Член правління та заслужений науковий співробітник Центру досліджень європейської політики — про те, що може серйозно вдарити по військовому бюджету володимира путіна
Якщо Європа погодиться сплачувати ціну за імпорт дорогого ЗПГ, це може серйозно підірвати здатність росії заробляти тверду валюту через експорт газу для фінансування війни в Україні. Але це спричинить великі витрати й для Європи.
За лічені місяці Євросоюз настільки скоротив свою залежність від російської нафти, що тепер готовий запровадити ембарго. Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн оголосила про план заборонити імпорт російської сирої нафти до більшості країн ЄС протягом наступних шести місяців, а нафтопродуктів — до кінця року. Але щоб істотно вплинути на бюджет росії, Європа також повинна покінчити зі своєю залежністю від російського газу. Досягти цього буде набагато складніше.
Європі вдалося швидко скоротити свою потребу у російській нафті з кількох причин. Нафту можна легко доставляти танкерами, а не тільки трубопроводами, і відносно легко знайти нові поставки на світовому ринку. Проблема в тому, що відносно легко знайти достатньо нових покупців, а в росії їх достатньо, щоб компенсувати більшу частину втрат від ембарго ЄС.
Газ буває різним. Європа потребує природного газу для обігріву взимку та як сировини для найбільшої у світі хімічної промисловості, на частку якої припадає значна частка експорту ЄС. А деякі особливості ринку природного газу зроблять пошук альтернатив російським постачанням набагато складнішим і дорогим, ніж це було у випадку з нафтою.
По-перше, оскільки більшість виробників природного газу працюють за довгостроковими контрактами з покупцями, вільних виробничих потужностей за межами росії мало. Хоча існують спотові ринки, на яких можна купити або продати обмежену кількість газу, їх метою є перерозподіл існуючої пропозиції або попиту між регіонами в міру потреби, а не забезпечення додаткових поставок.
Європейські міністри енергетики відвідали різних світових виробників газу, сподіваючись переконати їх наростити видобуток. І великі виробники газу радо йдуть назустріч. Але вони попереджають, що запуск нових проєктів триває до чотирьох років, і це має комерційний сенс лише в тому випадку, якщо замовник готовий підписати контракт на 20 років.
Все це означає, що в короткостроковій перспективі пропозиція природного газу близька до фіксованого. Таким чином, єдиний спосіб компенсувати нестачу російського газу — це поєднання енергозбереження та зростання імпорту.
Тут Європа зіштовхнеться із ще одним викликом. Природний газ дорого транспортувати та складно зберігати. Зріджений природний газ (ЗПГ), який можна транспортувати, є основною альтернативою трубопровідному російському газу, хоч і створює свої проблеми.
Після того, як газ зріджений та завантажений на спеціальний танкер, кілька тисяч додаткових миль не мають великого значення. Це головна причина, через яку азійський та європейський ринки ЗПГ інтегровані, а ціни на двох континентах, як правило, дуже близькі один до одного. Спотові ціни на газ досягли дуже високого рівня вже восени, за кілька місяців до того, як росія вдерлася в Україну, тому що сильне відновлення в Азії призвело до зростання попиту.
До початку війни в Україні Європа вже імпортувала ЗПГ майже стільки ж, скільки трубопровідного газу. Але якщо Європа хоче покінчити зі своєю залежністю від російського газу, вона має значно наростити імпорт ЗПГ. Це буде дорого, тому що це означає перенаправлення поставок, що спочатку прямували до Азії, у бік Європи. На щастя, це буде технічно можливо через глибоку асиметрію в торгівлі ЗПГ: будівництво заводів зі скраплення займає набагато більше часу, ніж організація регазифікації.
Коли ЗПГ прибуває, країнам-імпортерам залишається лише підігріти рідину у танкерах. Фахівці з енергетики часто зазначають, що у багатьох країнах не вистачає стаціонарних потужностей із виробництва ЗПГ для зростання імпорту. Але плавучі термінали ЗПГ також є варіантом, і такі країни, як Німеччина, Франція та Італія вже користуються ним, гарантуючи, що вони зможуть розвантажити ЗПГ, коли він прибуде.
Ці гнучкі об’єкти газифікації разом із щільною мережею трубопроводів, що з’єднують більшість постачальників газу ЄС, забезпечують деякий захист від спроб росії обібрати окремі країни. Європа вже виявила солідарність у цьому питанні. Коли російський енергетичний гігант “Газпром” нещодавно припинив постачання газу до Польщі та Болгарії, трубопроводи з Німеччини та Греції забезпечили дві країни тим, чого вони потребували. Питання в тому, чи виявить Європа таку саму рішучість, коли всі країни будуть під тиском.
З іншого боку, заводи зі зрідження набагато важче знайти, і їхнє будівництво займає набагато більше часу, тому що для них потрібні гігантські холодильники, що охолоджують газ до -160 ° за Цельсієм. Це має два політично важливі наслідки.
Деякі сподіваються, що Сполучені Штати зможуть забезпечити таку необхідну Європі ЗПГ. Але зараз чинні заводи зі скраплення газу в США працюють на повну потужність, і на будівництво нових об’єктів піде кілька років. Поки експортні можливості Америки обмежені, перенаправлення постачання США з Азії до Європи ніяк не допоможе знизити надмірний попит на об’єднаному ринку ЗПГ ЄС-Азія. Для США це має ту перевагу, що внутрішні ціни на природний газ залишаються набагато нижчими, ніж у Європі чи Азії.
Проблема будівництва заводів зі зрідження ЗПГ також значно збільшує витрати росії на спроби експортувати газ, який Європа більше не купує. Протягом багатьох років росія не зможе продавати 140 млрд кубометрів природного газу, які раніше щороку постачалися до Європи.
Якщо Європа погодиться сплачувати ціну за імпорт дорогого ЗПГ, це може серйозно підірвати здатність росії заробляти тверду валюту експортом газу. Це серйозно вдарить по військовому бюджету володимира путіна.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах