Герої
2 Квітня 2020
1 239

Анна Горкун: Будь-яка криза – це можливість

Засновниця компанії 46 Parallel Wine Group – про перспективи українського виноробства, споживчі переваги та плани на майбутнє

– Як виникла ідея створити власний сімейний бізнес? Що підштовхнуло Вас до цього?

– Спочатку це була навіть не ідея, а просто мрія створити продукт, яким можна пишатися. І вино стало цим продуктом не випадково. Адже у виноробній галузі я працюю та розвиваюсь вже майже 10 років.

Декілька років тому ми закупили бочки та заклали в них виноматеріал. Тоді планували зробити декілька сотень пляшок нашого сімейного вина. Але згодом зрозуміли, що в нашій країні є ще не зайнята ніша якісного продукту, на який є попит, але він не запропонований українськими виробниками на сьогодні.

Так народилась ідея створити емоційні та легкі вина під ТМ “Apostrophe” для масового сегмента та вина під ТМ “46 Parallel” із закладених ще два роки тому виноматеріалів. Це преміум лінійка, яку хочеться відкривати в особливі моменти, дарувати дорогим гостям. І це те, в чому я реалізувалася як людина та на що з гордістю ставлю своє ім’я.

– Оскільки в винному бізнесі важливий асортимент, за якими критеріями дотримуєтеся при формуванні “полички”? Як визначаєте, що захоче український споживач?

– Емоційна лінійка Apostrophe представлена дванадцятьма видами тихих та чотирма видами ігристих вин. Ми розробили асортимент на будь-який смак. Ця лінійка сучасна, молодіжна, має свій власний характер та покликана викликати позитивні емоції, не тільки шляхом якості продукту, але й своєю зовнішньою подачею. Метою нашої компанії є представлення цих вин як в Україні, так і за її межами. Apostrophe – вина, вироблені за європейськими стандартами якості.

– Чи може вино бути недорогим, але хорошим?

– Ціна на вина складається із виноматеріалів, етикетки, корка, пляшки, виробничих витрат мінус субсидії держави. Субсидії або державні програми підтримки галузі можуть суттєво впливати на кінцеву ціну вина та на маржу, яку виробник заробляє.

Хороше вино може бути недорогим за двох умов: або воно походить з країни, де існує державна підтримка виноробства, або виробник заробляє зовсім мало на вині. Перша модель притаманна країнам Європи, друга – властива Україні.

Однак вино хороше за доступною ціною може бути як українського виробництва, так й іноземного. Далі вже питання смакових уподобань споживача та його бажання споживати українське. Хочу вірити та роблю все для того, щоб український споживач хотів і купував наш продукт.

Цікава річ вино – його сприймаєш не тільки об’єктивно, розкладаючи на смак, аромат та колір, але й емоційно

– Які сорти вин користуються популярністю у покупців?

– Насправді на кожен сорт вина, який є в нашому асортименті є свій покупець. Найбільшим попитом серед червоних вин традиційно користується Каберне, а от у білих винах є два фаворити – Шардоне серед прихильників сухих вин, та Мускат серед тих, хто полюбляє напівсолодкі вина.

– Багато людей з винного бізнесу згадують вино, яке справило незабутнє враження на них. Чи було таке вино у вас?

– Так, і у мене є такий досвід. Цікава річ вино – його сприймаєш не тільки об’єктивно, розкладаючи на смак, аромат та колір, але й емоційно.

Пам’ятаю, як ми подорожували Італією та потрапили на сімейне виробництво, де працювало лише дві людини. Це два брати. Сказати, що виробництво було побудоване за останніми технологічними досягненнями – не сказати нічого, але сам факт того, що всього дві людини постійного персоналу, багато про що говорить.

Так от, ці брати успадкували виноробню від свого діда. А той, у свій час, не дуже знаючись на виноградарстві, вирішив провести експеримент та посадив чимало різних сортів винограду на своїх землях. З часом йому чи духу не вистачило залишити лише кращі клони, чи може якась інша ідея стояла за його рішенням, однак до братів дійшли виноградники, на яких так і продовжували рости 15 сортів винограду.

У пам’ять про дідуся брати створили вино, до складу якого увійшли всі 15 сортів. Назвали вони його “Didicatum”. Як вино, так і легенда про його створення мене вразили та запам’ятались. Хочеться, щоб колись і наші діти мали що розповісти про нас, от і працюємо над створенням своєї власної історії, будуючи бренд у буремні часи.

– Наскільки важливий вік лози та ґрунту?

– Заведено вважати, що вік лози грає дуже важливу роль. Дійсно, коренева система винограду з часом розвивається. І чим більше вона розвинена, тим більше поживних речовин зможе отримати кущ. Однак не так вік, як якість догляду за лозою має значення. Мені доводилось куштувати як видатні, так і абсолютно провальні вина із винограду столітніх лоз.

– Як ви оцінюєте ринок сьогодні? Яким буде попит після закінчення карантину?

– Я переконана, що будь-яка криза – це можливість. Звісно, є обмеження. Наприклад, у нас були плани стосовно експорту вина на китайський ринок, та сьогодні ці контракти заморожені, й на разі немає жодної змоги спрогнозувати, як буде поводитись експортний ринок з урахуванням того, що більшість країн закривають свої кордони.

Але, з іншого боку ембарго на експорт відкриває нам інші можливості, наприклад, завдяки обмеженню імпорту вин. Частка імпортної продукції падатиме і для українських виноробів це є шансом не просто продати більше вина, але й завоювати лояльність споживача.

– Як ви працюєте в кризу? Адаптувалися в нинішній ситуації?

– Працюємо навіть у більш посиленому режимі, ніж раніше. Адже, щоб пережити цю кризу кожний із нас має викладатися на 200%. Наше виробництво, яке знаходиться в Одеській області й без карантину постійно дотримувалося санітарних умов. Вони забезпечені всім необхідним.

Що стосується бек-офісу, то весь робочий процес налагоджено дистанційно. Протягом дня ми постійно на зв’язку один з одним. Окрім того, кожного ранку проводимо установчі дзвінки із кожним департаментом для погодження завдань на день та отримання звіту за попередню добу.

– На вашу думку, які перспективи в українського виноробства?

– Україна – виноробна держава. Головна перспектива, щоб саме такою вона сприймалась не тільки виробниками вина, але й рештою суспільства.

У нас сприятливий клімат для вирощування винограду. До речі, Одеська, Миколаївська та Херсонська області знаходяться на тій самій 46 паралелі, що й виноградники Бордо, Бургундії та провінції Коньяк.

У нас працьовиті люди й багато професіоналів своєї справи. Цього достатньо для того, щоб сказати, що перспективи у галузі є. А от для того, щоб вони втілилися, необхідна взаємодія по всій ланці: держава – виробник – споживач. Будучи всередині ланки, ми відчуваємо на собі зобов’язання виступати як суб’єкт, який генерує можливості як для держави, так і для споживача.

Сподіваємося, що держава нас почує, а споживач буде готовий купувати якісне українське вино.

– Як ви вважаєте, які інструменти підтримки могли б допомогти вітчизняному виноробству?

– Державні програми, які існують в європейських країнах необхідно запроваджувати й у нас. В сукупності вони створять потужний інструмент, який сприятиме розвитку вітчизняного виноробства.

Це субвенції та дотації, отримання від держави часткової компенсації здійснених інвестицій на посадку та догляд за виноградниками. Це і надання преференцій у вигляді податкових канікул виноробним стартапам, і допомога по експортному просуванню вітчизняної продукції, тощо.

Державна підтримка вітчизняного виноробства значно збільшить внутрішній капітал країни та забезпечить створення нових робочих місць.

Державні програми, які існують в європейських країнах необхідно запроваджувати й у нас. В сукупності вони створять потужний інструмент, який сприятиме розвитку вітчизняного виноробства

– На вашу думку, мале виноробство – це бізнес чи дороге хобі?

– На початковому етапі, якщо винороб вкладає власні кошти в посадку і догляд за саджанцями та будівництво виробництва, то це однозначно буде дороге хобі. Адже перші плоди, які можна використати як виноматеріал, з’являться лише через чотири роки. Відповідно й прибуток від такого капіталовкладення буде не раніше ніж через п’ять років, а він точно не забезпечить ROI (return on investment) ще довгі роки, а то й десятиліття.

Ми пішли іншим шляхом. Виноматеріал для нашої продукції ми купуємо в українських виноградарів, які його виробляють саме у тих кондиціях та якості, які б ми вимагали від власного виробництва. Таким чином, ми згуртовуємо навколо себе виноградарів, які в нас знаходять ринок збуту своєї продукції, а ми в них своїх партнерів із забезпечення якісною сировиною.

Отже, малий бізнес може бути різним. Залежить від стратегії власника, його поглядів на партнерство, гнучкість та адаптивність бізнесу під попит.

Для себе ми обрали орієнтир на роботу в партнерстві з українськими аграріями та на споживача у всьому, що ми робимо. Ми виробляємо вино не з “того, що вродило”, а “з того, що бажає споживач” і в нас не буває поганих врожаїв, бо ми працюємо виключно із висококласними виноматеріалами, інші просто не купуємо.

– Які плани на майбутнє у 46 Parallel Wine Group?

– Плани досить масштабні як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. По-перше, це зробити свій внесок у розвиток культури споживання вина в нашій країні. І це дуже важливо. Адже якщо провести паралель з Європейським союзом, куди ми прагнемо потрапити, то помічаємо, що європейці люблять та вміють пити вино, адже їх культура споживання алкоголю свідчить про те, що вину віддається перевага, залишаючи міцний алкоголь далеко позаду.

Своєю чергою, показники середньої тривалості життя вищі у виноробних країнах (Італія, Франція, Іспанія) і значно нижчі у державах, де перевага надається міцному алкоголю (Україна, РФ, Білорусь). Ми виступаємо за відповідальне споживання, щасливе та довге життя.

По-друге, це на прикладі власного вина переконати українців у тому, що в нашій країні є великий потенціал і ми вміємо робити якісний та хороший продукт. А на глобальному рівні наша місія у тому, щоб стати винною візитною карткою України у світі та позначити нашу країну на винній карті світу.

– А у Вас? Які завдання ви ставите для себе на найближчий час?

– Найближчий час однозначно буде досить не простий. І ті завдання, які я ставила перед собою ще місяць назад кардинально змінилися у зв’язку з кризовою ситуацією, яка зараз відбувається. Моє основне завдання, як власника бізнесу – це втримати на плаву компанію і зберегти цілісність своєї команди. І разом з тим це гарний час для мене почати готуватися до здачі 3 ступеня WSET – це англійська система підготовки фахівців у виноробній галузі.

– Схарактеризуйте трьома словами – як справитися з карантинною ситуацією підприємцю?

– Мені вистачить і двох слів – думати та діяти.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram