Бізнес бізнесом, а дружба дружбою.
– До речі, про ваш досвід роботи в Адміністрації Президента. Можна сказати, що ви відчули, що ваша місія там завершена?
– Звичайно. В мене була розмова з Президентом про те, що ті задачі, які ставились на певний період часу, я виконав. Я взагалі розраховував, що працюватиму там 2-3 роки. Для мене було критичним завершити проект 4G і зробити валютну лібералізацію. Мені, як людині з ІТ, було дуже прикро, що в нас немає зв’язку 4G. І я розумів, що якщо ми з Олександром Животовським і Петром Олексійовичем не “впремося рогами” і не доштовхаємо ці проекти, буде спротив. І ми це зробили.
– Чи спілкуєтесь ви зараз з Президентом? З Борисом Ложкіним?
– Я спілкуюсь з різними людьми, з якими працював в АП.
Щодо Президента, то в нього досить щільний графік, щоб з ним активно спілкуватися. Іноді переписуємось.
Я не беру участі в політичному виборчому процесі. Я свою місію виконав
– Чи маєте ви якийсь стосунок до передвиборчої кампанії? Можливо, ви є радником Президента у цьому процесі?
– Я не беру участі в політичному виборчому процесі. Я свою місію виконав.
– Кому, як не вам, впроваджувати ІТ у фармацевтиці. Можливо, розглядаєте якісь стартапи в цій сфері? Адже зараз глобальні компанії дуже цікавляться ІТ-проектами для фармацевтики.
– Таких планів у нас поки немає. Але партнерство нам було б цікаве. Ми поки не бачимо себе як компанію з виготовлення медичних девайсів, проте перспектива поєднання ліків з девайсами – це вартий уваги напрямок.
Зараз темпи розвитку фармацевтичної галузі значно пришвидшились. Як інтернет дав поштовх ІТ 20 років тому, так зараз цифрові технології дають можливість розвиватись фармацевтиці. Це великий крок. До того ж зараз всі говорять про довголіття, про біохакінг, про запобігання хворобам. У цьому випадку без фармацевтики нікуди. І це дуже цікаво.
Тому, звичайно, ми дивимось, як можна поєднати фармацевтику з ІТ. Є ідеї, тестуємо.
– Скільки “Дарниця” інвестує в інновації?
– 10% доходу щорічно. І ці інвестиції компанія постійно збільшує.
– Скільки продукції експортує “Дарниця”?
– Це незначні обсяги – близько 7%. Незважаючи на те що компанія представлена в 15 країнах, ми все-таки більшість часу були сфокусовані на внутрішньому ринку. Тому в перспективі плануємо збільшувати експортні обсяги.
– Вже багато років поспіль компанії “Дарниця” і “Фармак” ведуть судові процеси за ТМ препарату “Корвалол”. На якому етапі ви зараз?
– Справа розглядається в суді. Ми очікуємо на рішення по справі.
– Скільки це триватиме?
– Ми вважаємо, що праві ми, “Фармак” – що вони. Якщо подивитись, яка була динаміка ціни на “Корвалол” історично, то можна сказати, що коли “Дарниця” вивела на ринок препарат, ціна на упаковку знизилась.
І ще цікаве питання: чому “Фармак” вирішив судитись саме з нами? Адже на ринку є “Корвалол” інших виробників. Якщо ви відстоюєте позицію, то судіться з усіма, чому обрали саме нас? (сміється)
– 2017 р. чистий дохід компанії перевищив 2,5 млрд грн, прибуток – 0,34 млрд грн. На який результат очікуєте 2018 р.?
– Ми зростаємо з ринком, відповідаємо його динаміці й очікуємо, що в наступні роки будемо зростати ще швидше. Це все, що можу сказати. У квітні буде звітність, тоді можна буде говорити детальніше.
– Які знакові проекти заявлені на поточний рік? Що буде нового в “Дарниці”?
– По-перше, ми плануємо випустити нові продукти. Зараз вони ще знаходяться на реєстрації. Тому я не буду зупинятися детально. Є фактори, які не залежать від нас.
По-друге, будуть проекти, пов’язані з інвестиціями в інфраструктуру (реконструкція приміщень тощо). Проекти щодо впровадження технологій всередині компанії. Зараз ми впроваджуємо електронний документообіг. Це дуже масштабний і знаковий проект. Він базується на підходах і стандартах, прийнятих у світовій фармацевтиці.
Далі ми говоримо про реформування ради директорів. Це тривалий процес. Ми бачимо, кого хочемо залучити, а це не робиться швидко.
І насамкінець, для нас важливо фіналізувати процес M&A.
– Як довго ви бачите себе в компанії “Дарниця”?
– В мене є мета, якої я хочу досягти: вивести “Дарницю” на міжнародний ринок, створити компанію з потужними фінансовими результатами.
– Хто такий Дмитро Шимків поза роботою? Чи вистачає часу для родини, відпочинку, читання, перегляду фільмів?
– Часу завжди мало. Звичайно, в мене є захоплення. Я намагаюсь більше часу бути з дітьми, вчити з ними уроки, для мене важливі час і відпочинок з родиною. В АП часу на це у мене точно не було, тому зараз я намагаюсь надолужити. Люблю читати: художню, публіцистичну, історичну літературу – переважно англійською. Ось тільки-но закінчив дуже цікаву книгу про відомого полярного дослідника Ернеста Шеклтона (“Endurance by Alfred Lansing”).
– Чи є питання, які ви часто собі ставите?
– Хороше запитання. Це питання: чи правильно я зробив? чи правильне рішення я прийняв?
Це може стосуватися мене самого, роботи. Якщо вже прийняв рішення, то так і буде. Якщо припустився помилки – її треба виправляти.
– Що вас мотивує?
– Челендж. Як кажуть українською, “на слабо”. (сміється)
Всюди, де я працював, це був челендж.
– Як і де ви бачите своє найближче майбутнє? Років на 3-5 вперед.
– Однозначно бачу себе в “Дарниці”, бо саме за цей час ми маємо досягти того максимуму, який поставили собі за мету.
– Нещодавно ви повернулись з яхтової експедиції до Антарктиди. Що мотивувало взяти в ній участь? З якими враженнями повернулись? Чи щось змінилось у вашому світогляді після повернення?
– У дитинстві моєю улюбленою книгою була “Два капітани” Веніаміна Каверіна, відповідно, мені дуже цікаво було поїхати в цю експедицію. До того ж я захоплююсь вітрильним спортом, тому і спробував.
Я прийняв рішення про цю подорож і готувався до неї останні півтора року. Спочатку ти приймаєш рішення, потім проходиш співбесіду. Адже це дуже відповідальний крок: 12 людей цілий місяць співіснують на човні, трапляються незручні, некомфортні ситуації, умови. Перехід через протоку Дрейка – це досить тяжке випробування як фізично (морська хвороба), так і психологічно.
Що Антарктида дала? Я сформулював дві концептуальні думки.
Перша. Знаходячись в Антарктиді, ви бачите безмежний простір. Вона дуже велична, гарна. І коли ви дивитесь на льодовики, яким по 10 тис. років, де ніколи не було людей, коли ви бачите на мапі непозначені території, ви розумієте всю велич природи й усю беззмістовність суєти. Ось такий дзен.
Час там тече інакше. Ви починаєте розуміти, що живете саме цим моментом: не вчора, не завтра, а саме зараз. Тут все змінюється ледь не щохвилини. Тому треба жити right here, right now.
Друга – це ставлення до інформації. В Антарктиді немає інтернету, взагалі зв’язку. Коли я повернувся, вже не відчував потреби читати новини по 6 разів за годину. В мене звільнився час для інших, корисніших речей.
Через велику кількість процесів й різний шум, який ми створюємо, ми втрачаємо можливість бачити красиві речі навколо себе. Тому потрібно насолоджуватися життям сьогодні й зараз, а не мріяти, що буде завтра-післязавтра. В Антарктиді ці речі підсвічуються, ти починаєш відчувати їхню реальну важливість у житті.
Ми у соцмережах